Постанова № 287655, 28.11.2006, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р.

Справа № 05/131-64А.

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів, м.Луцьк

до відповідача Приватного підприємства „МВК”, м.Нововолинськ

про стягнення 3645,67 грн.

суддя Бондарєв С.В.

секретар Кулай А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача : Ліщук А.В. – дов. №06.10/6 від 07.02.2006р.

від відповідача : н/з.

Представнику позивача були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяви про відвід складу суду не надходило.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду просить стягнути з відповідача 3645,67 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування в 2005 році 1 інваліда.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, у запереченні на позовну заяву від 23.06.06р., позов заперечив, оскільки інваліди для працевлаштування не направлялись, хоча звертався до Нововолинського центру зайнятості, відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування і не є платником внесків до Фонду; фактично було створено 1 робоче місце і працевлаштовано інваліда, хоча і неповний рік.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями)(надалі – Закон України) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця .

Статтею 20 Закону України передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання , де кількість працюючих інвалідів менша , ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача складає 15 осіб, чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу – 1 особа. Згідно розділу ІІ звіту „Список працюючих інвалідів – штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році” у відповідача працював 1 інвалід протягом 2-ох місяців.

Сума штрафних санкцій за не працевлаштування 1 інваліда становила – 3645,67 грн.

Суд вважає, що відповідачем було частково вжито передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування в 2005р. інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи (акта про нещасний випадок на підприємстві, пов’язаний з виробництвом, виписки із трудової книжки Мирончука Р.В.) майстер ПП „МВК” Мирончук Р.В. перебуваючи у відрядженні в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав важкі тілесні ушкодження, довгий час перебував на стаціонарному лікуванні, в результаті чого отримав ІІІ групу інвалідності та продовжує працювати у відповідача.

Тому з відповідача підлягає до стягнення 1215грн. 22 коп. за невиконання нормативу протягом 4 місяців.

У стягненні 2430,45грн. відмовити.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування.

В Указі Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” відсутні норми, відповідно до яких юридичні особи – суб’єкти малого підприємництва звільнялися б від сплати штрафних санкцій за нестворення в установленому порядку робочих місць для працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач не подав суду доказів повідомлення центру зайнятості про наявність можливості працевлаштувати інваліда (останній заперечив подання відповідачем інформації).

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 70,71,76,79,86,87-89,159,160-163 КАСУ, господарський суд,-

постановив :

1. Стягнути з Приватного підприємства „МВК”, м.Нововолинськ, вул.Луцька, 25 (код 31695198)( р/р 26006316515001, в КБ „Приватбанк” м.Нововолинська, МФО 303406) на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луцьк, вул.Писаревського, 3А, та зарахувати в доход Державного бюджету м.Нововолинська (50070000, номер рахунку 31213230600005, банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код платежу +; 0319; 101;;; дата сплати ;; зміст, ідентифікаційний код 21740497) – 1215 грн. 22 коп. штрафних санкцій.

2. В частині стягнення 2430 грн. 45 коп. відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Дата виготовлення

повного тексту

постанови – 04.12.2006р.

Суддя Бондарєвим Сергієм Васильовичем