Постанова № 28772579, 16.01.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року Справа № 1170/2а-3945/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі с/з - Ярошук Т.О.,

за участю представників:

відповідача - Буріко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон К» (надалі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000462310 від 25.10.2011 року про сплату ПДВ в сумі (з урахуванням штрафних санкцій) 32002,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.10.2011 року позивач отримав акт від 19.10.2011 року №213/23-10/24152795 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 року. Згідно цього акту, встановлено порушення ст.ст.203 ч.1, 215 п.1, 216 п.1, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача».

25.10.2011 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0000462310 від 25.10.11 року про сплату ПДВ в сумі (з урахуванням штрафних санкцій) 32002 грн., з яким не може погодитись, що й стало підставою звернення до адміністративного суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих до суду письмових заперечень пояснив, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Белвас» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 року №213/23-10/24152795. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, по-перше, п.185.1 ст.185, пп. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 27116,67 грн., а саме: за травень 2011 р. - 7750,00 грн.; за червень 2011 р. - 9600,00 грн.; за липень 2011 р. - 9766,67 грн.; по-друге, ч.1 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Леон К», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462310, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 27116,67 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4885,33 грн..

Крім того, від Кіровоградської ОДПІ отримано акти про результати документальної позапланової перевірки ПП «Белвас» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011 р. №90/23-1/32222453 від 19.09.2011 року, та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 р. №102/23-1/32222453 від 10.10.2011 року.

Відповідно до вказаних актів встановлено порушення п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, пп. а) п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в результаті чого по декларації з ПДВ ПП «Белвас» зменшується сума податкових зобов'язань до 0 грн. за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року, а саме: за травень-липень 2011 року по контрагенту ТОВ «Леон К», та зменшується сума податкового кредиту до 0 грн. за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року, а саме: за травень-липень 2011 року.

Таким чином, так як позивач є покупцем газу скрапленого у ПП «Белвас» у травні-липні 2011 року як третя ланка ланцюгу ТОВ «Євросвіт»-ПП «Белвас»-позивач, то є підстава вважати господарську операцію за даний період між ПП «Белвас» і позивачем недійсною, податкові накладні на продаж газу скрапленого від ПП «Белвас» - фіктивними, як податкові накладні на продаж не існуючого товару /а.с.121-122/.

Згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.01.2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є захист інтересів суб'єктів сфери публічно-правових відносин при здійсненні ними управлінських функцій від порушень з боку інших суб'єктів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну податкову службу Україні», до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах та ін. Таким чином, відповідно до вказаної статті Закону, державні податкові інспекції у містах входять, і системи органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 2, ст. 10 п. п. 1. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції реалізують завдання зі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших неподаткових платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу (ПК) України від 02.12.10 р., податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахунків та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Контролюючими органами, згідно п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України, є органи державної податкової служби, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином відповідач, в розумінні пункту 7 частини першої ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леон К» (код ЄДРПОУ 24152795) зареєстроване виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області 25.10.1996 р. як юридична особа, про що видано відповідне свідоцтво /а.с.46/.

З 07.12.2006 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість /а.с.45/.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача, відповідно до наказу начальника Знам'янської ОДПІ №562 від 18.10.2011 р., на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» (код ЄДРПОУ 24152795) з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Белвас» (код ЄДРПОУ 32222453) за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 р., за результатами якої 19.10.2011 р. складено акт за №213/23-10/24152795 /а.с.7-10/.

Відповідно до висновків вказаного акту, в ході проведеної перевірки встановлено порушення, а саме:

1) п.185.1 ст.185, п.п. а) п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27116,67 грн., а саме:

- травень 2011 р. - 7750,00 грн.;

- червень 2011 р. - 9600,00 грн.;

- липень 2011 р. - 9766,67 грн.;

2) ч.1 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу (ЦК) України №435-ІУ від 16.01.2003 р., зі змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Леон К», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Позивачем подано заперечення на акт №213/23-10/24152795 від 19.10.2011 р., яке залишено без задоволення /а.с.11-14/.

На підставі акту перевірки, відповідачем 25 жовтня 2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000462310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 32002 грн., з яких 27116,67 грн. основного платежу, 4885,33 грн. штрафної (фінансової) санкції /а.с.15/.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0000462310 від 25.10.2011 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №213/23-10/24152795 від 19.10.2011 р. та поданих заперечень проти позовних вимог, позивачем задекларовано податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за травень 2011 р. у загальній сумі 7852,00 грн., за червень 2011 р. у загальній сумі 9702,00 грн., за липень 2011 р. у загальній сумі 9868,00 грн.. Перевіркою повноти декларування податкового кредиту встановлено його завищення у загальній сумі 27116,00 грн., а саме: за травень 2011 р. - 7750,00 грн., за червень 2011 р. - 9600,00 грн., за липень 2011 р. - 9766,67 грн..

Підприємство-постачальник ПП «Белвас» (код ЄДРПОУ 32222453), безпідставно сформовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Леон К» на суму ПДВ 7750,00 грн. (травень 2011 р.), 9600,00 грн. (червень 2011 р.), 9766,67 грн. (липень 2011 р.).

До таких висновків відповідач прийшов з наступних підстав.

Так зазначено, що від Кіровоградської ОДПІ отримано акти про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас» (код 32222453) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт» (код 31703622 ) за період з 01.05.2011 по 30.06.2011 р. №90/23-1/32222453 від 19.09.2011 року та за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 р. №120/23-1/32222453 від 10.10.2011 року.

Відповідно до даних актів встановлено порушення: 1) п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. №436-ІУ (із змінами та доповненнями); 2) п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, пп. а) п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями; ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України від 16.01.2003 р. №435-ІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого по декларації з ПДВ підприємству зменшується сума податкових зобов'язань до 0 грн. за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 р., а саме: за травень 2011 р. - 7750,00 грн., за червень 2011 р. - 9600,00 грн., за липень 2011 р. - 9766,67 грн. по контрагенту ТОВ «Леон К», та зменшується сума податкового кредиту до 0 грн. за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 р. за травень-липень 2011 р..

Перевірками встановлено нікчемність угоди між ПП «Белвас» та його контрагентом-постачальником ТОВ «Євросвіт».

Кіровоградською ОДПІ складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євросвіт» (код 31703622) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року від 22.11.2011 р. №536/15-20/31703622, якою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції підприємства за період з 01.03.2011 року по 31.03 2011 року щодо придбання ТОВ «Євросвіт» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «Євросвіт» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно, необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини - по операціях з продажу товарів, (робіт, послуг) між ТОВ «Євросвіт» та контрагентами-покупцями та по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Євросвіт» та контрагентами-постачальниками.

Так як позивач є покупцем газу скрапленого у ПП «Белвас» у травні-липні 2011 року як третя ланка ланцюгу ТОВ «Євросвіт»-ПП «Белвас»-позивач, то є підстава вважати господарську операцію за період травень-липень 2011 р. між ПП «Белвас» і позивачем недійсною, податкові накладні на продаж газу скрапленого від ПП «Белвас» - фіктивними, як податкові накладні на продаж не існуючого товару (газ скраплений).

ТОВ «Леон К» у травні-липні 2011 р. проведені господарські операції з ПП «Белвас» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, з аналізу вказаних в акті перевірки позивача обставин, відповідач прийшов до висновку, що всі укладені позивачем з ПП «Белвас» цивільно-правові відносини спрямовані на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування податкового кредиту, саме тому, що підприємство-контрагент ПП «Белвас», а це ТОВ «Євросвіт», має ознаки фіктивності, діяльність якого здійснювалась в порушення норм чинного законодавства.

Проте, суд не погоджується з позицією податкового органу, викладеної в акті №213/23-10/24152795 від 19.10.2011 року, оскільки в акті перевірки не зазначено жодного порушення вимог чинного податкового законодавства, допущеного саме позивачем, як платником податків, що в свою б чергу позбавило його права на формування податкового кредиту.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: 1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; 2) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; 3) ввезення товарів на митну територію України; 4) вивезення товарів за межі митної території України; 5) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: 1) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; 2) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); 3) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; 4) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено в акті перевірки та встановлено в ході судового розгляду справи, між позивачем та ПП «Белвас» 03.01.2011 р. було укладено договір постачання скрапленого газу за № /а.с.48/.

Відповідно до наданих позивачем первинних документів, ТОВ «Леон К» отримано від ПП «Белвас» ТМЦ та послуги (роботи) згідно наступних первинних документів:

- видаткових накладних: №РН-000234 від 06.05.2011 року /а.с.85/, №РН-00250 від 24.05.2011 р. /а.с.87/, №РН-00275 від 03.06.2011 р. /а.с.90/, №РН-0000279 від 17.06.2011 р. /а.с.96/, №РН-0000300 від 29.06.2011 р. /а.с.99/, №РН-00306 від 06.07.2011 р. /а.с.100/, №РН-00315 від 16.07.2011 р. /а.с.102/, №РН-00380 від 29.07.2011 р. /а.с.103/.

- податкових накладних: №24 від 06.05.2011 р. на суму 25000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн. /а.с.83/, №120 від 24.05.2011 р. на суму 21500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3583,33 грн. /а.с.86/, №15 від 03.06.2011 р. на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн. /а.с.89/, №22 від 06.07.2011 р. на суму 10600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1766,67 грн. /а.с.93/, №84 від 17.06.2011 р. на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4000,00 грн. /а.с.94/, №127 від 29.06.2011 р. на суму 9600,00 грн., в т.ч.1600,00 грн. /а.с.98/, №78 від 16.07.2011 р. на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн. /а.с.101/, №142 від 29.07.2011 р. на суму 18000,00 грн., в т.ч. 3000,00 грн. /а.с.104/.

Доказів того, що на дату складання податкових накладних ПП «Белвас» не було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість відповідачем не надано. Вказані обставини також не зазначені і в акті перевірки.

Розрахунки між ТОВ «Леон К» та ПП «Белвас» за відвантажений товар (газ скраплений) вводились у готівковій формі через касу підприємства згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру: №217 від 06.05.2011 р., №218 від 07.05.2011 р., №219 від 10.05.2011 р. /а.с.84/, №220 від 24.05.2011 р., №221 від 25.05.2011 р., №222 від 26.05.2011 р. /а.с.88/, №249 від 08.06.2011 р., №248 від 07.06.2011 р., №247 від 06.06.2011 р. /а.с.91/, №252 від 20.06.2011 р., №251 від 18.06.2011 р., №250 від 17.06.2011 р. /а.с.95/, №253 від 28.06.2011 р. /а.с.99/, та безготівковій: виписка по рахунку /а.с.105-106/.

Вказані вище обставини, на думку суду, підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Леон К» та ПП «Белвас».

Суд також критично оцінює твердження відповідача, що укладений договір між позивачем та ПП «Белвас» є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені частиною першою статті 228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та підприємством-контрагентом) в момент укладення договору вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає. Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір між позивачем та ПП «Белвас» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Белвас» суму ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене суд, перевіривши відповідно до вимог ст.2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 25 жовтня 2011 року №0000462310.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон К» (код 24152795) з Державного бюджету України судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 320,02 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 18 січня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько