Постанова № 28768083, 18.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2013 р. Справа№ 12/079-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабенко Є.М. - представник, дов. № 1/12 від 18.01.2013;

від відповідача: Корзаченко В.М. - представник, дов. № 01-07/12 від 18.08.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Тракт"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2012

у справі № 12/079-12 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тракт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Будсервіс"

про стягнення заборгованості

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 та 24.12.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 12/079-12 було відкладено на 24.12.2012 та 18.01.2013, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 12/079-12.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № 12/079-12 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 120 184,82 грн. основного боргу, пеня в розмірі 11 585,32 грн., три проценти річних у сумі 2 903,53 грн., 2 693,47 грн. витрат на сплату судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку про те, що Автобаза № 7 в межах наданих їй повноважень згідно із Положенням, уклала договір з відповідачем, проте з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, у зв'язку із порушенням умов договору, до суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Тракт", оскільки Автобаза № 7 не є юридичною особою, відтак не має права самостійно звертатись до суду, тому Відкрите акціонерне товариство "Тракт" є належним позивачем у справі; як вбачається із актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 1-279, 1-323, позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 290 184,82 грн.; відповідач проти факту одержання послуг від Автобази №7 не заперечував, наявність заборгованості визнав; оскільки позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 290 184,82 грн., а відповідачем сплачено 170 000,00 грн., то стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 120 184,82 грн.; вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34 404,37 грн. основного боргу є недоведеною, тому задоволенню не підлягає; з розрахунків позивача вбачається, що штраф, нарахований ним за невиконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно із умовами договору, обчислювався з використанням подвійної облікової ставки НБУ, тобто за своєю правовою природою є пенею; оскільки інший порядок нарахування пені сторонами погоджений не був, суд вважає, що розмір пені та трьох відсотків річних, враховуючи періоди заборгованості, складають суми 11 585,32 грн. та 2 903,53 грн., відповідно, згідно з наведеним судом розрахунком, які і підлягають стягненню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № 12/079-12 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким змінити рішення в частині визнання доведеною вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34 404,37 грн. основного боргу, вказує на те, що відповідачем не був підписаний акт здачі-прийняття робіт № 344 від 31.10.2011 на суму 34 404,37 грн., тому він не міг бути поданим до суду, однак, позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних по рахунку № 344, завірених підписом та штампом відповідача, доказ вручення акту здачі-прийняття робіт № 344 від 31.10.2011, рахунку-фактури № 344 від 31.10.2011, податкової накладної та товарно-транспортних накладних відповідачу, також була надана копія акту звірки розрахунків від 23.04.2012, підписаного відповідачем, яким визнається сума заборгованості перед позивачем в розмірі 154 589,19 грн., з урахуванням рахунку № 344 від 31.10.2011 на суму 34 404,37 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу та у письмовому доповненні до нього, відповідач просить частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № 12/079-12 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказує на те, що позивачем є ВАТ "Тракт" (код 03450318), що в свою чергу спростовує факт господарських взаємовідносин з відповідачем, оскільки всі документи, додані до позовної заяви, підписані керівництвом Автобази № 7 ВАТ "Тракт" (код 03449092); на виконання п. 1.4 Положення Автобаза № 7, під час укладення договору з відповідачем, не надала останньому дозволу правління укладати цю угоду; позивачем не надіслано відповідачеві та не надано господарському суду жодних належних і допустимих доказів господарських взаємовідносин між сторонами; рішення Господарського суду Київської області містить невірні розрахунки пені, оскільки суму пені розраховано за 184 дні, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України і призвело до стягнення більшої суми пені на 49,39 грн.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 у справі № 12/079-12 позивачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, 18 310,54 грн. штрафу, 3 543,97 грн. 3% річних; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач подав клопотання № 1/140 від 04.09.2012 про збільшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій за несвоєчасну оплату відповідачем наданих йому послуг та просив стягнути з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, 22 905,86 грн. штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із п. 4.1 угоди, 4 433,39 грн. 3% річних, згідно із ст. 625 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2011 між Автобазою № 7 ВАТ "Тракт" та відповідачем укладено договір № 40 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором замовник, зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Автобаза № 7 ВАТ "Тракт", за договором перевізник, приймати їх та виконувати перевезення автомобільним транспортом в межах України, відповідно до заявок.

Згідно із Положенням про відособлений підрозділ Автобазу № 7 Відкритого акціонерного товариства "Тракт", затвердженого загальними зборами ВАТ "Тракт", протокол зборів від 03.03.2000, Автобаза № 7 ВАТ "Тракт" є відособленим підрозділом Відкритого акціонерного товариства "Тракт" (п. 1.4); Автобаза № 7 ВАТ "Тракт" самостійно укладає контракти з транспортними організаціями, з постачальниками та іншими підприємствами на виконання робіт та послуг (п. 5.4); директор вирішує питання поточної діяльності Автобази № 7 ВАТ "Тракт", без доручення виступає від імені Автобази № 7 ВАТ "Тракт", укладає угоди, може вирішувати інші питання передані ВАТ до його компетенції (п. 6.3).

Факт виконання Автобазою № 7 Відкритого акціонерного товариства "Тракт" зобов'язань за договором № 40 підтверджується складеними та підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1-279 від 31.08.2011 на суму у розмірі 117 622,37 грн., № 1-323 від 30.09.2011 на суму 172 562,45 грн.

Відповідачу були виписані на оплату рахунки-фактури № 1-000279 від 31.08.2011 на суму 117 622,37 грн., № 1-000323 від 30.09.2011 на суму 172 562,45 грн. та № 1-344 від 31.10.2011 на суму 34 404,37 грн.

Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача від: 20.10.2011, 29.11.2011 та 07.12.2011, відповідачем були перераховані позивачу грошові кошти на загальну суму у розмірі 170 000,00 грн. за платіжними документами №№ 485, 582 та 612, відповідно (а.с. 22-24).

Відповідно до розділу 3 договору № 40 розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків погоджуються на кожен маршрут окремо в заявці, або встановлюються угодою довільної форми, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1); оплата проводиться в безготівковій формі на підставі: акту виконаних робіт перевізника, податкової накладної, рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної, які підтверджують факт виконання робіт (п. 3.2); відповідач перераховує оплату за перевезення в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем виконано роботи (надано послуги) на загальну суму у розмірі 290 184,82 грн., а відповідачем сплачено лише суму у розмірі 170 000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 120 184,82 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 120 184,82 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34 404,37 грн. основного боргу є недоведеною, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4.1 договору № 40 перевізник і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із розрахунку, наведеного позивачем у позовній заяві та клопотанні про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлена вимога про стягнення пені за прострочення платежу, хоча цю санкцію позивач називає штрафом.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, у договорі № 40 відсутня умова про розмір пені за прострочку платежу.

Після прийняття згадано Закону, з 01.01.2004 набрав чинності ГК України.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки договором № 40 не встановлено розміру відсотків штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, то обчислювати зазначені штрафні санкції необхідно з урахуванням положень ч. 6 ст. 231 ГК України.

Позивачем, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 04.09.2012 № 1/140, заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 22 905,86 грн. за період з 20.10.2011 по 05.09.2012.

Здійснивши перерахунок суми штрафних санкцій, які за своєю суттю є пенею, наведений позивачем у позовній заяві, з урахуванням клопотання № 1/140 від 04.09.2012, умов п.п. 3.4, 4.1 договору № 40, ч. 6 ст. 231 ГК України та часткових сплат відповідачем заборгованості, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За актом № 1-279 від 31.08.2011 на суму 117 622,37 грн. - початок прострочення - 16.09.2011, однак, оскільки позивач вказує іншу дату початку періоду нарахування пені, то початком нарахування є 20.10.2011:

за період з 20.10.2011 по 28.11.2011 (облікова ставка Національного банку України - 7,75%) - сума заборгованості 67 622,37 грн. (117 622,37 грн. - 50 000,00 грн. - сплата відповідачем 20.10.2011) пеня, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 574,33 грн.;

за період з 29.11.2011 по 06.12.2011 (облікова ставка Національного банку України - 7,75%) - сума заборгованості 7 622,37 грн. (67 622,37 грн. - 60 000,00 грн. - сплата відповідачем 29.11.2011) пеня, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 12,95 грн.

За актом № 1-323 від 30.09.2011 на суму 172 562,45 грн. - початок прострочення - 16.10.2011, однак, оскільки позивач вказує іншу дату початку періоду нарахування пені, то початком нарахування є 20.10.2011:

за період з 20.10.2011 по 06.12.2011 (облікова ставка Національного банку України - 7,75%) - сума заборгованості 172 562,45 грн., пеня, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 1 758,72 грн.;

за період з 07.12.2011 по 22.03.2012 (облікова ставка Національного банку України - 7,75%) - сума заборгованості 120 184,82 грн. (172 562,45 грн. - 52 377,63 грн. - сплата відповідачем 07.12.2011) пеня, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 2 730,50 грн.;

за період з 23.03.2012 по 05.09.2012 (облікова ставка Національного банку України - 7,5%) - сума заборгованості 120 184,82 грн., пеня, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 4 124,15 грн.

Таким чином, загальна сума пені за актами № 1-279 від 31.08.2011 та № 1-232 від 30.09.2011 складає суму у розмірі 9 200,65 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 433,39 грн. за період з 20.10.2011 по 05.09.2012.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних, з урахуванням клопотання від 04.09.2012 № 1/140 про збільшення позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 3 614,75 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне:

За актом № 1-279 від 31.08.2011 на суму 117 622,37 грн. - початок прострочення - 16.09.2011, закінчення, згідно з розрахунком позивача - 05.09.2012, відповідно, однак, оскільки позивач вказує іншу дату початку періоду нарахування 3% річних, то початком нарахування є 20.10.2011:

за період з 20.10.2011 по 28.11.2011 - сума заборгованості 67 622,37 грн. (117 622,37 грн. - 50 000,00 грн. - сплата відповідачем 20.10.2011) 3% річних, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 222,32 грн.;

за період з 29.11.2011 по 06.12.2011 - сума заборгованості 7 622,37 грн. (67 622,37 грн. - 60 000,00 грн. - сплата відповідачем 29.11.2011) 3% річних, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 5,01 грн.

За актом № 1-323 від 30.09.2011 на суму 172 562,45 грн. - початок прострочення - 16.10.2011, закінчення, згідно з розрахунком позивача 05.09.2012, відповідно, однак, оскільки позивач вказує іншу дату початку періоду нарахування 3% річних, то початком нарахування є 20.10.2011:

за період з 20.10.2011 по 06.12.2011 - сума заборгованості 172 562,45 грн., 3% річних, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 680,79 грн.;

за період з 07.12.2011 по 05.09.2012 - сума заборгованості 120 184,82 грн. (172 562,45 грн. - 52 377,63 грн. - сплата відповідачем 07.12.2011) 3% річних, згідно із програмою "Калькулятор:Ліга:Закон" складає суму у розмірі 2 706,63 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34 404,37 грн. основного боргу є не доведеною, тому задоволенню не підлягає, разом із тим, суд першої інстанції, прийнявши клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог, не врахував заявлене позивачем клопотання про нарахування 3% річних за період з 20.10.2011 по 05.09.2012, також не грунтується на нормах законодавства і розмір пені зазначений судом.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що грунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В п. 3.2 договору № 40 сторони погодили умови про те, що підставою оплати виконання робіт (надання послуг) є такі двохсторонні документи, як акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт виконання робіт.

Отже, одні лише товарно-транспортні накладні №№ 006589 від 03.10.2011, № 006540 від 04.10.2011, № 006611 від 05.10.2011, № 006622 від 06.10.2011, № 006633 від 07.10.2011, № 006642 від 08.10.2011, № 006653 від 10.10.2011, № 006666 від 11.10.2011, № 006678 від 12.10.2011, № 006687 від 13.10.2011 без наявності акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаного сторонами, не підтверджують наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 34 404,37 грн., адже товарно-транспортні накладні засвідчують лише факт надання послуг, вагу вантажу, відстань перевезення, але не підтверджують розмір ціни та вартості наданих послуг. При цьому слід вказати, що згідно з п. 3.1 договору № 40 розмір плати погоджується на кожен маршрут окремо.

Акт звірки розрахунків від 23.04.2012 не має юридичної сили доказу розміру вартості наданих послуг, а є документом інформаційного характеру, записи у якому підлягають підтвердженню первинними документами, складеними сторонами.

Також немає підстав погодитись із доводами відповідача.

Як підтверджено матеріалами справи, Автобаза № 7 ВАТ "Тракт" є відособленим підрозділом позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами; вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відсутні підстави для висновку про те, що Автобаза № 7 ВАТ "Тракт" є іншою юридичною особою, а твердження відповідача про надання йому послуг з перевезення за договором № 40 не позивачем спростовуються матеріалами справи.

Щодо ненадання відповідачу під час укладення договору № 40 дозволу правління Автобазі № 7 ВАТ "Тракт" укладати цю угоду, то слід зазначити, що ця обставина не впливає на дійсність угоди, адже договір № 40 сторонами виконується, отже, є наявним схвалення договору, а згідно з ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки нормою ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено період застосування пені - за увесь час користування чужими коштами, то у даному випадку відсутні підстави для застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тракт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № 12/079-12 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Будсервіс" (08606, с. Крячки, вул. Кривова, 46; код 35803675) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тракт" (03057, м. Київ, пров. Польовий, 6; код 03450318) 120 184,82 грн. основного боргу, 5 605,81 грн. пені, 3 614,75 грн. 3% річних, 2 660,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Справу № 12/079-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.