Ухвала суду № 28770444, 17.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-9636/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-9636/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхім"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестхім» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському району м. Харкова Харківської області ДПС (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 20.04.2012 року №0000332307, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 9167,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2291,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестхім» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000332307 від 20.04.2012 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестхім»взято на податковий облік 13.06.2003 року в державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова за №14312 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Державною податковою інспекцією у Київському району м. Харкова проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 362/22-206/24479772 від 05.04.2012 р. В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п. 198.3 ст. 198, ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року на загальну суму 9167,0 грн.

Відповідачем на підставі вказаного акту, винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 року №0000332307, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 9167,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2291,75 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що діяльність підприємства-контрагента ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності і тому всі правочини укладені з вказаним підприємством у відповідності із ст. 215 ЦК України є нікчемними. Крім того на думку податкової позивачем не було надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 9167 грн. за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ « Промбуд-Монтажінвест», які не підтверджені документально, а тому не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ « Промбуд-Монтажінвест»договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №18/08-11 від 18.08.2011 року з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»позивачем придбано послуги з монтажу дитячого вуличного майданчика за адресою м. Харків, пр-кт Леніна, 45/1 на загальну суму 55000,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% в розмірі 9166,80 грн.

Виконання умов договору підтверджується відомістю ресурсів,локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт,актом приймання будівельних робіт, розрахунком договірної ціни, податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, дитячий майданчик позивачем був придбаний у ТОВ «Дитячий Майданчик», згідно договору № 036/11 від 28.07.2011 р., що підтверджується видатковими накладними, умовами виконання послуги з установки обладнання, актами здачі-прийняття робіт та розміщений на земельній ділянці, наданій позивачу Харківською міською радою згідно договору оренди землі (а.с.91-99).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов договору №18/08-11 від 18.08.2011 року.

Крім того, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-9636/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.