Рішення № 28753862, 18.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" січня 2013 р. Справа № 4/5007/1242/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: не з"явився

- від відповідача: не з"явився

- взяла участь: Дедяєва О.І. - прокурор відділу прокуратури м. Житомира, посв. №008886 від 12.10.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Житомирської міської ради ( м. Житомир )

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( м. Житомир )

про стягнення 38220,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2012 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 4/5007/1242/12 до 20.01.2013 р.

Прокурором подано позов про стягнення з відповідача 38220,00 грн. боргу згідно з договором № 18 від 27.01.2010 р. на залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 09.01.2013 р. - повернулась ухвала господарського суду від 28.11.2012 р. направлена Управлінню капітального будівництва Житомирської міської ради з відповідною відміткою працівника зв"язку;

- 10.01.2013 р. клопотання № 21/25 від 02.01.2013 р. від Житомирської міської ради про слухання справи без участі представника виконавчого комітету Житомирської міської ради у зв"язку з його перебуванням у щорічній відпустці; до вказаного клопотання додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.01.2013 р. щодо відповідача по справі. у якому вказано, що ФОП ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, а також витяг з розпорядження міського голови від 02.01.2013 р. № 2 "Про надання відпусток".

Представники сторін в засідання суду не з"явились.

В засіданні суду прокурором м. Житомира надано лист № 43/12г від 18.01.2013 р. про фактичне місце проживання відповідача, згідно з яким, зокрема, повідомлено, що оскільки місцем проживання ОСОБА_2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зазначена наступна адреса: АДРЕСА_1, тому слід вважати ОСОБА_2 належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи та у випадку неявки у судове засідання розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, надані суду документи, заслухавши в засіданні суду прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Житомирської міської ради № 698 від 16.09.2008 р. "Про цільовий фонд соціально - економічного розвитку м. Житомира" та № 771 від 12.11.2009 р. затверджено Положення про цільовий фонд соціально - економічного розвитку міста Житомира, Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира, Типовий договір про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира, Положення про міську міжвідомчу узгоджувальну комісію по розгляду питань, пов"язаних зі зміною умов договору про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира ( а.с. 38 - 50 ).

На виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 771 від 12.11.2009 р. (а. с. 38), 27.01.2010 р. між виконавчим комітетом Житомирської міської ради (далі - позивач) та ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач) укладено договір № 18 на залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира (далі - договір №18 від 27.01.2010 р.) (а. с. 7).

Відповідно до п. 1. вказаного договору № 18 від 27.01.2010 р., предметом договору є залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Житомира; назва та місце розташування об"єкта: реконструкція власних нежитлових приміщень по вул. Київській, 17/1 під магазин непродовольчих товарів без права встановлення гральних автоматів з використанням підземного простору під частиною приміщень та добудови на землях міської ради; цільове призначення об"єкта: магазин непродовольчих товарів.

У відповідності до п. 2.1. договору № 18 від 27.01.2010 р., замовник будівництва перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Житомира в розмірі 10% - 80,369 тис. грн. єдиним платежем на рахунок цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Житомира до 20 лютого 2010 року, але не пізніше одного місяця після прийняття об"єкта в експлуатацію.

Приписами п. 5.1 договору № 18 від 27.01.2010 р. погоджено, що невід"ємною частиною договору являється зведений кошторисний розрахунок об"єкта будівництва або інвентаризаційна вартість об"єкта ( для індивідуального будівництва ).

Пунктом 5.2 договору № 18 від 27.01.2010 р. передбачено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться за письмовим погодженням сторін.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 23.04.2010 р. до вказаного договору ( а.с. 10 ) сторонами змінено п. 2.1 договору вказавши, що замовник будівництва перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Житомира в розмірі 6% - 48222,00 грн. єдиним платежем на рахунок цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Житомира до 20 травня 2010 року, але не пізніше одного місяця після прийняття об"єкта в експлуатацію.

Додатковою угодою № 2 від 29.10.2010 р. до договору № 18 від 27.01.2010 р. (а.с. 11) сторонами встановлено наступний графік перерахування відповідачем коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в розмірі 6% - 48222,00грн.: 01.11.2010 р. - 10000,00 грн.; 01.12.2010 р. - 5460,00 грн.; 01.01.2011 р. - 5460,00 грн.; 01.02.2011 р. - 5460,00 грн.; 01.03.2011 р. - 5460,00 грн.; 01.04.2011 р. - 5460,00 грн.; 01.05.2011 р. - 5460,00 грн.; 01.06.2011 р. - 5462,00 грн.

На дату укладання договору № 18 від 27.01.2010 р. діяв Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, який втратив чинність на підставі статті 10 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 р. № 3038-VІ ( далі - Закон від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ ).

Відповідно до ч. 5 ст. 27-1 Закону від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, що діяв на час укладання договору, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з ч. 6 ст. 27-1 Закону від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, що діяв на час укладання договору, передбачено, що встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Абзацом 1 ч. 7 ст. 27-1 Закону від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, що діяв на час укладання договору, передбачено, що граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати, зокрема: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення).

Частинами 1, 3, 6, 9, 10 ст. 40 Закону від 17.02.2011 р. № 3038-VI визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону; пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури; величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності; встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, зокрема: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором; кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з довідкою від 25.01.2010 р. (а. с. 8) визначено загальну інвентаризаційну (кошторисну) вартість об"єкта будівництва у сумі 810,875 тис. грн.; відповідно до довідки - розрахунку від 25.01.2010 р. (а. с. 9) визначено суму пайового внеску замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Житомира у розмірі 80,369 тис. грн. згідно з таким розрахунком:

- 810,875 тис. грн. ( загальна кошторисна вартість об"єкта реконструкції ) - 0,200 тис. грн. ( підготовлення території будівництва ) - 6,982 тис. грн. ( зовнішні мережі газопроводу ), що дорівнює 803,693 тис. грн. (без ПДВ);

- 10% - граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури;

- 803,693 х 10% дорівнює 80,369 тис. грн.

Частинами 1 та 7 ст. 30-1 Закону від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, що діяв на час укладання договору, передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю; датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 07.02.2011 р. № 3038-VІ ( далі - Закон від 07.02.2011 р. № 3038-VІ) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 39 Закону від 07.02.2011 р. №3038-VІ встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Сертифікатом відповідності ЖТ 000539 від 17.11.2010 р. Інспекції ДАБК у Житомирській області, який міститься в матеріалах справи ( а.с. 37 ), засвідчено відповідність закінченого будівництвом об"єкта (окремого пускового комплексу): реконструкції власних нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Київській, 17/1 під магазин непродовольчих товарів з використанням підземного простору під частиною приміщень та добудовою ( загальна площа 370,20 кв. м. ) в м. Житомирі Житомирської області проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Замовником об"єкта будівництва є ФОП ОСОБА_2; генпроектувальником (проектувальником) - ПП "Здобуток-ІІ"; генпідрядником (підрядником) - ПП "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер"єр". Також вказано, що сертифікат відповідності виданий на підставі "Акта готовності об"єкта до експлуатації" від 14.12.2009 р.

Судом встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності, тобто 17.11.2010 р. Тому, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.04.2010 р. про зміну до договору, відповідач повинен був перерахувати вказаний пайовий внесок не пізніше 17.12.2010 р.

Однак, термін виконання зобов'язань зі сплати спірних коштів згідно з додатковою угодою № 2 від 29.10.2010 р. сторонами був продовжений до 01.06.2011 р.

Відповідачем проведено оплату згідно з договором № 18 від 27.01.2010 р. та додаткової угоди № 2 від 29.10.2010 р. до нього у сумі 10000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку (а. с. 12), тому, відповідно до договору № 18 від 27.01.2010 р., відповідачем свої зобов'язання щодо оплати пайових внесків не виконано належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 38220,00 грн.

Згідно зі ст. 5 Цивільного Кодексу акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, закон діє до його скасування у встановленому порядку, про що може бути прямо вказано в новому законі. Якщо закон не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.

Для цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК України вимагає наявність трьох умов: 1) відносини повинні відноситись до сфери цивільно-правового регулювання; 2) акт, що регулює їх, втратив чинність; 3) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону від 07.02.2011 р. №3038-VІ, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено обставин необхідних для приведення укладеного договору № 18 від 27.01.2010 р. у відповідність до Закону від 07.02.2011 р. № 3038-VІ.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, передбачених статті 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ід 21.05.1997 р. № 280/97-ВР ( в редакції також чинній на момент укладення договору № 18 від 27.01.2010 р. ) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб - підприємців станом на 03.01.2013 р. щодо відповідача, у якому вказано, зокрема, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 80).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, місце проживання фізичної особи - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем.

Згідно ч. 1 ст. 45 цього ж Закону, зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, а також щодо видів економічної діяльності, набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. З Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-IV, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Частинами 1, 7 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; у разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.

За таких обставин господарським судом не приймається до уваги повідомлення адресно - довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України від 21.12.2012 р., в якому вказано, що ОСОБА_2, яка була зареєстрована у АДРЕСА_1, 16.06.2010 р. знято з реєстрації (а. с. 74).

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, інформація про зміни відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова,4/2, ідентифікаційний код 22062319 ) 38220, 00 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 22.01.2013 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам

4 - прокуратура м. Житомира