ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.13 Справа № 4/40/5022-387/2012
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:головуючого-суддіКравчук Н.М.суддівМирутенко О.Л. Якімець Г.Г.розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО» (надалі ТзОВ«АСКО » ) № 73 від 23.08.2012р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012р.
у справі № 4/40/5022-387/2012
за позовом: ТзОВ«АСКО», м. Тернопіль
до відповідача 1: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача2: приватного акціонерного товариства «Автотехсервіс»(надалі
ПАТ «Автотехсервіс»), м. Тернопіль
про визнання недійсним рішень Тернопільської міської ради № 6/8/61 від 19.05.2011р., № 6/14/33 від 30.09.2011р. та договору оренди землі від 28.11.2011р.,
з участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: Авдєєнко В.В. - адвокат (посвідчення № 41)
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представнику відповідача-2 роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012р. у справі № 4/40/5022-387/2012 (суддя Н.М. Бурда) у задоволенні позовних вимог ТзОВ «АСКО» до Тернопільської міської ради та до ПрАТ «Автотехсервіс» про визнання недійсним рішень Тернопільської міської ради № 6/8/61 від 19.05.2011р., № 6/14/33 від 30.09.2011р. та договору оренди землі від 28.11.2011р. - відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача-2 500,00грн. в повернення судових витрат на правову допомогу адвоката.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в оспорюваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, в зв`язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що останній є правонаступником орендного підприємства «Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2» та, відповідно, має всі права на спірну земельну ділянку. Окрім того, скаржник покликається на рішення господарського суду Тернопільської області від 26.10.2009р. у справі № 6/88-1627, у відповідності до якого за останнім визнано право користування спірною земельною ділянкою. Також судом першої інстанції не було взято до уваги те, що при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ПрАТ «Автотехсервіс» не надало до Тернопільської міської ради засвідченої нотаріально письмової згоди ТзОВ «АСКО» на вилучення земельної ділянки, чим порушено ст.. 123 Земельного кодексу України. Скаржник зазначає, що судом не враховано результатів перевірки законності надання в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки проведеної прокуратурою Тернопільської області та Управлінням Держкомзему у м. Тернополі, в результаті яких було встановлено порушення зі сторони Тернопільської міської ради та відповідача-2 при виділенні земельної ділянки вимог земельного законодавства України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. у
складі колегії суддів: головуючий - суддя Кравчук Н.М., судді Костів Т.С. та Мурська Х.В. апеляційну скаргу ТзОВ «АСКО » № 73 від 23.08.2012р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012р.
Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р., у зв`язку із відставкою судді Мурської Х.В., у склад колегії для розгляду справи № 4/40/5022-387/2012 господарського суду Тернопільської області введено замість судді Мурської Х.В. - суддю Мирутенка О.Л.
У зв`язку із зміною складу колегії суддів, розгляд справи розпочато заново.
Ухвалою суду від 04.10.2012р. розгляд справи відкладено на 01.11.2012р. о 11год.45хв.
Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р., у зв`язку із відрядженням судді Мирутенка О.Л., у склад колегії для розгляду справи № 4/40/5022-387/2012 господарського суду Тернопільської області введено замість судді Мирутенка О.Л. - суддю Якімець Г.Г.
У зв`язку із зміною складу колегії суддів, розгляд справи розпочато заново.
Ухвалою суду від 01.11.2012р. розгляд справи відкладено на 15.11.2012р. о 11год. 30хв. Ухвалою суду від 15.11.2012р. розгляд справи відкладено на 22.11.2012р. о 09 год. 50хв. Ухвалою суду від 22.11.2012р., з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи розгляд справи було відкладено на 13.12.2012р.
Розпорядженням Голови суду від 12.12.2012р., у зв`язку з перебуванням судді Костів Т.С. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи введено замість судді Костів Т.С. - суддю Мирутенка О.Л. , в зв`язку з чим розгляд справи розпочато заново. Ухвалою суду від 13.12.2012р. у зв`язку із зміною складу колегії суддів та беручи до уваги те, що сторони в судове засідання не з`явились розгляд справи відкладено на 15.01.2013р.
Позивач в судове засідання 15.01.2013р. не з`явився, надіслав телеграму від 15.01.2013р., в якій просить розгляд справи відкласти, у зв`язку із зміною представника товариства позивача, для надання можливості новому представнику ознайомитись з матеріалами справи.
Згідно зі ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч.1 зазначеної статті є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.
Як зазначалось вище, розгляд справи неодноразово відкладався. В попередніх судових засіданнях представники позивача підтримували доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.
В даному випадку судом апеляційної інстанції не визнавалась обов"язковою явка повноважного представника позивача - ТзОВ «АСКО», а тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи за безпідставністю.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні надісланого позивачем на адресу суду клопотання від 11.12.2012р. про зупинення провадження у справі до моменту вступу в законну силу рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1915/12009/2012 за позовом ТзОВ «АСКО» до ВК Тернопільської міської ради про визнання нечинним свідоцтва на право власності та скасування рішення ВК Тернопільської міської ради, так як, на думку останнього, розгляд справи № 4/40/5022-387/2012 є неможливим до вирішення по суті вищевказаної справи № 1915/12009/2012, оскільки всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, можуть бути встановлені господарським судом самостійно.
Відповідач-1 в судове засідання не з`явився.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником, заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Тернопільською міською радою 19.05.2011р. було прийнято рішення 6/8/61 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,25 га для обслуговування та реконструкції АЗС з магазином супутніх товарів з влаштуванням АГЗП, автомийки та прибудови побутових приміщень до операторної за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс" (а.с. 25).
30.09.2011р. Тернопільська міська рада прийняла рішення № 6/14/33 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2475 га за адресою вул. Микулинецька. 40 ПрАТ "Автотехсервіс", згідно з яким вирішила: 1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2475 га для обслуговування та реконструкції АЗС з магазином супутніх товарів з влаштуванням АГЗП, автомийки та прибудови побутових приміщень до операторної за адресою вул. Микулинецька, 40 ПрАТ "Автотехсервіс". 2. Надати приватному акціонерному товариству "Автотехсервіс" (ід.код 23588912) в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,2475 га для обслуговування та реконструкції АЗС з магазином супутніх товарів з влаштуванням АГЗП, автомийки та прибудови побутових приміщень до операторної за адресою вул. Микулинецька, 40. 3. Зобов'язати приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс" оформити в місячний термін договір оренди (а.с. 26).
В подальшому, 28.11.2011р. між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та приватним акціонерним товариством "Автотехсервіс" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого Орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.09.2011р. №6/14/33 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м.Тернополі по вул. Микулинецька, 40. Договір укладено терміном на п`ять років - по 30 вересня 2016р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).
Згідно з п. п. 2-4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2475га, в тому числі землі, які використовуються в комерційних цілях, разом з об'єктом -будівлею автозаправної станції та інженерними мережами - водопроводом, електрокабелями, магістральною лінією телефонного зв'язку, побутовою каналізацією, лінією зовнішнього освітлення.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями Тернопільської міської ради № 6/8/61 від 19.05.2011р., № 6/14/33 від 30.09.2011р. та укладеним на їх підставі договором оренди землі, позивач звернувся до суду позовом про визнання недійсними цих рішень та визнання недійсним договору оренди землі від 28.11.2011р.
Дані вимоги мотивовані тим, що з 25.07.1994р. ТзОВ "Аско" є правонаступником ОП "Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту машин №2", а тому, у відповідності до ст.ст. 7, 30 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент створення ТОВ "Аско"), товариство позивача отримало право постійного користування земельною ділянкою по вул. Микулинецька, 40 в м.Тернопіль. Позивач покликається на те, що прийняття рішень Тернопільською міською радою № 6/8/61 від 19.05.2011р., № 6/14/33 від 30.09.2011р. та, як наслідок цього, укладення договору оренди землі від 28.11.2011р. відбулось без дотримання процедури вилучення земельної ділянки згідно п.9 ст.123 ЗК України на підставі сфальсифікованих документів -витягу з рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88.
Суд апеляційної інстанції вважає дані вимоги є безпідставними, недоведеними, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України, ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 п. 34. ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях.
Земельні відносини регулюються нормами Земельного кодексу України, іншими нормативно -правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність чи оренду. Право користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності виникає у громадян (підприємців) та юридичних осіб на правах її оренди відповідно до ст. 93 ЗК України після укладення договору оренди земельної ділянки, порядок укладення якого встановлений Законом України "Про оренду землі", ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рішення господарського суду Тернопільської області 09.04.2012р. у справі №7/86-1289 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО" до відповідача 1 - приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс", відповідача 2 - виконавчого комітету Тернопільської міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів про визнання права власності на будівлю автозаправочної станції під літ. "А" загальною площею 39.8 кв.м. по вул. Микулинецька, 40 в м. Тернополі за ТОВ "Аско" у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с. 52-55). Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. (а.с. 111-114) та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012р. (долучено до матеріалів апеляційного провадження) залишено без мін.
Господарським судом Тернопільської області при прийнятті рішення від 09.04.2012р. у справі №7/86-1289 досліджувався факт правомірності набуття права власності на АЗС по вул.. Микулинецька, 40 у м. Тернополі та було встановлено, що станом на січень 2000 року час використання контейнерної АЗС, яка знаходилася на спірній земельній ділянці, закінчився, подальше її функціонування можливе було лише шляхом проведення реконструкції (будівництва) нової стаціонарної АЗС. Вказаним рішенням також було встановлено, що реконструкція АЗС по вул. Микулинецькій, 40, у м.Тернополі була здійснена за кошти АТЗТ «Автотехсервіс», про що між ТзОВ «Аско» та АТЗТ «Автотехсервіс» була укладена угода про спільну діяльність від 01.09.1998р. з додатками до неї. Земельна ділянка передана АТЗТ «Автотехсервіс» для будівництва АЗС на підставі оформленої для цього належним чином відповідної документації, за згодою позивача - ТзОВ «Аско», як землекористувача і з дозволу на це органу місцевого самоврядування. Вказаним рішенням суду було досліджено факт прийняття новоствореного майна (АЗС) в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Таким чином, судом встановлено, що ТзОВ «Аско» не мало жодного відношення до будівництва вказаної автозаправної станції.
Згідно зі статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відповідності до приписів ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
В матеріалах даної справи міститься рішення Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003р. (долучено до матеріалів апеляційного провадження) «Про оформлення права власності на приміщення, будівлі та споруди», яким було вирішено оформити за АТЗТ «Автотехсервіс» на будівлю автозаправної станції загальною площею 39,8 кв. м. за адресою вул. Микулинецька, 40.
Відповідно до ст. 124 ЗК України порядок передачі земельних ділянок в оренду під забудову здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування відповідно за проектами відведення цих ділянок в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 цього кодексу, а саме на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Проект відведення земельної ділянки розробляється спеціальними організаціями на замовлення зацікавленої особи, який погоджується з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно -епідеміологічними органами, органом архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної районної державної адміністрації або ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах повноважень, визначених ЗК України, приймають відповідне рішення про надання земельної ділянки. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 9 ст. 123 ЗК України).
З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що внаслідок набуття відповідачем-2 права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю автозаправочної станції, до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована відповідна будівля автозаправної станції, у зв'язку з чим Тернопільською міською радою було правомірно ухвалені вищезазначені спірні рішення щодо землекористування та, в подальшому, укладено спірний договір з ПрАТ «Автотехсервіс».
На думку суду апеляційної інстанції безпідставними є твердження скаржника стосовно того, що ПрАТ "Автотехсервіс" оформило право власності на АЗС на підставі сфальсифікованого рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 88 від 29.01.2003р., оскільки в матеріалах справи є інше рішення Тернопільської міської ради за № 88 від 29.08.2003р. про оформлення права власності на спірну будівлю автозаправної станції за ТзОВ «Аско». Як правильно зазначено в рішенні судом першої інстанції, обов»язковими для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (фальсифікація) є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили чи рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. (ст.. 35 ГПК України). Подані позивачем на підтвердження фальсифікації копія постанови про порушення кримінальної справи від 15.09.2010р. та копії листів прокуратури м.Тернополя №90-3785вих-11 від 13.04.2011р., №94-123/12 від 15.03.2012р. не є належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України.
Окрім того, 13.06.2012р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради було прийнято рішення № 976, яким були внесені зміни в п.2 рішення від 29.01.03 № 88 та вирішено оформити право власності на будівлю автозаправної станції за АТЗТ «Автотехсервіс».
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Беручи до уваги все вищенаведене та, виходячи з вищезазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ТзОВ «Аско» про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради № 6/8/61 від 19.05.2011р. та визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради № 6/14/33 від 30.09.2011р., а, відтак, і позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 28.11.2011р., укладеного між Тернопільською міською радою та ПАТ «Автотехсервіс», оскільки позивачем не доведено, що спірні рішення та договір прийняті з порушенням вимог законодавства України.
Також судом апеляційної інстанції не беруться до уваги покликання скаржника на рішення господарського суду Тернопільської області від 26.10.09 по справі №6/88-1627, у відповідності до якого визнано за позивачем право користування відповідною земельною ділянкою, виходячи з наведених нижче підстав.
У відповідності до п. З ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18.12.90, який був чинним на день державної реєстрації позивача, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Ст. 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» було передбачено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).
У відповідності до Статуту ТОВ «Аско» (п.3.3) товариство є правонаступником орендного підприємства Тернопільська станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2
Як видно з Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ТР №12 від 11.05.94, останній видано на і'мя Станції технічного обслуговування-2.
Отже, спірна земельна ділянка була надана у постійне користування іншому суб'єкту господарювання, а рішень про надання спірної земельної ділянки ТОВ «Аско» відповідним органами влади чи органом місцевого самоврядування не приймалось.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, скаржниками не подано доказів, які б підтверджували обставини, викладені в позовні заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.08.2012р. року у справі № 4/40/5022-387/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Мирутенко О.Л.
Якімець Г.Г.
Судове рішення № 28764353, Львівський апеляційний господарський суд було прийнято 15.01.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 4/40/5022-387/2012. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: