Постанова № 28770731, 18.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4336/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представника позивача: Рибаченко І. В.,

представника відповідача 1: Лєбєдєвої О. С.,

представника відповідача 2: Лєбєдєвої О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до: управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 2)

про: визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП "Вінницяміськтеплоенерго") до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 2) про визнання неправомірними дій.

Позов мотивовано тим, що управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальну суму 41 439, 36 грн., яке винесене з порушенням положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року. Також позивачем оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийняте за результатами розгляду скарги, яким рішення відповідача 1 залишено без змін.

За таких підстав, позивач просить суд скасувати рішення відповідачів про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Натомість, представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши суду, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було прийняте із дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а тому позов є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 20.01.2011 року по 31.03.2011 року рішенням № 401 від 19.04.2011 року (а. с. 14) платнику УПФУ у Ленінському районі нарахована штрафна санкція в розмірі 105 712, 66 грн. та пеня в розмірі 73 998 грн.

Вказане рішення оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду, постановою якого від 25.05.2011 року позовні вимоги залишено без задоволення. Правомірність застосування фінансових санкцій та пені підтверджено ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач подав скаргу до Вищого адміністративного суду України, ухвалою від 07.11.2011 року за № К/9991/70927/11 відкрито касаційне провадження у справі. На даний час рішення судом не прийнято. В свою чергу, відділом державної виконавчої служби Ленінського району м. Вінниці за результатами виконавчого провадження в примусовому порядку стягнуто із боржника 179 711, 52 грн.

Як наслідок, на суми своєчасно несплачених фінансових санкцій у розмірі 105 712, 66 грн., скаржнику відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону 1058 №1058-IV, нараховано пеню в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, що розрахована за кожен день прострочення платежу в розмірі 41 439 грн.

Так, 27.06.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці винесено рішення № 126 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до позивача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню в загальній сумі 41 439, 36 грн.

На виконання ч. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 16.07.2012 року позивач до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернувся із скаргою (а. с. 10-11), якою просив скасувати рішення відповідача 1.

07.09.2012 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги (а. с. 12-13) , яким залишено скаргу без задоволення, а рішення відповідача 1 - без змін.

З метою досягнення бажаного результату, комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення № 126 від 27.06.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3097/06-36/09 від 05.09.2012 року.

Суд, надавши юридичної оцінки наявним в матеріалах справи докази, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на таке.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (а. с. 7), як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради, присвоєний ідентифікаційний код 33126849.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у даному випадку спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в редакції від 12.10.2010 року. Позивач, з урахуванням вказаного Закону, вважається страхувальником.

За ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону №1058-IV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

При нарахуванні фінансових санкцій, пені управління Пенсійного фонду має зазначити в рішенні суму зобов'язання, виявити базові і календарні періоди, за які нараховуються фінансові санкції, конкретну процентну ставку, і конкретну кількість днів прострочення оплати.

Так, страхувальнику надіслано рішення управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці винесено рішення № 126 від 27.06.2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 0 грн. та нараховано пеню, загальна сума - 41 439, 36 грн.

Крім того, відповідно до п.п. 9.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція №21-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2.-9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених пунктами 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.

Так, у відповідача 1 наявні всі підстави для прийняття рішення № 126 від 27.06.2012 року, адже постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року рішення № 401 від 19.04.2011 року (а. с. 14), яким платнику УПФУ у Ленінському районі нараховано штрафні санкції в розмірі 105 712, 66 грн. та пеню в розмірі 73 998 грн., визнано законним.

Як вже відмічалось, таке рішення засилене ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 року, тобто рішення, з врахуванням ч. 3 ст. 254 КАС України, уже набрало законної сили.

Відповідно до п. 7.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 за № 22-7, процедура оскарження (узгодження) закінчується, зокрема, днем набрання рішенням суду законної сили у справі за позовом щодо скасування або визнання нечинним рішення (вимоги).

Вказане спростовує твердження позивача з посиланням на ч. 12 ст. 106 Закону №1058-IV про те, що пеню не може бути нараховано до завершення перегляду рішень суду в касаційному порядку.

Після набрання 27.09.2011 року судовим рішенням від 25.05.2011 року законної сили, проплати заборгованості не відбулось, а тому за кожен день прострочення платежу, починаючи з 27.09.2011 року, відповідачем 1 цілком правомірно нараховувалась пеня.

Таким чином, подання касаційної скарги не зупиняє механізму нарахування пені на несплачену заборгованість, а тому рішення відповідача 1 від 27.06.2012 року № 126 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, прийняте в межах його повноважень та у відповідності до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансові санкції фактично правомірно не нараховувалися позивачу за затримку сплати страхових внесків у розмірі 10%, разом з тим, у відповідності до вищезгаданої ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV та Інструкції №21-1, позивачеві також правомірно нараховувалася управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці пеня на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Крім того, суд, досліджуючи рішення про застосування штрафних санкцій та пені, також встановив, що воно відповідає вимогам законодавства. Позивач не оскаржує правильність розміру пені, вказаного у рішенні.

Також суд зауважує, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.09.2012 року № 3097/06-36/09, яким рішення управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці залишено без змін, теж визнається правомірним та законним.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 27.06.2012 року № 126 відповідача 1 та рішення відповідача 2, яким залишено попереднє без змін, - прийняті на підставі, у відповідності та з чітким додержанням вимог та порядку, передбачених чинним законодавством України, а тому вони є правомірними і не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 94 КАС України, жодних компенсацій сплати судового збору не проводиться.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович