Постанова № 28771955, 28.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3452/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі с/з - Дегтярьові Д.В.,

за участю представників:

позивача - Оксамитна О.В., Бевза В.І.,

відповідача - Драган О.Г., Щербаков І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», м.Новоукраїнка Кіровоградської області до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення про виключення підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування,-

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» (далі-позивач, СТОВ «Росія», звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі-відповідач, Новоукраїнська МДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення №3 (2831) від 26.07.2012 року про виключення СТОВ «Росія» з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 р. по 31.03.12 р., за наслідками якої складений акт від 09.07.2012 року №20/23-10/30945026 (далі-Акт). На підставі вказаного Акту Новоукраїнською МДПІ прийнято оскаржуване рішення №3 від 26 липня 2012 року №2831 (а.с. 73 т.1), з якими не погоджується СТОВ «Росія», в зв"язку з чим звернулось до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Як вбачається з Акту перевірки працівниками відповідача не досліджено причин виникнення відємного значення в деклараціях за січень, лютий 2009 року. Натомість, слід врахувати, що з 01.01.2009 р. припинили дію пп. 6.2.6, п. 11.21 та п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, тобто, ті пункти, які встановлювали спеціальний режим сплати ПДВ сільгосппідприємствами. Відповідно до пп. 6.2.6 ЗУ «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Згідно з п. 11.21 названого ЗУ«Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Пунктом 11.29 цього ж Закону було передбачено, що до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 p. N 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», яка діяла до втрати чинності вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку. Після скасування спецрежиму сплати податку на додану вартість, були скасовані окремі рахунки для обліку податку на додану вартість.

Позивач зазначив, що листом ДПА України від 04.02.2009 p. N 2095/7/16-1116, було надано роз'яснення, щодо правил обліку ПДВ в податковій звітності після 01.01.2009 року. Пунктом 5 вказаного встановлено, що суб'єкти спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону), сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом N 639, включають із знаком «-« до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), що подається після набуття чинності Законом N 639.

СТОВ «Росія» вважає, що підприємство діяло відповідно до роз'яснень ДПА України викладених в листі від 04.02.2009 p. N 2095/7/16-1116 та включило до рядка 8.4 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року із знаком «-», але реальний обсяг поставок сільськогосподарської продукції за січень 2009 року вказаний у рядку 1 декларації і становив 982 064 гри.

Проте, вказує позивач, перевіряючими на сторінці 11 Акту перевірки від 09.07.2012р. № 20/23-10/30945026 вказано хибне значення об'ємів поставки за січень 2009 року «-2048905», яке було отримане шляхом різниці об'ємів поставки включених до рядка 8,4 декларації (об'єм поставок за результатами діяльності 2008 року та на підставі роз'яснення ДПА України) та реальних поставок за наслідками діяльності в січні 2009 року: «рядок 8.4 - 2997975 грн.» - «рядок 1 - 949069 грн.» = 2048906 грн. Наа думку позивача, відповідач, не враховуючи реальні об'єми поставки в розмірі 1653095 грн., зробив аналогічний розрахунок за лютий 2009 року: «рядок 8.4 - 2692615 грн.» - «рядок 1 - 1280400 грн.» = 1412215 грн. Проте, якщо взяти до уваги реальні об'єми поставок сільськогосподарських товарів та вирахувати питому вагу несільськогосподарських товарів, то розрахунок складає: 15,56%.

Позивач зазначив, що податковим органом зроблений хибний висновок про те, що СТОВ «Росія» порушило вимоги пунктів 8-1.2, 8-1.6, 8-1.11 ст. 8-1 ЗУ«Про податок на додану вартість», не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, як наслідок з 01.09.2009 року є платником податку на додану вартість на загальних підставах, а сума реалізованої продукції, яка вирощена товариством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинні відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальну декларацію. Такий висновок був зроблений перевіряючими лише на підставі листа Управління Держкомзему у Новоукраїнському районі від 25.06.2012 року №1098/01-13, відповідно до якого загальна площа сільськогосподарських угідь, що пройшли державну реєстрацію, складає лише 1715,49га з фактично використовуваних 5515,63 га.

Позивач посилається на норму ст.2 ЗУ«Про фіксований сільськогосподарський податок», відповідно якої, особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу та на норму п.8-1.6 ст.8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості.

Позивач наголошує на тому, що сумніви податкового органу щодо правомірності використання товариством земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них СТОВ «Росія» власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування, тому позивач вважає, що податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів протягом 2009-2012 років покладені хибні математичні розрахунки та співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Позивачем також зазначено, що податковим органом не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання та не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку. Перевіряючими не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається працівниками СТОВ «Росія», з використанням власних виробничих потужностей - власної сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником. Будь-яких доказів того, що СТОВ «Росія» виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено, як і не зазначено тих осіб хто може бути власником такої продукції.

Тому позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримли повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов СТОВ «Росія».

Відповідач зазначив, що ним була проведена документальна планова виїзна перевірка СТОВ «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства та виявлені порушення, викладені в акті перевірки від 09.07.2012 року. В ході проведення перевірки встановлено, що СТОВ «Росія» протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів мало сукупну вартість всіх поставлених товарів (послуг) 10701430 три., в тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 3470375 гри., що становить 32.4 відсотки, та відповідно перевищує 25-ти відсотковий розмір питомої ваги обсягу поставки товарів (послуг).

Відповідач пояснив, що в періоді, що перевірявся, СТОВ «Росія» було зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видані свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкту спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Відповідач зазначив, що СТОВ "Росія" в 2009 році фактично використовувало у господарській діяльності 5515.655 га сільськогосподарських угідь.

Відповідач послався на норми п.8.2 ст.8' ЗУ"Про податок на додану вартість" та п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, якими передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (за рахунок яких сформовано податковий кредит), а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей». Згідно з п.8.6 ст.8' ЗУ"Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка (постачання) вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно».

Також податковим органом обґрунтовано свою позицію нормами ЗУ«Про оренду землі», відповідно до яких, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі» (стаття 6 Закону): Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації» (стаття 18 Закону);.Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації» (стаття 20

Закону). Відповідач зазначив, що нормами Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав» (стаття 125 Кодексу): Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону» (частина 5 статті 126 Кодексу); Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель» (частина 1 статті 202 Кодексу).

Відповідач пояснив, що згідно інформації Управління Держкомзему у Новоукраїнському районі (лист від 25.06.2012р.. №1098/01-13), загальна площа сільськогосподарських угідь, по яких СТОВ "Росія" зареєстровані договори оренди станом на 01.01.2009 р. складає лише 1715.49 га. Тобто, зазначив позивач, що у 2009 році СТОВ "Росія" використовувало в господарській діяльності 68,9% площ сільськогосподарських угідь, договори оренди по яким, в порушення вимог чинного законодавства, не зареєстровані та відповідно не мають юридичної сили.

Тому, вважає відповідач, реалізована продукція, що була вирощена СТОВ "Росія" у 2009 році на сільськогосподарських угіддях, договори оренди по яких не зареєстровані, не можуть, на думку відповідача, вважатись сільськогосподарською продукцією, вирощеною на власних або орендованих виробничих потужностях, і відповідно, податкові зобов'язання при здійсненні операцій з поставки, які повинні відображатись у складі податкових зобов'язань не спеціальних (скорочених), а загальних декларацій з податку на додану вартість. І, відповідно, відповідач прийшов до висновку, що СТОВ "Росія", в порушення вищеназваних норм, занижено податкові зобов'язання по загальній декларації з податку на додану вартість та відповідно завищено податкові зобов'язання по спеціальній (скороченій) декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди у 2009-2011р.р.

Відповідач зазначив, що порядок реєстрації платників ПДВ, як суб'єктів спеціального режиму оподаткування, передбачений розділом 6 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затверджений наказом Мінфіну від 07.11.11 р. №1394. П.6.1.1 п.6.1 названого Положення встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним с/г товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості с/г товарів/ послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Відповідно до п. 6.4 Положення, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування, поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товаври/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б)податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав,визначених цією статтею; в)таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому допущено таке перевищення.Згідно з п.п. 6.4.2 Положення у випадку, визначеному цим пунктом, з 1 числа місяця, в якому було допущено перевищення, Спеціальне свідоцтво прирівнюється до Свідоцтва та сільськогосподарське підприємство вважається таким, що сплачує податок на додану вартістьза загальними правилами, встановленими розділом 5 Кодексу.

Тому, як пояснив відповідач, рішення про виключення СТОВ «Росія» із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, прийняте у зв'язку з встановленням факту виробництва товарів, які не є сільськогосподарськими, що відповідно до положень законодавства є підставою для позбавлення права платника податку обирати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Відповідач вважає, що прийняте ним рішення по виключенню позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування прийняте у порядку, спосіб та на виконання повноважень, наданих законодавством, і тому просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, наполягаючи при цьому на правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 3 грудня 2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість і вмотивованість позовних вимог та про необхідність задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» є юридичною особою, діє на підставі Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», зареєстроване Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 22.08.2000 року за №507-р, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 154530 та довідкою ЄДРПОУ с.АБ №253261 (а.с.201-219,220,221, т.9).

Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області на підставі наказу №63 від 07.05.2012 року та направлень на перевірку від 18.05.2012року №№ 286,287,288,289,289 проведена перевірка позивача та складений Акт від 09.07.2012 року №20/23-30945026 (далі-Акт) "Про результати планової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (код ЄДРПОУ-30945026) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року про 31.03.2012 року" (а.с.12-70, т.1).

У пероді, що перевірявся, позивач діяв відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.09.2000року №15016256, видане ДПІ у Новоукраїнському районі, та яке анульовано 07.02.2009 року на підставі заяви платника та 07.02.2009 року СТОВ "Росія» зареєстроване платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво платника спеціального режиму оподаткування від 07.02.2009 року №100192382, яке анульовано 13.04.2009 року, та отримано свідоцтво платника спеціального режиму оподаткування від 13.04.2009 року № 100221538 (а.с.14, 73, т.1)

Згідно вищеназваного Акту перевірки вбачається, що в ході вказаної вище перевірки, посадовими особами Новоукраїнської МДПІ встановлені відповідні порушення законодавства (т.1 а.с.66-69).

Зокрема перевіряючі зазначили в Акті перевірки про встановлені перевіркою наступні порушення:

1)п.8-1.2, п.8-1.6, п.8-1.11 ст. 8-1, п.4.1 ст.4, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 7781859 грн., в тому числі; за липень 2009 року в сумі 81769 грн., за серпень 2009 року в сумі 102191 грн., за вересень 2009 року в сумі 579140 грн., за жовтень 2009 року в сумі 298609 грн., за листопад 2009 року в сумі 336034 грн., за грудень 2009 року в сумі 317421 грн., за березень 2010 року в сумі 176136 грн., за квітень 2010 року в сумі 34083 грн., за травень 2010 року в сумі 45122 грн., за червень 2010 року в сумі 65841 грн., за липень 2010 року в сумі 768746 грн., за вересень 2010 року в сумі 525325 грн., за жовтень 2010 року в сумі 767883 грн., за листопад 2010 року в сумі 191469 грн., за грудень 2010 року в сумі 6611 грн., за січень 2011 року в сумі 62534 грн., за лютий 2011 року в сумі 397336 грн., за березень 2011 року в сумі 363530 грн., за червень 2011 року в сумі 28523 грн., за липень 2011 року в сумі 289019 грн., за серпень 2011 року в сумі 220164 грн., за вересень 2011 року в сумі 130090 грн., за жовтень 2011 року в сумі 582034 грн., за листопад 2011 року в сумі 646146 грн., за грудень 2011 року в сумі 173704 грн., за січень 2012 року в сумі 139268 грн., за лютий 2012 року в сумі 200864 грн., за березень 2012 року в сумі 252267 грн.;

2) п.8-1.2, п.8-1.6, п.8-1.11ст. 8-1, п.4.1 ст.4, п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ«Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 п.185.1 ст.185, ст.209 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено податок на додану вартість (загальна декларація з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24698 грн., в тому числі; за січень 2010 року в сумі 566 грн., за лютий 2010 року в сумі 604 грн., за квітень 2011 року в сумі 13191 грн., за травень 2011 року в сумі 10337 грн.;

3)ст.8-1 ЗУ "Про податок на додану вартість" та ст.209 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на загальну суму - 7833471 грн., в тому числі; за липень 2009 року в сумі 81769 грн., за вересень 2009 року в сумі 568357 грн., за жовтень 2009 року в сумі 298609 грн., за листопад 2009 року в сумі 336034 грн., за грудень 2009 року в сумі 317421 грн., за лютий 2010 року в сумі 27912 грн., за березень 2010 року в сумі 230632 грн., за квітень 2010 року в сумі 34083 грн., за травень 2010 року в сумі 45122 грн., за червень 2010 року в сумі 54604 грн., за липень 2010 року в сумі 768746 грн., за вересень 2010 року в сумі 622206 грн., за жовтень 2010 року в сумі 767883 грн., за листопад 2010 року в сумі 191469 грн., за грудень 2010 року в сумі 6611 грн., за січень 2011 року в сумі 62533 грн., за лютий 2011 року в сумі 397336 грн., за березень 2011 року в сумі 356048 грн., за травень 2011 року в сумі 16618 грн., за червень 2011 року в сумі 34001 грн., за липень 2011 року в сумі 289019 грн., за серпень 2011 року в сумі 176694 грн., за вересень 2011 року в сумі 130090 грн., за жовтень 2011 року в сумі 608836 грн., за листопад 2011 року в сумі 644735 грн., за грудень 2011 року в сумі 173704 грн., за січень 2012 року в сумі 139268 грн., за лютий 2012 року в сумі 200864 грн., за березень 2012 року в сумі 252267 грн.

4)ст.8-1 ЗУ "Про податок на додану вартість", ст.209 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), на загальну суму - 210869 грн., в тому числі: за січень 2010 року в сумі 83749 грн., за серпень 2010 року в сумі - 80710 грн., за квітень 2011 року в сумі 46410 грн.,

5)ст.8-1 ЗУ"Про податок на додану вартість", ст.209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено від'ємне значення суми ПДВ (спеціальна (скорочена) декларація з ПДВ), на загальну суму 102191 грн., в тому числі:за серпень 2009 року в сумі 102191 грн.

Крім того, працівниками відповідача в акті перевірки зазначені і інші порушення, які не відносяться до предмету спору в даній адміністративній справі, тому їх перелік та аналіз обгрунтованості зазначення в акті перевірки судом не проводиться.

Згідно даних вищеназваного Акту перевірки, комісією відповідача встановлено, що позивач, протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 10701430 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 3470375 грн., що становить 32,4 відсотки та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).Заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф. № 1-РС подана сільськогосподарським підприємством до податкового органу "03" квітня 2009 року.Заява про зняття сільськогосподарського підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф. № 3-РС не подавалась.Перше число місяця, в якому було допущено перевищення, "01 "вересня 2009 року.

Тому, комісія відповідача прийшла до висновку, що перелічені документи є підставою для виключення підприємства з реєстру спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням платником СТОВ "Росія" у вересні 2009 року встановленого пунктом п.8-1.11ст.8-1 "Про податок на додану вартість" 25 відсоткового розміру питомої ваги обсягу поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів від обсягу всіх поставлених товарів (послуг) та відповідно до 209.11 ст. 209 Податкового Кодексу України з 01.09.2009 року є платником ПДВ на загальних підставах.

За результатами названого висновку - Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією 26.11.2012 року прийнято рішення №3 (2831) про виключення сільськогосподарського підприємства СТОВ «Росія» з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування (а.с.73-74, т.1).

Як як вбачається із матеріалів адміністративної справи, та фактично не спростовується відповідачем, для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, СТОВ «Росія» використовує земельні ділянки фізичних осіб (пайовиків) та рад. Всього протягом періоду, що перевірявся, згідно інформації управління Держкомзему у Новоукраїнському районі, СТОВ "Росія" зареєстровано договорів оренди земельних часток (паїв) із громадянами - власниками державних актів: станом на 01.01.2009 р. - Новоукраїнська міська рада - 93 договора, Новоєгорівська сільська рада - 66 договорів, станом на 01.01.2010 р. - Новоукраїнська міська рада - 381 договір, Новоєгорівська сільська рада - 118 договорів, станом на 01.01.2011 р. - Мар'янопільська сільська рада - 10 договорів, Новоукраїнська міська рада - 391 договір, Новоєгорівська сільська рада - 112 договорів, станом на 01.01.2012 р. - Мар'янопільська сільська рада - 10 договорів, Новоукраїнська міська рада - 419 договорів, Новоєгорівська сільська рада - 124 договора. Про наявність в оренді позивача земельних паїв(часток) громадян та 3-х сільських рад безспірно засвідчують і дані про проведення розрахунків за орендовані земельні ділянки. Як підтверджено Актом перевірки, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року СТОВ „Росія" було виплачено орендної плати за земельні частки (паї) 5368273,48 грн., а саме: 2009 рік - 1660374,61 грн., 1351 чол - кількість громадян, яким нараховувалась та виплачувалась орендна плата (паї) товариством за користування земельними частками громадян, 2010 рік- 1981580,22 грн., 1358 чол. - кількість громадян, яким нараховувалась та виплачувалась орендна плата (паї) товариством за користування земельними частками громадян, 2011 рік- 1700844,15 грн., 1353 чол., кількість громадян, яким нараховувалась та виплачувалась орендна плата (паї) товариством за користування земельними частками громадян, в 2012 році заплановано виплату 25474,50 грн., 1221 чол. орендну плату за користування земельними частками громадян.

Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшли державної реєстрації.

Таким чином, при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди на які не пройшли державної реєстрації, підприємство втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині вирощеної продукції на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації. Тобто, при визначенні суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по скороченій декларації підприємство до складу такого зобовязання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. На підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, продукція повинна відноситись позивачем до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом.

Податковий орган в Акті вказує, що підприємством не забезпечено ведення окремого обліку та не надано до перевірки документи за допомогою яких можливо визначити обсяги реалізації продукції вирощеної на земельних ділянках, які використовуються на підставі недійсних договорів оренди, тобто тих які не пройшли державної реєстрації та відповідно підлягають включенню до бюджетної декларації.

Тому, відповідно до визначеного відсотку земель, які використовувались без належної державної реєстрації, перевіркою було зменшено суму податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість по скороченій декларації відповідних звітних періодів та збільшено відповідно податкові зобовязання та податковий кредит з податку на додану вартість декларацій, по яких проводяться розрахунки з бюджетом.

Також, в ході проведення перевірки встановлено (а.с. 19-20), що в звязку з відповідним перерахунком податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість по скороченій та бюджетній декларації відповідних звітних періодів підприємство втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників, оскільки статтею 8-1.11 ЗУ «Про ПДВ» передбачено, якщо субєкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Отже, позиція податкового органу полягає в тому, що СТОВ «Росія» втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників з вересня 2009 року (оскільки розрахунок питомої ваги несільськогосподарських товарів перевищив 25 % від загальної суми реалізації та фактично складає 32,4 відсотків).

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 8-1 Закону України "Про ПДВ" та вимог п. 209.2 ст. 209 ПКУ , внаслідок чого підприємство підлягає до виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (рішення №3 від 26 липня 2012 року №2831).

Суд не погоджується з висновками Акту Новоукраїнської МДПІ щодо порушення позивачем п. 8-1.11 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 209.2 ст. 209 ПК України, на підставі яких відповідачем прийнято рішення №3 від 26 липня 2912 року №2831 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 125 зазначеної вище норми передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться в Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Враховуючи наведені норми, суд погоджується з тією позицією, що усі договори оренди землі, предметом яких є земельні ділянки, які використовуються позивачем при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію.

Однак, не дотримання вказаних норм, стосовно окремих земельних ділянок, свідчить про можливі порушення вимог земельного законодавства. У той же час, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Так, відповідно до п. 8-1.2 ст. 8-1 ЗУ "Про ПДВ" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 209.2 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Крім того, відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку (далі ФСП), що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, обєкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):- податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України". Згідно з ч.1 ст.1 даного Закону, він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Згідно статті 2 зазначеного Закону сільськогосподарська продукція - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, перероблюються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 рр. Згідно з преамбулою даного Закону він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у звязку з чим даний Закон є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років":сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі; сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією; сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Як зазначено вище, позивач у перевіряємому періоді перебував на спеціальному режимі оподаткування, як сільськогосподарське підприємство, та згідно його Статуту основною діяльністю якого є сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини.

Пунктом 8-1.7 ст. 8-1 вищевказаного Закону та ст. 209.7 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість СТОВ «Росія» зареєстровано суб"єктом спеціального режиму оподаткування 13.04.2009 року (т.1 а.с.73), дата початку дії Спеціального свідоцтва з 13.04.2009 року. Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства згідно КВЕД є: 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.42.0 - надання послуг у тваринництві; 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби; 01.22.0 - розведення овець, кіз, коней; 01.23.0 - розведення свиней, 01.24.0- розведення птиці, 01.25.0- розведенн інших тварин, 05.02.0- виробництво, надання послуг у рибництві.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується), є сільськогосподарською продукцією.

Пункт 8-1.12 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо: а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як субєкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах; б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах; в)сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

Однак, питання про анулювання або скасування спеціального режиму для підприємства з підстав недотримання умов виробництва сільськогосподарської продукції не розглядалось.

Крім того, перевіркою не встановлено факту придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб; сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок мають лише ознаки власного міркування та базуються на припущеннях і не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Твердження позивача про вирощування продукції та реалізація ним власноручно вирощеної сільськогосподарської продукції повністю підтверджується бухгалтерським документами первинного обліку щодо виконаних господарських операцій (т.1 а.с.107-250, т.2 а.с.1-249, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-249). Наявність земельних ділянок в оренді підприємства- позивача підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів (т.5 а.с.70-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с. 1-197), а Довідками про склад та нормативну грошову оцінку земель станом на 11.06.2012 року, 20.01.2012 року , 26.01.2011 року ,29.01.2010 року, 16.01.2009 року підтверджується, що у позивача перебувало в оренді станом на 16.01.2009 року 807 договорів на земельну ділянку площею 3443,36 га в стадії оформлення договорів оренди, а станом на 11.06.2012 року такі договори оренди землі відсутні (т.1 а.с.75-106).

Разом із тим, податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених позивачем сільськогосподарських товарів протягом 2009-2012 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Однак, такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст.8-1 ЗУ "Про ПДВ" та ст. 209 ПК України визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Використана відповідачем методика вирахування податкових зобовязань з ПДВ та формування податкового кредиту не може бути застосована, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України. При цьому, податковим органом жодним чином не досліджено обєми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання, земель, на яких вона вирощена, зокрема, відповідно до договорів, які зареєстровані в ДЗК та тих, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Також, відповідачем не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

Таким чином, досліджуючи акт перевірки та додані матеріали, суд приходить до висновку, що податкові ревізори-інспектори фактично не могли правильно та однозначно здійснити підрахунок отриманої та реалізованої сільськогосподарської продукції окремо із зареєстрованих та незареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, факт передачі орендодавцем орендареві земельної ділянки ніким не заперечується. Самим Актом підтверджується, що дані об'єкти оренди знаходяться у користуванні товариства.

Водночас, суд враховує твердження представника позивача, що причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від нього, оскільки такі були передані до ДЗК вчасно. Крім того, згідно довідки статистики дані земельні ділянки залишаються закріпленими за товариством. Натомість, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що станом на 01.01.2012 року всі договори оренди земельних часток (паїв) пройшли державну реєстрацію

Також, суд бере до уваги, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди чи ні. При цьому, заборгованості про сплату за землю за позивачем немає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ідентифікувати та виокремити, окрім того, взагалі встановити конкретні суми доходів, використаним податковою інспекцією методом, із зареєстрованих та не зареєстрованих договорів оренди землі, отриманих позивачем у періоді, що перевірявся, є неможливим, а відтак, прийняття Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржуваного рішення №3 від 26 липня 2012 року №2831, яким позивача виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподатківання є безпідставним та необґрунтованим, оскільки це рішення базувалось на підставі припущень, а не достовірних фактів.

Саме таку правову позицію підтримано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14.06.2012 року у справі №К/9991/38488/12 та від 26.07.2012 року № К/9991/37252/12.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподатківання, а тому позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування рішення №3 від 26 липня 2012 року №2831 підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новоукраїнської МДПІ у Кіровоградській області ДПС від 26.07.2012 року №3 (2831).

Присудити з Державного бюджету на користь СТОВ «Росія» сплачений судовий збір у розмірі 32грн.19 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.12.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько