Рішення № 28758729, 27.12.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 1908/774/2012 Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І. Провадження № 22-ц/1990/1534/12 Доповідач - Ткач О.І.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бахметової В. Х., Гірського Б. О.,

при секретарі -Беська С.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козівського районного суду від 18 жовтня 2012 року та додаткове рішення від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Козівського районного суду від 18 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Дельта Банку" - задоволено:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 ідт. ном. НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2 ідн. номер НОМЕР_2 в користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ вул. Щорса, 36 Б заборгованість за кредитним договором № 173\КВф-06 від 26.11.2006 року у розмірі 60011,11 грн. код. ЄДРПОу 34047020 р\р 373980009, МФО 380236;

- стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ідн. ном. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ідн. ном. НОМЕР_2 в користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ вул. Щорса, 36 Б судовий збір в розмірі 600,11 грн. код. ЄДРПОУ 34047020 р\р НОМЕР_3, МФО 380236.

В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", про визнання недійсним кредитного договору № 173\КВф-06 від 29.11.2006 року - відмовлено із-за пропуску строку позовної давності.

Додатковим рішенням від 23 жовтня 2012 року доповнено рішення Козівського районного суду від 18 жовтня 2012 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ідн. ном. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ідн. ном. НОМЕР_2 в користь держави, судовий збір в сумі 600,11 грн. отримувач коштів УДКСУ у Козівському районі код ЄДРПОУ 23588148, банк отримувача ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, рахунок -31214206700282, код класифікація доходів бюджету 22030001.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду та додаткове рішення скасувати, посилаючись на те, що вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким задовольнити частково її зустрічний позов.

Апелянтка зазначила, що позовні вимоги банком пред'явлені передчасно до закінчення строку повернення кредиту. Крім цього, банком невірно проведено розрахунок суми заборгованості по завищеному курсу долара США, що суперечить умовам договору, оскільки на день укладення договору, курс долара США, був меншим і саме з цього курсу валюти слід обчислювати заборгованість. Стосовно відмови в задоволенні її позовних вимог вважає, що суд невірно трактував норми матеріального права стосовно нікчемності угоди, оскільки предметом споживчого кредиту може бути лише національна грошова одиниця.

Застосування судом строків позовної давності жодна із сторін не оспорює.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити.

В травні 2012 року ПАТ "Дельта Банк", якому передано активи та кредитні зобов'язання ТзОВ "Українського промислового банку", звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 29.11.2006 року між ТзОВ "Українським промисловим банком" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір , згідно якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 9 000 доларів США. Оскільки відповідачка, неналежним чином виконувала взяті на себе обов'язки, ПАТ "ДельтаБанк" просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (поручителя у вказаному кредитному договорі) солідарно 60 011,11 грн. заборгованості.

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ "Дельтабанку" про визнання недійсним кредитного договору та зобов'язання провести перерахунок нарахованого боргу. В обґрунтування своїх вимог, позивачка зазначила, що не погоджуються із курсом долара США у відповідності до якого проведено розрахунок заборгованості, у зв'язку із чим просять визнати договір нікчемним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банком надано ОСОБА_2 споживчий кредит в доларах США в період відсутності заборони на таку видачу, однак взяті на себе зобов'язання за цим кредитним договором належним чином не виконувала, а тому із неї та поручителя ОСОБА_3 стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 60011,11 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із позовом про визнання договору недійсним.

З таким висновком суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2006 року між ТзОВ "Українським промисловим банком" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого предиту у сумі 9000 доларів США з розрахунку 13,5% річних на строк з 29.11.2006 р. по 26.11.2021 р. На виконання позичальником зобов'язань додатково укладено договір поруки між ОСОБА_3 та ТзОВ "Українським промисловим банком" .

30 червня 2010 року, у відповідності до Договору, ТзОВ " Українським промисловим банком" передано активи та кредитні зобов'язання на користь ПАТ "Дельта Банку", в тому числі і кредитні зобов'язання ОСОБА_2

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати гроші (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи, а саме виписки, розрахунку за період з 29.11.2006 року по 01.06.2012 року (а.с. 65) вбачається, що відповідачем зобов'язання по кредитному договору були виконані неналежним чином, що спричинило заборгованість.

У відповідності до п. 6.2 кредитного договору ..."Банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій та інших платежів передбачених цим договором..."

Згідно п. 2.5 кредитного договору, кредит повертається лише в тій валюті, в якій був отриманий.

Посилання апелянта стосовно неправомірного нарахування заборгованості по діючому курсу, а не по курсу видачі кредиту, суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги, оскільки дії банку відповідають вимогам кредитного договору та норм ст. 533 ЦК України.

При вказаних обставинах та в контексті норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що банк, як позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту, який є підставним, як стосовно дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, так і розрахунку заборгованості.

Крім цього, позичальник при належній завбачливості міг передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, судом першої інстанції булоправильно застосовано норми матеріального та процесуального права стосовно вирішення позовних вимог по суті, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційну скаргу в частині ухвалення додаткового рішення слід задовольнити, виходячи з наступного.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судового збору суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов не підпадає під категорію справ, що регулюються Законом України "Про захист прав споживача" і є спором майнового характеру, а тому із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути солідарно судовий збір в розмірі 600,11 грн.

З таким висновком суду не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він суперечить вимогам матеріального права.

Відповідно до ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживача" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Із змісту позовних вимоги вбачається, що позивачка є споживачем фінансових послуг, а тому підпадає під дію вищевказаного Закону та звільнена від сплати судового збору.

Крім цього, ОСОБА_3 не був позивачем у справі, що вбачається із змісту зустрічного позову (а.с. 115), а тому солідарне стягнення із нього судового збору є неправомірним.

Таким чином, судом першої інстанції, невірно застосовано норми матеріального права, щодо стягнення судового збору, а тому додаткове рішення слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -частково задовольнити.

Рішення Козівського районного суду від 18 жовтня 2012 року залишити без змін, додаткове рішення від 23 жовтня 2012 року - скасувати.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач