Постанова № 28750336, 09.01.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7560/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретарі Бориславській К.В. за участі:представників позивача: Навроцької Л.В., Вадовської О.В. представників відповідача: Біляк Н.П., Цілімецького К.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" звернулося з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складений акт № 4942/22-2/03448860 від 31.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0008512301/3020 від 17.09.2012 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 135 027 грн. та № 0008522301/3021 від 17.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 453 грн., з яких 117 415 грн. основного платежу та 7 038 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 135 027 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 117 415 грн.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що між ним та ТОВ "Діапазон" укладено договір купівлі-продажу товарів, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується поставити товар а позивач прийняти та оплатити його. Він отримав та оплатив доставлений контрагентом товар, який в подальшому оприбуткований та використаний у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладеного договору, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджуються відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, актами приймання товарів. Просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, подали заперечення проти позову, в якому вказують, що при дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ "Діапазон" встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на податку на додану вартість за перевіряємий період. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували приймання-передачу товарів за кількістю та якістю, документів, які б свідчили про фактичне транспортування товарів від контрагента до позивача, відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по укладеному договору фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства.

Вважають прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 135 027 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 117 415 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 4942/22-2/03448860 від 31.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Діапазон" укладено договір № 27/04 купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в'язкого, відповідно до умов якого ТОВ "Діапазон" зобов'язалось доставити а позивач прийняти та оплатити товар. На підтвердження доставки та оплати товару позивачем надані видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю тощо.

Перевіркою не підтверджено факт доставки товару до позивача в зв'язку з тим, що у журналі обліку прийому бітуму не вказано прізвища водіїв та відсутні їх підписи. Крім того, перевіркою не виявлено факт виписки позивачем довіреностей на отримання ТМЦ (бітуму), що передбачено п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

В зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку, що наявність у позивача необхідних для формування податкового кредиту документів, зокрема податкових накладних, виданих ТОВ "Діапазон", не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, не мають можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене вбачається, що договір купівлі-продажу бітуму укладено позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суми ПДВ відносились до складу податкового кредиту по операціях, які фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, які полягають у віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання послуг у контрагента, факт придбання яких не підтверджено належними документами.

Суд не приймає до уваги видаткові та податкові накладні, оскільки їх наявність не є безумовною підставою для формування позивачем податкового кредиту з огляду на вищевказані обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021 прийняті з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, п.п. п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0008512301/3020 та № 0008522301/3021 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2013 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап