ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2012 р. 17:10 Справа №2а-13485/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О. при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача - Климачова Л.С. - дов. № б/н від 12.12.2012р., представника відповідача - Будан Є.Г. - дов. № 2753/9/10-0 від 13.08.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЗОРТ»
до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЗОРТ» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003442301 від 12.09.2012р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, податковий кредит сформований на підставі отриманих від контрагента - ФОП ОСОБА_1 податкової накладної. Товарність та відповідність укладеної з контрагентом угоди нормам чинного законодавства підтверджується відповідними первинними документами, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що позивачем необґрунтовано включена до складу податкового кредиту сума ПДВ з податкової накладної, отриманої від ФОП ОСОБА_1, оскільки згідно Акту від 22.06.2012р. № 367/172/2676301074 неможливо проведення зустрічної звірки контрагента, кількість найманих працівників контрагента складає 2 особи, інформація щодо використання останнім у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень за перевіряє мий період у Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на момент складання акту відсутня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-
ВСТАНОВИВ:
З 14.08.2012р. протягом п'яти робочих днів відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з СГД ф/о ОСОБА_1 за березень 2012р, за результатами якої складений Акт перевірки № 1197/22-01/37481522/145 від 28.08.2012р. (далі Акт перевірки).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, занижений податок на додану вартість за березень 2012р. в сумі 6057,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003442301 від 12.09.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7571,00 грн., у тому числі 6057,00 грн. за основним платежем та 1514,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до відповідача, ДПС в АР Крим, але всі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.
У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір поставки товару № 010302 від 01.03.2012р.
У виконання зазначеного Договору ФОП ОСОБА_1 була виписана та видана позивачу податкова накладна № 136 від 29.03.2012р. на загальну суму 36342,00 грн., у т.ч. ПДВ 6057,00 грн.
Видана ФОП ОСОБА_1 за відповідний податковий період на адресу позивача вище названа податкова накладна повністю відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Також, матеріали справи свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 було видана витратна накладна № 290305 від 29.03.2012р.
Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ФОП ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що на момент укладання договору, складання податкової накладної ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.
Отже, отримавши від ФОП ОСОБА_1 вищезазначену податкову накладну позивач включив суми ПДВ в неї до складу податкового кредиту у березні 2012 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.
Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за березень 2012р. ПДВ з зазначеної податкової накладної, оскільки згідно Акту від 22.06.2012р. № 367/172/2676301074 неможливо проведення зустрічної звірки контрагента, кількість найманих працівників контрагента складає 2 особи, інформація щодо використання останнім у своїй діяльності офісних, виробничих, торгівельних, складських приміщень за перевіряє мий період у Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на момент складання акту відсутня.
Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Приписи ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до податкового кредиту.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно податкової накладної, витратної накладної ФОП ОСОБА_1 поставив позивачу: карусель «Вежі», гойдалку двомісну «Трон», балансир «Шамаханська цариця», пісочницю «средньовіччя-1-01», ігровий комплекс «Метелик».
Матеріали справи свідчать про те, що зазначені споруди встановлені позивачем біля нежитлової будівлі лікувального (спального) корпусу № 1 літ. З, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яку згідно Договору № 2/А-2011 від 03.12.2011р. позивач орендує для здійснення господарської діяльності.
Спростування зазначених обставин представником відповідача під час розгляду справи не надано.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.
Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операції з ФОП ОСОБА_1 за березень 2012р., позивачем не тільки отримані зазначені споруди, але й сплачена їх вартість, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача, яка залучена до матеріалів справи.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ФОП ОСОБА_1 свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкової накладної платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за березень 2012 року суми ПДВ, сплачені ФОП ОСОБА_1
Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6057,00 грн.
Отже, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1514,00 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0003442301 від 12.09.2012р. не може бути визнано таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.
Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання із рахунку відповідача судовий збір в розмірі 170,30 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17.12.2012р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 24.12.2012р.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 0003442301 від 12.09.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальність «РІЗОРТ» судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.
Судове рішення № 28749892, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим було прийнято 17.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-13485/12/0170/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: