Рішення № 28751157, 17.01.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/4543/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі -Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідач - Тимофіїва Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» про стягнення страхового відшкодування, третя особа: ОСОБА_4, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування мотивуючи свої вимоги тим, що 07.09.2007 року на перехресті вулиць Саксаганського - Тарасівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ніссан, д/н НОМЕР_7, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля марки Шевролет, д/н НОМЕР_8, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_5, який на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_9 належить їй.

Зазначає, що 24.12.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_4 та винесено постанову, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу.

Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент вчинення ним ДТП була застрахована у ПрАТ СК «К'Ю БІ І Україна».

Звертає увагу суду на те, що в результаті ДТП її автомобілю завдано значних механічних ушкоджень. І відповідно до висновку спеціаліста розмір реально завданих матеріальних збитків становить 14 020 грн. 25 коп., а разом із витратами на проведення даного дослідження сума боргу становить 14 270 грн. 25 коп.

Зазначає, що з огляду на вказане 21.01.2008 року вона особисто звернулась до відповідача (страховика) з заявою про виплату страхового відшкодування та повним пакетом документів, необхідних для виплати страхового відшкодування. Однак відповідач, всупереч чинному українському законодавству не здійснив страхової виплати по теперішній час, аргументуючи це тим, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення не є виключним доказом вини водія ОСОБА_4

Посилається на те, що 15.11.2011 року нею на адресу відповідача було повторно направлено вимогу № 2 про виплату страхового відшкодування. Дану вимогу, відповідно до повідомлення про вручення відповідачем було отримано 23.11.2011 року, однак відповідач у всі можливі способи ухиляється від виплати страхового відшкодування і просто ігнорує її звернення. І жодної відповіді щодо прийнятого рішення про виплату їй страхового відшкодування станом на дату подачі даного позову вона так і не отримала.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. І таким чином, загальна сума пені за договором складає 11 307 грн. 93 коп.

Крім того зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилається на те, що таким чином, на сьогоднішній день відповідач повинен сплатити їй суму страхового відшкодування, що складає 14 270 грн. 25 коп., інфляційне збільшення суми боргу за період з 21.02.2008 року по 21.03.2012 року - 6 978 грн. 15 коп., 3 % річних - 1 748 грн. 79 та 11 307 грн. 93 коп. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги з вищевикладених підстав обґрунтувавши поясненнями просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог в повному обсязі мотивуючи тим, що позивачкою пропущено строк позовної давності, а також посилається на те, що позивачка вже зверталась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа ЗАТ СК «К'ЮБІІ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП і 07 травня 2009 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва, Нєсвєтова Н.М. винесла ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надано заяву відповідно до якої просить справу слухати за його відсутності у зв'язку із сімейними обставинами.

Суд вважає можливим слухати справу за відсутності третьої особи відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, що 07.09.2007 року на перехресті вулиць Саксаганського - Тарасівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ніссан, д/н НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с.6,7).

Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля Ніссан, д/н НОМЕР_7, ОСОБА_4, що підтверджується наданою суду постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2007 року (а.с. 6). Зазначена постанова набрала законної сили.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Як вбачається з наданого суду Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_9 (а.с.24), автомобіль Шевролет, д/н НОМЕР_8 належить ОСОБА_3.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Крім того відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Незважаючи на заперечення представника відповідача про відсутність будь-яких договірних відносин між ними та третьою особою, судом достовірно встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 був наявний договір страхування ОЦВ 3 типу автомобіля Ніссан, д/н НОМЕР_7 укладений між ПрАТ СК «К'Ю БІ І Україна» та ПІІ «ВІП-РЕНТ», з яким ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах, що об'єктивно підтверджується наданими суду доказами (а.с. 26, 27, 34, 102, 103, 130, 131-132).

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Крім того до заяви додаються всі документи пов'язанні із страховим випадком.

Крім того згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на Страховика покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вбачається з Висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження, по визначенню матеріального збитку нанесеного власнику ТЗ № 19С/11 від 20.12.2007 року (а.с.8-11), матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля Шверолет д/н НОМЕР_8 внаслідок його пошкодження при ДТП складає 14 020, 25 грн.

Згідно наданої Квитанції від 24.12.2007 року (а.с.23), позивачкою за проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження було сплачено 250 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, загальна суму страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачці становить 14 270 грн. 25 коп.

Судом встановлено, що 21.01.2008 року позивачкою відповідачу було подано заяву про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування та всі необхідні документи за даною подією, яка містить ознаки страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 28, 29, 30, 31, 32, 33, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44. 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55), відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку із відшкодування страхового відшкодування у зв'язку із чим позивачка неодноразово зверталася із скаргами та заявами як до відповідача так і до інших інстанцій, однак станом на сьогоднішній день зобов'язання так і не виконано.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність факту невиконання зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим вимога позивачки про стягнення з останнього суми страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, про пропуск позивачкою строку позовної, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а.с. 102), 08.07.2009 року Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» на адресу Ліги Страхових організацій України було направлено Лист зі змісту якого вбачається, що останні фактично визнали свій обов'язок щодо здійснення виплати страхового відшкодування і суд визнає зазначений факт направлення Листа, як обставину, яка перервала перебіг строку позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України.

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Зі змісту п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про доведеність порушення відповідачем своїх зобов'язань, вимога позивачки про стягнення з останнього пені, також підлягають задоволенню, однак частково, в розмірі 2 224 грн. 01 коп. з врахуванням строку позовної давності передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, то в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки між позивачкою та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а тому застосування в даному випадку вимог ст. 625 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки, знайшли частково своє доведення в судовому засіданні, а тому позов підлягають задоволенню частково в частині зазначеній вище.

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 214, 60 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 23, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 979, 988, 989, 990, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями страхова компанія «К'Ю БІ І Україна», що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6:

- суму страхового відшкодування в розмірі 14 270 грн. 25 коп.;

- суму пені в розмірі 2 224 грн. 01 коп.;

- судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко