Постанова № 28754208, 14.01.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2013 року Справа № 5013/1165/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Чумак А.В.,

представники сторін:

Уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2012р. у справі №5013/1165/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 301 356 грн. 64 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2012р. (суддя Мохонько К.М.) у справі №5013/1165/12 позовні вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 291 196,74 грн. заборгованості із простроченого кредиту; 9 803,57 грн. заборгованості по відсотках; 356,33 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Зокрема, в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 зауважує на тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що згідно умов кредитного договору №8/2008-Юр від 23.05.2008р., обов'язок позичальника (відповідача) щодо дострокового повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків за ним виникає виключно з моменту отримання відповідної письмової вимоги банку; стверджує, що письмова вимога-повідомлення від 03.07.2012р. №13206/4473 підписана та відправлена в адресу позичальника представником банку за відсутності у останнього відповідних на то повноважень, а отже, є неправомірною; наполягає на помилковому розрахунку банком кредитної заборгованості. З огляду на викладене вище, за результатами апеляційного провадження відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 23 979,00 грн. кредитної заборгованості, 8 535,33 грн. заборгованості по відсотках, 356,33 грн. пені та 1 609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони участь уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Зважаючи на достатність наявних у справі доказів для повного та об'єктивного вирішення спору та з огляду на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ст.75 ГПК України.

Вивчивши наявні у справі докази, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2008р. між сторонами укладено кредитний договір №8/2008-ЮР (з відповідними змінами і доповненнями), за умовами якого банк /позивач/ зобов'язується надати позичальнику /відповідачеві/ кредит у розмірі 39 000 доларів США, а позичальник, в свою чергу, зобов'язується прийняти його, використати за цільовим призначенням, сплачувати визначені договором кредитні платежі, зокрема, 12% річних, а також, повернути банку кредитні кошти у повному обсязі, в порядку та у обумовлений даним правочином строк. Строк кредитування узгоджений сторонами з 23 травня 2008 року по 18 травня 2018 року включно. Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

Отже, позивач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином виконав, кредитні кошти відповідачеві надав, що підтверджено наявним в матеріалах справи валютним меморіальним ордером від 27.05.2008р. (т.1 а.с.22).

Натомість, відповідач передбачені кредитної угодою зобов'язання зі своєчасного погашення кредитних платежів виконав лише частково, підтвердженням чого є наданими останнім ксерокопії платіжних квитанцій (т.1 а.с.63-82) та наданою позивачем випискою з банківського рахунку (т.1 а.с.95 - т.2 а.с.78).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В той же час, як визначено ст.7 пункту 7.1 підпункту 7.2.2 договору, банк набуває право в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит у повному обсязі, письмово повідомивши про це позичальника.

Отже, у звязку із порушенням відповідачем умов та строків погашення кредитних платежів, на виконання згаданого вище пункту кредитного договору, позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу від 03.07.2012р. про дострокове повернення банку у повному обсязі боргу по кредиту, нараховані відсотки та пеню. Отримання відповідачем даної вимоги останнім не заперечується та підтверджується ксерокопією повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.36-37).

Згідно зі ст.ст.546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні положення стосовно стягнення пені містяться в ст.ст. 230, 231 ГК України.

У даному випадку, як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, можливість нарахування пені передбачена пунктом 10.1.1 договору, її сума становить 356 грн. 33 коп. (еквівалент 44,58 доларів США) (т. 2 а. с.106).

Отже, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, який місцевим господарським судом цілком обґрунтовано визнано вірним, станом на 09.10.2012р. загальна заборгованість відповідача перед банком становила 37 702,57 доларів США, що за офіційним курсом НБУ в еквіваленті дорівнювало 301 356 грн. 64 коп., з яких заборгованість за кредитом 291 196 грн. 74 коп. (еквівалент 36 431,47 доларів США), 9 803 грн. 57 коп. боргу по відсотках (еквівалент 1 226,52 долара США), 356 грн. 33 коп. пені (еквівалент 44,58 долара США).

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що всі здійснені відповідачем оплати за кредитом і відсотками у зазначеному вище розрахунку позивачем враховані (т.2 а.с.104-106).

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з того приводу, що викладені у відзиві на позов та, згодом, в апеляційній скарзі, заперечення відповідача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на викладене нижче.

Так, працівник банку ОСОБА_3, яка підписала вимогу-повідомлення від 03.07.2012р. №13206/4473 на адресу відповідача є повноважним представником банку на вчинення таких дій, про що свідчить зміст її довіреності №10200/114 від 25.03.2011р., зокрема, "... Представнику від імені Банку надається право вчиняти всі процесуальні дії, передбачені кодексами та законами України, в тому числі, без обмежень, підписувати від імені Банку претензії, позовні заяви, клопотання, заяви та всі інші документи, необхідні для проведення претензійно-позовної роботи та стягнення на користь Банку" (т.1 а.с.42).

Окрім того, у спростування викладених в апеляційній скарзі доводів колегія суддів вважає за доцільне зауважити на тому, що договором від 25.02.2011р. про внесення змін і доповнень до основного кредитного договору пункт 3 розділу 9.2 останнього доповнений пунктом 9.2.7, згідно з яким «при виникненні простроченої заборгованості понад 30 днів після проведення реструктуризації, тобто, починаючи з 25.02.2011р., банк має право без повідомлення позичальника (направлення вимоги) звернутись до суду з метою дострокового стягнення кредиту, процентів за користування ним, комісії та пені.

Таким чином, посилання відповідача (апелянта) на відсутність у представника банку відповідних повноважень на підписання та відправку повідомлень-вимог щодо дострокового погашення кредитної заборгованості є неспроможними, адже у даному випадку, зважаючи на перевищення строку заборгованості відповідача встановлений договором 30 денний строк, згаданий вище п.9.2.7 кредитного договору відправки відповідачеві спірного повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості за умови взагалі не потребує.

У підсумку, враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження за ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2012р. у справі №5013/1165/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець