Рішення № 28759223, 16.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/89/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.13 Справа № 5009/4093/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв.95, ідентифікаційний код 13626132)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, ідентифікаційний код 05755571)

про стягнення 189 949, 02 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Соломаха О.О., довіреність від 10.01.2013р.

від відповідача: Кожушко С.В., довіреність № 35/25 від 21.12.2012р.

ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач" про стягнення суми основного боргу в розмірі 162 000, 00 грн., 12 721, 53 грн. пені, 9 100, 34 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 6 127, 15 грн. - 3 % річних від простроченої суми за договором закупки № 11/11-428/10 від 31.08.2010р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 02.11.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст.1, 12, 22, 54, 56, 57, 82 ГПК України, ч.1 ст. 96, 511, 525, 526, 610, 611, 617, 625, 629, ч.1 ст. 627, 655, 692 ЦК України та ст. 193, ч.2 ст. 218, 230, 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4093/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.11.2012р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 20.11.2012р. розгляд справи відкладений на 28.12.2012р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалю від 28.12.2012р. строк розгляду справи продовжений до 17.01.2013р. та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 16.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21.01.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 16.01.2013р. представник ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 31.10.2012р. № 121-1/01-1595 (т.1, а.с.3-9), та просить суд стягнути з відповідача на його користь 162 000, 00 грн. суми основного боргу, 12 721, 53 грн. пені, 9 100, 34 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 6 127, 15 грн. - 3 % річних від простроченої суми за договором закупки № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., а всього 189 949,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

31.08.2010р. ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" та ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач" уклали договір закупки № 11/1-428/10.

За умовами п.1.1 зазначеного договору ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" (продавець) зобов'язався передати ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач" (покупцю) обладнання для електропривода ШПМ № 4 ЗАТ "ЗЖРК": одну Шафу керування АТЛА.656453.218 вартістю 134 400, 00 грн. (з ПДВ), одну систему моніторингу АТЛА.656416.06 вартістю 177 600, 00 грн. (з ПДВ); один Комплект резервних пристроїв АТЛА.305653.120 вартістю 28 800, 00 грн. (з ПДВ); один Програмно - апаратний налагоджувально - діагностичний комплекс АТЛА.305621.001 вартістю 16 800, 00 грн. (з ПДВ), а покупець зобов'язався прийняти товар та уплатити за нього грошову суму.

За умовами п. 2.1 Договору, вартість товару, що передається, складає 357 600, 00 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, а саме:

на суму 312 000, 00 грн. (по видатковій накладній № 9 від 02.02.2011р.);

на суму 28 800, 00 грн. (по видатковій накладній № 10 від 03.02.2011р.);

на суму 16 800, 00 грн. (по видатковій накладній № 58 від 28.07.2011р.).

Всього отримано товару на суму 357 600, 00 грн.

Для здійснення оплати за поставленим товаром позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 117 від 13.09.2010р. на суму 357 600, 00 грн.

Відповідач перерахував на рахунок позивача наступні суми:

21.09.2010р. перераховано 89 400, 00 грн. (авансовий платіж);

13.10.2010р. перераховано 89 400, 00 грн.;

13.07.2011р. перераховано 16 800, 00 грн.

Всього перераховано 195 600, 00 грн.

Отже, з урахуванням часткової сплати, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором закупки № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. складає 162 000, 00 грн.

Даний борг відповідачем визнано в акті звірки взаєморозрахунків від 01.11.2011р.

Також борг у сумі 162 000, 00 грн. відповідачем визнано у відповіді № 35/107 від 15.08.2012р. на претензію позивача від 11.07.2012р. № 121-1/02-962.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань за договором відповідачу нараховано штрафні санкції: 12 721, 53 грн. пені, 9 100, 34 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 6 127, 15 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві від 27.12.2012р. № 35/208 (т.1, а.с.112-115) та в додаткових пояснення від 15.01.2013р. № 35/07 (т.1, а.с.137-138).

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2013р. зокрема зазначив, що визнає суму заборгованість за поставлене по договору № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. обладнання у розмірі 162 000, 00 грн., проте строк прострочення його оплати настав не 29.07.2011р., а 06.09.2011р., оскільки відповідно до 5.1.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1) остаточну оплату вартості обладнання покупець (відповідач) зобов'язаний був зробити на протязі 5 днів з моменту підписання акту здачі обладнання до експлуатації з основним Замовником - ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат".

Так як обладнання закуповувалось для Основного замовника - ЗАТ "ЗЗРК", отже й умови оплати, визначені сторонами у п.5.1.5 Договору, пов'язані з здійсненням оплати відповідачу Основним замовником. При цьому остаточний розрахунок пов'язаний з моментом вводу в експлуатацію обладнання у Основного замовника.

У зв'язку з цим, відповідач наполягає на тому, що позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідачем наданий суду контррозрахунок, відповідно якому 3 % річних від суми боргу 162 000,00 грн. за період з 06.09.2011р. по 31.10.2012р. складає 5 618, 96 грн.; сума втрат від інфляції грошових коштів за період з 06.09.2011р. по 31.10.2012р. складає 162, 00 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 12 721, 53 грн. відповідачем заявлено письмову заяву про застосування позовної давності. На думку відповідача, його прострочення починається з 06.09.2011р., отже, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, строк позовної давності для цих вимог закінчився 07.09.2012р. Позовна заява позивачем подана до суду лише 31.10.2012р., тобто з пропущенням строку позовної давності для цих вимог.

Відтак, в цій частині позовних вимог відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" (Продавець) та ВАТ "Запорізький завод "Перетворювач" (змінено на ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач") (Покупець) укладений договір закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., за яким Продавець зобов'язався передати Покупцю обладнання для електроприводу ШМП № 4 ЗАТ "ЗЖРК":

Шафа управління АТЛА.656453.218, кількість - 1 шт., вартість 134 400, 00 грн. (з ПДВ);

Система моніторингу АТЛА.656416.006, кількість - 1 шт., вартість 177 600, 00 грн. (з ПДВ);

Комплект резервних пристроїв АТЛА.305653.120, кількість - 1 шт., вартість 28 800, 00 грн. (з ПДВ);

Програмно - апаратний налагоджувально - діагностичний комплекс АТЛА.305621.001, кількість - 1 шт., вартість 16 800, 00 грн. (з ПДВ)

іменоване надалі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошові кошти (п. 1.1 Договору).

Продавець передає Товар Покупцю у номенклатурі, якості, за цінами, в строки, на умовах постачання та оплати, вказаних у даному Договорі (п. 1.2 Договору).

Вартість товару, що передається по даному Договору складає 357 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 59 600, 00 грн.) (п.2.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору (із змінами, внесеними додатковою угодою № 1 (т.1, а.с.29-30)) сторонами визначено порядок оплати, а саме:

5.1.1.Покупець перераховує на рахунок Продавця, вказаний у даному Договорі авансовий платіж в розмірі 74 500, 00 грн. та ПДВ 14 900, 00 грн., всього 89 400, 00 грн.

5.1.2. Протягом 35 днів після підписання Договору з основним Замовником Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Продавця 74 500, 00 грн. та ПДВ 14 900, 00 грн., всього 89 400, 00 грн.

5.1.3. Протягом 70 днів після підписання Договору з основним Замовником Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Продавця 74 500, 00 грн. та ПДВ 14 900, 00 грн., всього 89 400, 00 грн.

5.1.4. Після направлення Покупцем повідомлення про готовність Товару до відвантаження основному Замовнику - ЗАТ "ЗЗРК" та отримання від нього грошових коштів Покупець зобов'язується на протязі 5 днів перерахувати на рахунок продавця 59 600, 00 грн. та ПДВ 11 920, 00 грн., всього 71 520, 00 грн.

5.1.5. Протягом 5 днів після підписання з основним Замовником акту здачі обладнання в експлуатацію Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Продавця 14 900, 00 грн. та ПДВ 2 980, 00 грн., всього 17 800, 00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., оплата вартості Товару здійснюється гривнями України.

В пунктах 5.3-5.5 Договору сторонами встановлений порядок оплати: банківські перекази на рахунок Продавця, вказані в даному Договорі.

Вид розрахунку: безготівковий.

Форма розрахунку: банківський переказ.

Згідно п. 5.6 Договору, датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку Покупця.

Як передбачено в п. 6.1 Договору, строк поставки товару по даному Договору - 75 днів з моменту виконання Покупцем авансового платежу по п. 5.1.

Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем по якості - згідно інструкції № П7 "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та ТНС по якості", затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966р., по кількості - згідно інструкції № П6 "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та ТНС по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р.(п. 6.2 Договору).

На виконання умов договору закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. відповідачу було передано позивачем товар на загальну суму 357 600, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 9 від 02.02.2011р. на суму 312 000, 00 грн.;

№ 10 від 03.02.2011р. на суму 28 800, 00 грн.;

№ 58 від 28.07.2011р. на суму 16 800, 00 грн. (т.1, а.с.32, 33, 35).

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу було виставлено рахунок № 117 від 13.09.2010р. на суму 357 600, 00 грн.

Відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 195 600, 00 грн., що підтверджується довідкою ПуАТ "Уксоцбанк" від 17.08.2012р. № 701.51 (т.1, а.с. 37).

01.11.2011р. сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2011р., згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 11/11- 428/10 від 31.08.2010р. складає 162 000, 00 грн.(т.1, а.с.48).

12.07.2012р. ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" звернулось до ВАТ "Запорізький завод "Перетворювач" з претензією від 11.07.2012р. № 121-1/02-962 про сплату суми боргу за 17 підставами, в тому числі й за договором закупівлі № 11/11- 428/10 від 31.08.2010р.(т.1, а.с.38-45).

Зі змісту відповіді ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач" від 15.08.2012р. № 35/107 на адресу ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс", відповідач проти наявності боргу за договором закупівлі № 11/11- 428/10 від 31.08.2010р. не заперечив та просив розглянути можливість погашення заборгованості поетапно (т.1, а.с.47).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок оплати за договором закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. визначений сторонами в п.п. 5.1.1-5.1.5 п. 5.1 Договору (із змінами, внесеними додатковою угодою № 1 (т.1, а.с.29-30)).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець (позивач) зобов'язується передати Покупцеві (відповідачу) Товар - обладнання для електроприводу ШМП № 4 ЗАТ "ЗЖРК", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошові кошти.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатися подією, яка неминуче має настати.

Виходячи зі змісту загальних приписів цивільного законодавства подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Таким чином, фактично п.п. 5.1.1-5.1.5 п. 5.1 Договору містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з дією третьої особи, яка не є стороною Договору (ЗАТ "ЗЗРК").

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, сторони можуть укладати правочини, щодо яких правові наслідки пов'язується з настанням певної обставини. Зокрема, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (ч.1 ст. 212 ЦК України).

Між тим, за змістом ст. 202 ЦК України, правочини бувають односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Укладений сторонами договір № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу і є двостороннім правочином.

ЗАТ "ЗЗРК" не є стороною двостороннього договору закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., який укладений тільки між позивачем та відповідачем.

Таким чином, висновок, що зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар виникає виключно за умови надходження коштів від Основного замовника товару не відповідає вище викладеним нормам діючого законодавства.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що строк оплати товару наступає у відповідності до п.п. 5.1.1-5.1.5 п. 5.1 Договору (із змінами, внесеними додатковою угодою № 1).

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права зі змісту положень ст. 692 ЦК України випливає, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.07.2010р. у справі № 17/307 та від 18.06.2012р. у справі № 12/168, а також в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Умови визначені у підпунктах 5.1.1-5.1.5 пункту 5.1 договору № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. (із змінами, внесеними додатковою угодою № 1) суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно якого покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Будь-яких положень, які б надавали покупцю можливість здійснювати розрахунок з продавцем в залежності від надходження фінансування від третіх осіб дана норма ЦК України не містить.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач мав здійснити 28.07.2011р., тобто з моменту отримання товару за останньою видатковою накладною № 58 від 28.07.2011р. у спірному періоді.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПуАТ "Запорізький завод "Перетворювач" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 162 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 12 721, 53 грн. пені, 6 127, 15 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 9 100, 34 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 7.4 договору закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р., у випадку порушення передбачених даним договором строків оплати Покупцем, він сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 12 721, 53 грн. за період прострочки з 29.07.2011р. по 29.01.2012р. від суми боргу 162 000,00 грн.

Судом встановлено, що після поставки позивачем відповідачу товару за останньою видатковою накладною (28.07.2011р.) на суму 16 800, 00 грн., з урахуванням попередньої оплати та часткової оплати, здійснених відповідачем, сума боргу склала саме 162 000,00 грн.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 253 ЦК України про те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, судом здійснений перерахунок пені за період з 29.07.2011р. по 29.01.2012р. від суми боргу 162 000,00 грн. За висновком суду правильним в даному випадку є розрахунок при якому сума пені становить 12 726, 99 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 721, 53 грн. задовольняються повністю, оскільки заявлена до стягнення сума не перевищує суму, що при вірному розрахунку позивача підлягала б стягненню.

Заперечення відповідача в цій частині з посиланням на сплив позовної давності суд вважає безпідставними.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про стягнення пені в сумі 12 721, 53 грн., наслідків спливу позовної давності суд виходить з наступного.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлений строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як зазначено в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом можливе лише в тому випадку, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Окрім того, сторони можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

З даною позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Запорізької області 02.11.2012р., отже розрахунок пені за прострочення оплати товару, отриманого за Договором закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. за період з 29.07.2011р. по 29.01.2012р., розрахований в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором закупівлі № 11/11-428/10 від 31.08.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 127, 15 грн. - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 162 000,00 грн. за період з 29.07.2011р. по 31.10.2012р.

Судом здійснений перерахунок цієї суми. За висновком суду правильним в даному випадку є розрахунок при якому 3 % річних від простроченої суми в розмірі 162 000,00 грн. за період з 29.07.2011р. по 31.10.2012р. становить 6 138,25 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 127, 15 грн. - 3 % річних від простроченої задовольняються повністю, оскільки заявлена до стягнення сума не перевищує суму, що при вірному розрахунку позивача підлягала б стягненню.

Як зазначено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом встановлено, що позивачем неправомірно нараховано до стягнення з відповідача суму втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 9 100, 34 грн. за період серпень 2011р. - вересень 2012р., оскільки згідно перерахунку здійсненого судом, за вказаний період сукупний індекс інфляції є 0, 997 (тобто, в даному періоді відбулася дефляція).

У зв'язку із цим, у задоволенні позову в частині стягнення 9 100, 34 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 189 949, 02 грн. в частині 9 100, 34 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 180 848, 68 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 4,79 % позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 617, 01 грн. судового збору (95, 21 % задоволених судом позовних вимог).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, ідентифікаційний код 05755571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв.95, ідентифікаційний код 13626132) 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 12 721 (дванадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 53 коп. пені, 6 127 (шість тисяч сто двадцять сім) грн. 15 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 3 617 (три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 01 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 9 100 (дев'ять тисяч сто) грн. 34 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 21.01.2013р.

Суддя В.М. Соловйов