Ухвала суду № 28750720, 17.01.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0117-1926/11

УХВАЛА

Іменем України

"17" січня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., за участі заявника, його представника - ОСОБА_1, державного виконавця Касатої Оксани Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

9 січня 2013 року до суду звернувся ОСОБА_2 зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (далі - Відділ ДВС Сакського МУЮ АР Крим) Касатої О.О..

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Відділі ДВС Сакського МУЮ АР Крим перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16 лютого 2012 року, яким ОСОБА_2 зобов'язано знести самочинно зведені господарські будівлі - паркан із залізною хвірткою, душ, сарай і навіс, що й було зроблено заявником, проте 8 січня 2013 року державним виконавцем був складений акт про часткове виконання. Із зазначеним актом заявник не згоден, а тому просить визнати його протиправним та скасувати, а також визнати виконане заявником повним виконанням та зобов'язати Відділ ДВС Сакського МУЮ АР Крим закінчити виконавче провадження у зв'язку з виконанням.

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги своєї скарги, пояснивши, що державним виконавцем навмисно не фіксується виконання рішення суду для того, аби зобов'язати за рахунок боржника знести інші будівлі, до яких він не має жодного відношення; при цьому вимоги державного виконавця, викладені в постанові про відкриття виконавчого провадження, були заявником виконані належно - своєчасно та в повному обсязі.

Державний виконавець, дії якої оскаржуються, - старший державний виконавець Відділу ДВС Сакського МУЮ АР Крим Касата О.А. в судовому засіданні не визнала вимоги скарги та пояснила, що актом від 8 січня 2013 року було зафіксоване знесення лише однієї споруди - паркану із залізною хвірткою; виконання решти рішення суду не було зафіксоване внаслідок того, що для цього необхідна план-схема земельної ділянки, оскільки на ділянці містяться не лише об'єкти, які належить знести ОСОБА_2; для отримання план-схеми земельної ділянки державним виконавцем була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій до 20 січня 2013 року та зроблений відповідний запит; водночас візуально державним виконавцем під час проведення виконавчих дій було відзначений факт знесення, окрім паркану із залізною хвірткою, й інших двох об'єктів, а також відсутність навісу, проте внесенню факту знесення цих об'єктів до акту перешкоджала відсутність план-схеми земельної ділянки, за допомогою якої можна б було визначити характер знесених споруд.

Перевіривши доводи скарги, вислухавши пояснення заявника, його представника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, оглянувши виконавче провадження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 20 грудня 2012 року серії ВП № 35723375 було відкрите виконавче провадження щодо зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно зведені господарські будівлі - паркан із залізною хвірткою, душ, розміром 1,70 м Ч 1,15 м, сарай, розміром 7 м Ч 5,50 м, і навіс, розміром 6,99 м Ч 5,50 м (а.с. 2). Постановою державного виконавця від 10 січня 2013 року про усунення технічної помилки постанова про відкриття виконавчого провадження була доповнена однією господарською будівлею, яка підлягає знесенню - доданий сарай, розміром 6,35 м Ч 3,50 м. Актом державного виконавця від 8 січня 2013 року було зафіксоване виконання рішення суду в частині знесення паркану із залізною хвірткою.

Вимоги заявника з оскарження зазначеного акту зводяться до визнання його протиправним та скасування. Між тим, акт державного виконавця не є рішенням в розумінні частини 1 статті 383, а відтак скасуванню не підлягає як такий.

Водночас акт від 8 січня 2013 року не може бути визнаний і протиправним, оскільки заявником не надано жодного доказу неправомірності дій державного виконавця, а відтак і порушення його прав цими діями.

Ще одна вимога скарги ОСОБА_2 полягає у зобов'язанні закінчити виконавче провадження у зв'язку з його виконанням, визнавши проведене заявником виконання повним виконанням рішення суду.

Положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, пунктом 8 частини 1 цієї статті передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виходячи з того, що заявником не оспорюється той факт, що ним не був знесений сарай, розміром 6,35 м Ч 3,50 м, яким була доповнена постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, проведене ОСОБА_2 виконання не може вважатися виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Щодо знесення інших об'єктів, окрім сараю, розміром 6,35 м Ч 3,50 м, і зафіксованого оспорюваним актом паркану із залізною хвірткою - душу, розміром 1,70 м Ч 1,15 м, сараю, розміром 7 м Ч 5,50 м, і навісу, розміром 6,99 м Ч 5,50 м, то заявником не було надано суду жодного доказу щодо їх знесення, а визнання державним виконавцем факту знесення двох об'єктів не є підставою для звільнення заявника від доказування на підставі частини 1 статті 61 ЦПК України цієї обставини внаслідок невизначеності державного виконавця щодо характеру знесених об'єктів.

При цьому суд погоджується із твердженням державного виконавця про те, що вчинення нею дій в межах своїх повноважень для з'ясування і конкретизації будівель, які підлягають знесенню, і утримання від внесення до акту недостатньо з'ясованих обставин є проявом її сумлінності як державного службовця і не свідчить про порушення прав чи свобод боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 387 ЦПК України якщо оскаржувані дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин у задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Враховуючи наведене, на підставі статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 11, 383, 387 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Власенко А. П.