Рішення № 28759217, 21.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/16932-2012 21.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»

До Акціонерного Товариства "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ

АНОНІМ ШІРКЕТІ" (DOGUS INSAAT VE TICARET ANONIM

SIRKETI) в особі Представництва "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ

АНОНІМ ШІРКЕТІ"

Про стягнення 6 587, 49рн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Гринюк О.М. - по дов. №014 від 15.03.2012р.

Від відповідача Підкова О.В. - по дов. №б/н від 01.10.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» до Акціонерного Товариства "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (DOGUS INSAAT VE TICARET ANONIM SIRKETI) в особі Представництва "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5 565,47 грн., 808, 94 грн. - пені, 52,06 грн. - інфляційні, 161,02 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012р. порушено провадження у справі №5011- 36/16932-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012р.

В судових засіданнях 17.12.2012р. та 14.01.2013р., за клопотанням представника відповідача, відповідно до ст.. 77 Господарського проце6суального кодексу України, оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 21.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

14.01.2013р. представником відповідача наданий відзив, відповідно до якого, позовні вимоги визнав частково в сумі 953, 19 грн. В іншій частині просить відмовити.

В судовому засіданні 21.01.2013р. представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5 565, 47 грн. визнав в повному обсязі. В частині нарахування пені, інфляційних та 3% річних представник відповідача зазначив про невірний розрахунок позивачем заявлених до стягнення сум.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

11.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (далі -позивач, Орендодавець), та Акціонерного Товариства "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (DOGUS INSAAT VE TICARET ANONIM SIRKETI) в особі Представництва "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (далі -відповідач, Орендар) було укладено договір оренди майна №UBH-EW-315 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов даного договору позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи будівельної опалубки, згідно додатку № 1 (Специфікація елементів опалубків), яка є невід'ємною частиною цього договору, а орендар зобов'язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів та в разі закінчення терміну дії договору, а також у випадку його дострокового розірвання - повернути позивачу майно, що перебувало в оренді (п. 1.1).

Пунктом 4.6. Договору №UBH-EW-315 від15.05.2011р. передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі Майна Відповідачу є відповідна накладна на переміщення, що підписується представниками обох Сторін.

На виконання умов Договору та Додатку № 1 до Договору (Специфікація), Позивачем було передано Майно Відповідачу в кількості 6 033 елементів, що підтверджується накладними на переміщення:

- №№ ДК-006227, ДК-006238 від 24.05.2011 р., № ДК-006242 від 25.05.2011 р., №№ ДК- 006246, ДК-006257, ДК-006258 від 26.05.2011 р, №№ ДК-006267, ДК-006268 від 27.05.2011 р., № ДК-006292 від 31.05.2011 р.

Відповідно до розділу 3 Договору, загальний розмір платежів за тимчасове користування майном (орендна плата) розраховується за фактичний строк перебування Майна в оренді та залежить від кількості майна, що передається у тимчасове користування за накладними на переміщення та вартості майна, зазначеної в специфікації. У разі передачі у тимчасове користування частини майна, інших або додаткових елементів, розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації майна, що фактично передано.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний перераховувати орендну плату щомісяця на поточний рахунок позивача з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні за 10 днів до закінчення кожного 30-денного строку. Остаточний платіж розраховується згідно щоденної оренди (п.п.3.6., 3.7. Договору).

При розгляді справи судом встановлено, що в період з 05.10.2011 р. по 08.12.2011 р., відповідачем поверталось майно позивачу, відповідно до накладних:

№ -000000295 від 05.10.2011 р., № -000000308 від 17.10.2011 р.,

№ -000000316 від 21.10.2011 р. (1 608 шт.);

№-000000376 від 25.11.2011 р. (391 шт.);

№ -000000424 від 01.12.2011 р. (акт прийому-передачі), № 428-1 від 05.12.2011 р, № 429-1 від 06.12.2011 р.,№ 434-1 від 08.12.2011 р. (4 034 шт.).

Розмір орендної плати, що підлягає сплаті за кожен місяць оренди визначається відповідно до умов договору та відображався у відповідних актах наданих послуг по оренді майна, які підписувалися уповноваженими представниками сторін з урахуванням фактичного обсягу майна, що перебуває в оренді у Відповідача, а також в рахунках-фактурах.

В період орендного користування (з 24.05.2011 р. по 08.12.2011 р.), сторонами складались, підписувались та направлялись акти наданих послуг по оренді майна та рахунки-фактури:

акт №-000000114 від 31.05.2011 р. на суму 18 656,54 грн. (Р-ф № 0000000122 від 31.05.2011 р.);

акт № -000000147 від 30.06.2011 р. на суму 88 680,70 грн. (Р-ф № 0000000163 від 30.06.2011 р.);

акт № -000000206 від 31.07.2011 р. на суму 88 680,70 грн. (Р-ф № 0000000231 від 31.07.2011 р.);

акт № -000000260 від 31.08.2011 р. на суму 88 680,70 грн. (Р-ф № 0000000301 від 31.08.2011 р.);

акт № -000000326 від 30.09.2011 р. на суму 88 680,70 грн. (Р-ф № 0000000381 від 30.09.2011 р.);

акт№ -000000380 від 31.10.2011 р. на суму 77 609,71 грн. (Р-ф № 0000000457 від 31.10.2011 р.);

акт № -000000474 від 30.11.2011 р. на суму 66 263,42 грн. (Р-ф № 0000000568 від 30.11.2011 р.);

акт № -000000501 від 31.12.2011 р. на суму 4 327,40 грн. (Р-ф № 0000000599 від 31.12.2011р.).

Загальна сума нарахованої орендної плати за користування майном по договору, відповідно до рахунків-фактур та актів наданих послуг по оренді майна за період оренди з 24.05.201 1 р. по 08.12.2011 р. складає суму в розмірі 521 579 грн. 87 коп. Відповідачем проведена часткова оплата орендних платежів в розмірі 516 014,40 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 565 грн. 47 коп., за період оренди з травня 2011 р. по грудень 2011р.

Позивачем на адресу Представництва АТ «ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІКЕРТІ» було направлено вимогу № 600 від 01.08.2012 р. в порядку ст.530 Цивільного кодексу України про сплату заборгованості. Зазначена вимога отримана Відповідачем 17.08.2012 р., однак залишилась без відповіді та задоволення.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі по договору оренди №UBH-EW-315 від 15.05.2011р. в сумі 5 565,47 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав належним чином в обмовлені договором строки та в повному обсязі.

Відповідач доказів виконання умов договору оренди №UBH-EW-315 від15.05.2011р. суду не надав.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період (п.8.2 договору).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за перерахункому суду та з урахуванням п. 8.4 та п. 3.7 договору договору становить 782,94 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 782,94 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги є необґрунтованими.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 161,02 грн. та інфляційні в сумі 52,06 грн. грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 155,99 грн. та інфляційних в сумі 44,52 грн. (за розрахунком проведеним судом з урахуванням п. 3.7 договору).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (DOGUS INSAAT VE TICARET ANONIM SIRKETI) в особі Представництва "ДОГУШ ІНШАТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 36-В, код ЄДРПОУ 26608236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) 5 565 грн. 47 коп. основного боргу, 782 грн. 94 коп. пені, 44 грн. 52 коп. інфляційних, 155 грн. 99 коп. 3% річних, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.