Ухвала суду № 28752151, 21.01.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 223/2089/2012 Провадження № 22-ц/772/319/2013Головуючий в суді першої інстанції:Ліщишина М.Ю.Категорія: 10Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 21 січня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення тимчасового сервітуту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення тимчасового сервітуту, посилаючись на те, що він та відповідач є співвласниками будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 в рівних ідеальних частках. Будинок фактично поділено на два домоволодіння, які обладнані окремими входами. Однак частина стіни яку він має на меті ремонтувати виходить на територію земельної ділянки (подвір'я) відповідача ОСОБА_3, яка нею не приватизована. На неодноразові його звернення, ОСОБА_3 відмовляється надати йому право доступу на її земельну ділянку для встановлення будівельного риштування та проведення ремонтних робіт. Також звернення зі скаргами до Гніванської міської ради не дали результатів, а зволікання з проведенням ремонтних робіт може призвести до руйнування стіни будинку.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Надано ОСОБА_2 право користування частиною земельної ділянки ОСОБА_3 по зовнішній стіні будинку АДРЕСА_1, вздовж ванної кімнати (позначеної на плані 2-5), з метою її ремонту, шириною 1 м для встановлення будівельних риштувань та складування матеріалів строком на 1 місяць з 05.04.2013 р. по 05.05.2013 р.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 04 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Зазначила, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції скаржник відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що є законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками будинку в АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2. ОСОБА_2 володіє частиною будинку на підставі договору дарування, а ОСОБА_3 -на підставі договору купівлі-продажу. Будинок в натурі не поділено.

Спору щодо користування житловим будинком між сторонами не має. Встановлено порядок користування. Згідно технічного паспорта на житловий будинок частина приміщення позначена індексом -1, частина -індексом 2.

Позивачу ОСОБА_2 на підставі державного акту про право приватної власності на землю від 26.06.2002 року належить земельна ділянка площею 0,1359 га, з яких 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,0359 га -для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідачці ОСОБА_3 рішенням 2 сесії 22 скликання Гніванської міської ради від 28.10.1994 року передано безкоштовно у приватну власність 0,07 га для обслуговування жилого будинку.

Встановлено, що деякі стіни будинку виходять на земельні ділянки співвласників. Угода про спільне користування земельною ділянкою сторонами підписана не була.

В зв'язку з тим, що частина будинку, яку займає позивач ОСОБА_2 потребує капітального ремонту, рішенням виконкому Гніванської міської ради №382 від 10.12.2010 року йому надано дозвіл на проведення капітального ремонту частини житлового будинку. Позивачем виготовлено «Будівельний паспорт»на проведення капітального ремонту частини житлового будинку. Ремонтні роботи виконуються на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Частина стіни будинку, яку позивач має ремонтувати, виходить на (подвір'я) відповідачки ОСОБА_3, а тому йому необхідно право тимчасового користування чужим майном -частиною земельної ділянки відповідачки. ОСОБА_3 відмовляється надати ОСОБА_2 право доступу на її земельну ділянку для встановлення будівельного риштування та проведення ремонтних робіт. Звернення позивача до Гніванської міської ради результатів не дало.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки, для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або за рішенням суду /ст.402 ЦК України/.

Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Також місцевий суд виходив з того, що ст.99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту. Серед них -встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Оскільки домовленості про встановлення земельного сервітуту між власниками сусідніх земельних ділянок -сторонами по справі не досягнуто, він може бути встановлений за рішення суду /ст.100 ЗК України/.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_2 доведено необхідність встановлення тимчасового земельного сервітуту для ремонту стіни строком на один місяць. В зв'язку з погодними умовами проведення ремонту є доцільним в квітні 2013 року

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Судом вірно встановлено та доведено належними доказами у справі, що позивачем було доведено, що обслуговування його частини домоволодіння неможливе без тимчасового обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.319 ЦК України при здійсненні своїх прав та виконані обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Зважаючи на те, що у суді першої інстанції пропозиції відносно оплати за сервітут сторонами не подавались, тому і суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку про встановлення безоплатного сервітуту.

Відповідно до ст. 218 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»проведення на захисних об'єктах ремонтних робіт, що супроводжується шумом забороняється в робочі дні з 21.00 до 8.00, а у святкові та неробочі дні -цілодобово. У зв'язку з цим посилання скаржника на не зазначення у рішенні суду періоду часу проведення позивачем ремонтних робіт є безпідставними.

У статті 360 ЦК України зазначено, що співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, наприклад, у здійсненні необхідного капітального або поточного ремонту будинку. Учасники спільної часткової власності відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями пов'язаними з використанням спільного майна відповідно до своїх часток. Не має значення при цьому, чи майно є неподільним чи подільним.

Частина 1 статті 151 ЖК України встановлює, що громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок, зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію.

Згідно з частинами 4, 5 статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, то ж власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам, свободам та гідності інших громадян.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника відповідача у справі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: