Рішення № 28767636, 21.01.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.13 р. Справа № 2/5005/9494/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "РЕСУРС", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про визнання частково недійсним правочину

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: Кукуруза В.Ю., довіреність № 01-026/11 від 03.01.2013 р.

Від Відповідача-1: не з'явився

Від Відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "РЕСУРС", Відповідача-2: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання частково недійсним правочину.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2012 р. порушено провадження у справі № 2/5005/9494/2012, розгляд справи призначено на 03.12.2012 р.

В судових засіданнях 03.12.2012 р., 25.12.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою Відповідачів та необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.12.2012 р. за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач-1 представника в судове засідання не направив, в матеріалах справи відсутні докази отримання ним ухвали суду від 25.12.2012 р. Ухвала суду від 06.11.2012 р., направлена на юридичну адресу Відповідача-1, згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута поштою з відміткою "Адресат вибув".

Відповідно до ст. 64 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 09.01.2013 р., представника в судове засідання не направив, причини неприбуття не повідомив, ухвали суду від 06.11.2012 р., від 03.12.2012 р. та від 25.12.2012 р. не виконав, відзив на позов не надав.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "РЕСУРС" та Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" відзиви на позов до суду не надали, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", що згодом змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (покупець) 19.12.2008 р. було укладено Договір поставки № 60-12/08, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар згідно специфікаціям, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 9.2 Договору поставки визначено, що "Ни одна из сторон не имеет права передавать свои права и обязательства, вытекающие из настоящего Договора или связанные с ним, третьим лицам без письменного согласия на то другой стороны настоящего Договора".

28.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю компанія "РЕСУРС" та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № Г.21.1.2.0/5-6831, відповідно до якого Відповідач-1 відступив Банку, на підставі укладеного між ними Договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 р. № Г.21.1.2.0/5-6830 право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 100 756 749, 03 грн., що випливає з Договорів № 54-11/08/28-1767-02, укладеного між ТОВ компанія "РЕСУРС" та ВАТ "Дніпровський меткомбінат" на суму 97 081 713, 51 грн. та № 60-12/08-015/2408, укладеного між ТОВ компанія "РЕСУРС" та ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" на суму 3 675 035, 52 грн.

Відповідно до п. 2 Договору відступлення права вимоги, Відповідач-1 зобов'язаний передати Банку всі документи, що підтверджують право вимоги грошових коштів в сумі 100 756 749, 03 грн. за Договором та інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги, не пізніше 3 (трьох) днів з моменту набрання чинності цього Договору.

Пунктом 3 Договору встановлено, що Відповідач-1 зобов'язаний в письмовій формі в день набрання чинності цього Договору повідомити Боржника про відступлення права вимоги грошових коштів в сумі 100 756 749, 03 грн. за Договором та передати Банку докази про відправлення (передачу) Боржнику зазначеного вище повідомлення у строк не пізніше наступного дня після цього.

Згідно п. 5 Договір набирає чинності з моменту настання якої-небудь із подій:

- порушення ТОВ компанія "Ресурс", який є Позичальником за Кредитним договором від 28.12.2011 № 4Р11565И, укладеним між ТОВ компанія "Ресурс" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним Договором від 28.12.2011 р. № 4Р11565И;

- порушення Кредитором якого-небудь із зобов'язань за Договором застави;

- порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом Кредитора та (або) Позичальника, чи про визнання недійсними установчих документів Кредитора та (або) Позичальника, чи про скасування державної реєстрації Кредитора та (або) Позичальника;

- прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію Кредитора та (або) Позичальника;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному Договорі або в Договорі застави;

- припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи Кредитора та (або) Позичальника;

- в разі дострокового розірвання Кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін;

- у випадку звернення стягнення на предмет застави за Договором застави. Даний Договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Пунктами 6, 11 Договору відступлення права вимоги встановлено, що він укладається в тій же самій формі, що і Договір застави і є його невід'ємною частиною.

13.08.2012 р. Позивачем отримано вимогу Відповідача-2 за № Э.21.0.0.0/4-4898 від 30.07.2012 р. про сплату на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як нового кредитора у зобов'язанні за Договором поставки грошових коштів за поставлений товар у розмірі 3 675 035, 52 грн. протягом 10-ти календарних днів з дати отримання вимоги.

Пунктом 9.2 Договору поставки встановлена заборона на передання однією із сторін своїх прав та обов'язків, що випливають з Договору або пов'язані з ним, при відсутності письмової згоди на це з боку іншої сторони.

Враховуючи, що Позивач не давав письмової згоди на заміну кредитора у зобов'язанні, яке виникло з Договору поставки, укладення Відповідачем 1 і Банком Договору відступлення права вимоги здійснено всупереч приписам частини 3 статті 512 та частини 1 статті 516 ЦК.

Позивач просить визнати частково недійсними з моменту вчинення такі частини Договору відступлення права вимоги (цесії):

- В частині відступлення "Кредитором" "Банку", на підставі укладеного між ними договору застави (майнових прав на отриманим грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 р. № Г.21.1.2.0/5-6830, права вимоги на отримання від Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" грошових коштів в сумі 3 675 035, 52 грн. у зобов'язанні, яке виникло з Договору поставки № 60-12/08-015/2408 від 19.12.2008 р., укладеного між ТОВ компанією "РЕСУРС" та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат";

- Пункт 11 Договору: "Даний договір є невід'ємною частиною Договору застави".

Відповідачі тричі ухилилися від участі у розгляді справи, жодних заперечень проти позову не надали.

Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 627 ЦК проголошена свобода договору та визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК врегульовано співвідношення актів цивільного законодавства й договору. У частині 3 цієї статті визначено, зокрема, що: "Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначається статтею 516 ЦК, відповідно до ч. 1 якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 512, 513 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється у формі правочину шляхом укладання договору відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є правочином щодо заміни сторони у зобов'язанні, а саме правочином щодо заміни особи кредитора.

Відповідно до цивільного законодавства, на виключення іззагального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Пунктом 9.2 Договору постачання встановлена заборона на передання однією із сторін своїх прав та обов'язків, що випливають з цього договору або пов'язані з ним, при відсутності письмової згоди на це з боку іншої сторони договору.

Враховуючи, що Позивач не отримував прохання надати згоду на заміну кредитора у зобов'язанні, яке виникло з Договору постачання, та відповідно не давав такої згоди, укладення Відповідачами Договору відступлення права вимоги здійснено всупереч приписам ч. 3 ст. 512 та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України та порушило права та законні інтереси Позивача.

Забезпечення виконання зобов'язання врегульовано Главою 49 Розділу 1 Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.

За статтею 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина 1 статті 547 ЦК).

Поняття застави визначається статтею 572 ЦК, Законом України "Про заставу".

Відповідно до статті 572 ЦК: "В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)".

Зміст договору застави за статтею 584 ЦК становлять: суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

За своєю правовою природою договір застави є правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання.

У пункті 11 Договору відступлення права вимоги зазначено, що цей Договір є невід'ємною частиною Договору застави, що суперечить наведеним приписам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК визначається:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно статті 217 ЦК недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Правова позиція Верховного Суду України з цього питання висловлена у постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Так, зокрема, зазначається: "Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статі 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину..."

За приписами частини 1 статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд вважає заявлені Позивачем вимоги щодо визнання недійсними частин Договору відступлення права вимоги (цесії) № Г.21.1.2.0/5-6831 від 28.12.2011 р. правомірними та підлягаючими задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню з Відповідачів в рівних частинах на користь Позивача, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 64, 69, 75, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати частково недійсними з моменту вчинення такі частини Договору відступлення права вимоги (цесії) № Г.21.1.2.0/5-6831 від 28.12.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю компанією "РЕСУРС" і Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" :

1. В частині відступлення "Кредитором" "Банку", на підставі укладеного між ними договору застави (майнових прав на отриманим грошових коштів по господарському договору) від 28.12.2011 р. № Г.21.1.2.0/5-6830, права вимоги на отримання від Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" грошових коштів в сумі 3 675 035, 52 грн. у зобов'язанні, яке виникло з Договору поставки № 60-12/08-015/2408 від 19.12.2008 р., укладеного між ТОВ компанією "РЕСУРС" та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".

2. Пункт 11 Договору: "Даний договір є невід'ємною частиною Договору застави".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС" (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 120; код ЄДРПОУ 31076200) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4; код ЄДРПОУ 05441447) 536, 50 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 50 коп.) судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4; код ЄДРПОУ 05441447) 536, 50 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 50 коп.) судового збору.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

21.01.2012 р.

Суддя М.М. Боділовська