Ухвала суду № 28760431, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. справа № 2а/0470/15124/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі № 2а/0470/15124/11 за позовом Дочірнього підприємства «Рейнфорд»товариства з обмеженою відповідальністю «Юність»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Дочірне підприємство «Рейнфорд»товариства з обмеженою відповідальністю «Юність»(далі - ДП «Рейнфорд») 18 серпня 2011 року звернулось до суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001082301 від 04.07.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається відповідачем, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою згідно якої, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Посилається на те, що акти виконаних робіт та договір підряду на ремонт покрівлі від 30.10.2009 року не можуть вважатися належними первинними документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Інвест»(далі - ТОВ «Еко-Пром-Інвест») за грудень 2009 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №3537/230/30168887 від 02 червня 2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1,5 ст. 203, статей 215, 228, 662,655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України) по правочину, укладеному з ТОВ «Еко-Пром-вест»(код ЄДРПОУ 34059303) в грудні 2009 року;

- пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 39 178 грн.

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на вказаний акт перевірки, де зазначено про відсутність у ТОВ «Еко-Пром-Інвест»необхідних умов та ресурсів для виконання договору підряду на ремонт покрівлі № 09-01 від 30.10.2009 року, предметом якого є проведення підрядником ремонту покрівлі приміщення, розташованого за адресою: м. Кривій Ріг, Дніпровське шосе, 30, та відсутність розрахунків за виконані роботи у зв'язку з їх неякісністю. В зв'язку з чим, правочин, що виконувався між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест»у грудні 2009 року, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. В наслідок цього позивачем у порушення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на додану вартість у грудні 2009 року за господарською операцією з ТОВ «Еко-Пром-Інвест», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 39 178 грн. за грудень 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001082301 від 04.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 39 178, грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 794,50 грн. (а.с. 21).

Не погодившись з висновками викладеними в акті № 3537/230/30168887 від 02 червня 2011 року та з податковим повідомленням-рішенням № 0001082301 від 04 липня 2011 року позивачем було подано заперечення на акт та скаргу до ДПА у Дніпропетровській області, повторну до ДПС України, за результатами розгляду яких податкове повідомленням-рішенням № 0001082301від 04 липня 2011 року залишено в силі.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі -Закон № 168/97 - ВР), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 30 жовтня 2009 року між ТОВ «Еко-Пром-Інвест»- Підрядник, та ДП «Рейнфорд»ТОВ «Юність»- Замовник було укладено договір підряду на ремонт покрівлі №09-01, предметом якого є проведення Підрядником ремонту покрівлі приміщення, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 30 (а.с. 140-143). Вартість виконаних робіт складає 235 069,20 грн. в т.ч. ПДВ 39 178, 20 грн.

На момент укладення договору №09-01 від 30 жовтня 2009 року ТОВ «Еко-Пром-Інвест»перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення, відображено наступні обставини. На виконання договору №09-01 від 30 жовтня 2009 року, ТОВ «Еко-Пром-Інвест»виконані роботи по ремонту покрівлі вартість яких складає 235 069,20 грн., в т.ч. ПДВ 39 178, 20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 19-0-1-1. Розрахунок за виконані роботи не було здійснено, у зв'язку з неякісним виконанням робіт, про що позивачем було повідомлено ТОВ «Еко-Пром-Інвест»та надано строк на усунення недоліків виконаних робіт. На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Еко-Пром-Інвест»виписано податкову накладну.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Еко-Пром-Інвест»податкову накладну, яка містить у собі необхідні реквізити, позивач мав підстави для нарахування податкового кредиту.

Отже в акті перевірки відображено факт виконання робіт по ремонту покрівлі позивача, що підтверджено належним чином оформленими документами.

Виконання господарських робіт неналежним чином не впливає на формування податкового кредиту, та не звільняє від обов'язку ведення податкового обліку у визначеному законодавством порядку.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест», та наявності у позивача права на формування податкового кредиту.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом в акті перевірки не наведено визначених нормою права, ознак які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем з контрагентом правочину. Наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест»відносно яких у податкового органу існують підозри щодо неможливості здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на частини 1, 5 статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест»укладено договір підряду. Предметом цього договору є ремонт покрівлі.

При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім того, виконання умов вказаного договору та факт виконання робіт підтверджується податковою накладною (а.с. 150), актом приймання виконаних підрядних робіт №19-0-1-1 за грудень 2009 року у сумі 235069,2 грн., у т.ч. ПДВ 39178,2 грн. (а.с. 148); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (а.с. 149); локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни №19-0-1-1 (а.с. 145-147).; рахунком від 31.12.2009 року №123 (а.с. 139).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у справі № 2а/0470/15124/11 -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко