Рішення № 28764339, 13.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5023/4236/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мамалуя О.О.

при секретарі судового засідання Стоянові А.С.

розглянувши справу

за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм в інтересах держави в особі Відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради, м. Ізюм до ДП "Ізюмський приладобудівний завод", м. Ізюм та до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності простягнення коштів

за участю :

прокуратури - Ковальчак В.В. - помічник прокурора;

позивача - Науменко Л.І. - дов.;

першого відповідача - Масельська Т.М. - дов.;

другого відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі відділу освіти Ізюмської міської ради Харківській області про стягнення з Ізюмського казеного приладобудівного заводу грошових коштів в сумі 33516 грн. - борг по оплаті за путівки до оздоровчого табору «Орлятко».

Ухвалою суду від 31.10.2012р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор вказує про порушення економічних інтересів держави в особі відділу освіти Ізюмської міської ради. Прокурор зазначає, що до відділу освіти Ізюмської міської ради (надалі поіменованого «Позивач») з гарантійним листом №27 від 19.04.11р., щодо оплати вартості оздоровчих путівок, звернулось підприємство Ізюмський казенний приладобудівний завод, (надалі поіменований «Відповідач 1») з проханням виділити 42 путівки вартістю 92027,88 грн. до оздоровчого табору «Орлятко» (який є структурним підрозділом позивача і знаходиться на його балансі) на другу оздоровчу зміну членам сімей працівників заводу.

Згідно видатковій накладній № ВО0000022 від 20 липня 2011р відділом освіти було відпущено Ізюмському казенному приладобудівному заводу за дорученням № 008681 серія ААА від 4 липня 2011 р через Янкову Тетяну Миколаївну 42 путівки загальною вартістю 92027,88 грн.

Прокурор вказує, що відповідач, згідно Закону України «Про обов'язкове Державне соціальне страхування на випадок непрацездатності та виплат зумовлених похованням», при отриманні путівки пред'явив заявку до Харківського обласного відділення Фонду Соціального Страхування з тимчасової непрацездатності (надалі поіменованого Фонд) по формі встановленій Порядком №17 відповідно до якого Фонд згідно Програми відновлення здоров'я застрахованих осіб та членів їх сімей за дорученням Відповідача 1 повинен був згідно Постанови правління ФСС з ТПВ від 04.03.2011 р введеної в дію з 18.04.2011 р. здійснити часткове фінансування оплати вартості путівки на суму 798-00 грн., на рахунок Позивача за кожну отриману путівку. Всього на суму 798 грн. х 42 = 33516 грн. В зв'язку з зазначеним вище, та відповідно до умов договору Б/Н від 09.06.2011 року між Фондом та відділом освіти Ізюмської міської ради в рахунку №ВО 0000130 від 20 червня 2011р. та накладній Відповідача 1 № ВО 0000022 від 20 липня 2011р на придбання 42 путівок, була вказана сума без врахування 33516-00 грн.

Фонд своїх зобов'язань перед страхувальником і одночасно відповідачем 1 по даній справі протягом бюджетного періоду 2011 року не виконав в зв'язку з чим виникла заборгованість Відповідача 1 перед Відділом освіти Ізюмської міської ради на суму 33516 грн.

Претензію відділу освіти Ізюмської міської ради Відповідач 1 відхилив.

Прокурор зазначає, що відповідач, який одночасно є страхувальником працівників, що працюють на підприємстві на випадок непрацездатності, керуючись ст. 560-563 ЦК України, добровільно взяв на себе обов'язки гаранта сплатити кошти за путівку до оздоровчого табору «Орлятко» що належить позивачу в результаті чого у нього і виникло господарське зобов'язання обумовлене ст. 193 Господарського кодексу України, та обов'язок гаранта передбачений ст.563 ЦК України.

Відповідач 1 у відзиві на позов та представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що сума позову підлягає сплаті Відповідачем 2 - Фондом, оскільки саме він укладав договір з позивачем, та саме він не виконав свою частку обов'язків з фінансування путівок.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те що правовідносини, які виникли між ним, Відповідачам 2 та позивачем є публічно-правовими і тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд не може вважати вказані аргументи Відповідача 2 обгрунтованими, оскільки договір б/н про часткове фінансування оздоровлення дітей, укладений між позивачем та Відповідачем 2 не є адміністративним договором в розумінні положень статті 3 Кодексу Адміністративного судочинства України, оскільки фінансування потреб застрахованих осіб не відноситься до владних управлінських функцій Відповідача 2.

Згідно п. 1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240-111 (надалі - Закон України №2240), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який:

1. здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням,

2. провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг,

3. забезпечує їх надання,

4. здійснює контроль за використанням вищевказаних коштів.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ст. 9 Закону України №2240, до владних управлінських функцій Відповідача відносяться лише повноваження з керівництва, управління та контролю, але ніяк не функції з фінансування потреб застрахованих осіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що відповідно до листа вих. № 27 від 19.04.2011 року Державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" звернулося до Позивача з проханням виділити путівки для дітей працівників заводу в оздоровчий табір «Орлятко» в кількості: 1 зміна -13 шт.; 2 зміна - 42 шт.

Відповідно до видаткової накладної № ВО-0000022 від 20 червня 2011 р. Позивачем було передано Відповідачу 1 42 путівки на суму 59 561, 88 грн., яка і була сплачена підприємством Відповідача 1.

Згідно заявки Відповідача 1 на фінансування оздоровлення дітей у дитячому закладі оздоровлення Відповідач 2 зобов'язалася здійснити часткове фінансування путівок на суму 33 516 грн., уклавши з Позивачем договір б/н про часткове фінансування оздоровлення дітей від 09.06.2011р. Свої зобов'язання за договором Відповідач 2 не виконав, грошові кошти не перерахував. Загальна вартість путівок в кількості 42 шт. складала 92 027, 88 грн.

Суд констатує, що посилання прокурора на положення статей 560-563 Цивільного кодексу України, якими прокурор обґрунтовує своє ствердження про те, що Відповідач 1 є гарантом за сплату коштів за вищевказані путівки, не можна вважати правомірними, оскільки Відповідач не є а ні банком, а ні страховою організацією, а ні фінансовою установою, на яких розповсюджуються положення ст.ст. 560-563 ЦК України. Між тим, беззаперечним є те, що саме Відповідач 1 був ініціатором надання путівок, саме він просив позивача про їх надання і саме його працівники ці путівки безпосередньо використали.

За таких обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення суми позову з обох відповідачів солідарно.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету

пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Згідно з п.18 статті 5 Закону України «Про судовий збір», органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звільняються від сплати судового збору. Отже, судовий збір (в сумі 1653 грн., тобто, 1,5 розміри мінімальної заробітної плати, що існувала в Україні станом на 20.09.2012р. - день звернення з позовом) підлягає стягненню в дохід державного бюджету з відповідача - Ізюмського казеного приладобудівного заводу.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 49. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити. Солідарно стягнути з відповідачів - Ізюмського казеного приладобудівного заводу (Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, 66, рах. 26002010080950 в АТ «Банк Золоті Ворота», м. Харків, МФО 351931, код 30210163) та Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Харків, пл. Конституції 1, Палац Праці, 3 під'їзд 4 поверх, рах 37171200800020 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 21224442) на користь позивача - відділу освіти Ізюмської міської ради Харківської області (Харківська область, м. Ізюм, вул. Васильківського, 4, рах.35427023001484 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02146245) 33 516 гривень 00 копійок. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Стягнути з відповідача - Ізюмського казеного приладобудівного заводу (Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, 66, рах. 26002010080950 в АТ «Банк Золоті Ворота», м. Харків, МФО 351931, код 30210163) на користь державного бюджету суму судового збору у розмірі 1653 гривні 00 копійок. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Мамалуй О.О.