Ухвала суду № 28756535, 16.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7075/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус - Алко»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус - Алко»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2011 року №№ 0003422380, 0003432380.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20.08.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі пп.78.1.11. п.78.1 ст.78, ст.ст.81, 82 Податкового кодексу України, та відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва капітана податкової міліції Собко С.Л. від 13.10.2011 року, в рамках кримінальної справи № 77-00186, призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Дорком»по податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, по ПДВ за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2011 року № 365/23-80/35057160, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, а саме: ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України; пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 192 255,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 3 192 255,00 грн.; пп.7.2.1., пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.4., ші.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 553 804,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року у сумі 2 141 471,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 412 333,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30.11.2011 року № 365/23-80/35057160, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 21.12.2011 року № 0003422380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 192 255,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 798 063,75 грн.; від 21.12.2011 року № 0003432380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 553 804,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 638 451,00 грн.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Згідно ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, в рамках розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 358 ч. 1, ч. 3 Кримінального кодексу України, слідством встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття своєї незаконної діяльності, зареєстрували TOB «Дорком»на матеріально-залежну особу ОСОБА_3, яка фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує. Зазначене підтверджується показами ОСОБА_3, зафіксованими в протоколі допиту обвинуваченого від 26.05.2011 року та висновками експерта від 21.05.2011 року № 253, головного експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренко Я.В., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підписи в представлених на дослідження документах виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Крім того, фіктивність TOB «Дорком»підтверджується вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, який значився як засновник та директор підприємства, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що договори, укладені між позивачем та TOB «Дорком», підписані невстановленою особою з боку контрагента, а фіктивність TOB «Дорком»визнано у судовому порядку, суд першої інстанції вірно взяв до уваги висновки відповідача щодо недійсності таких договорів (правочинів) в силу їх нікчемності, а тому доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку є необгрунтованими, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вищевказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що договори, укладені між позивачем та TOB «Дорком», акти виконаних робіт та податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, підписані невстановленою особою з боку контрагента, що не мала повноважень на їх підписання, не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи-контрагента, а фіктивність TOB «Дорком»визнано у судовому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт та послуг у TOB «Дорком», дають йому право на податковий кредит та включення витрат на оплату відповідних робіт та послуг до складу валових витрат підприємства.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, через що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 206, 207, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус - Алко»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.