Ухвала суду № 28746050, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 1618/2а-3573/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.10.2012р. по справі № 1618/2а-3573/12 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника ВДВС Лубенського МУЮ Дацій Ольги Олександрівни, Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції, заступника начальника відділу ДВС Лубенського міськрайонного Управління юстиції Дацій О.О., про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 березня 2012 року.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 4 жовтня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Не погодившись с постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в який просив оскаржувану постанову скасувати в частини відмови в задоволенні решти позовних вимог викладених в позові, мотивуючи це відсутністю ефективного юридичного правового захисту, що унеможливлює виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 листопада 2010 року, у справі щодо перерахунку та виплати пенсії.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що постановою заступника начальника ВДВС Лубенського МУЮ від 07 березня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2 - а - 2188/10 виданого 2 серпня 2011 року Лубенським міськрайонним судом на підставі ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» - закінчено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця відділу Лубенського МУЮ щодо закінчення виконавчого провадження є неправомірними, а винесена постанова незаконною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність встановлену законом.

При винесенні спірної постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець керувався п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає повернення виконавчого документа до суду у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Положеннями ст. 11 того ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Всупереч наведеним положенням закону, якими визначено обов'язок органів державної виконавчої служби неухильно виконувати приписи судового рішення, яке набрало законної сили, державний виконавець, повертаючи виконавчий лист стягувачу, вдався до заходів якими фактично змінив порядок виконання судового рішення.

Разом з тим, повноваження щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, згідно приписів ст. 263 КАС України, віднесено до компетенції суду.

За наявності відповідних обставин державний виконавець має право звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Чинним законодавством України, зокрема статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» закріплено примат міжнародного права над національним.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України», в якому Суд наголосив , що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини, зазначено, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 29896527 від 07.03.2012 року суд першої інстанції повною мірою захистив права позивача, а тому, визнання дій заступника ВДВС Лубенського МУЮ у прийнятті оскаржуваної постанови незаконними задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувану визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання начальника відділу ДВС вчинити дії, щодо відшкодування позивачу заборгованості у місячний термін з визначенням номеру платіжного доручення та дати перерахування позивачу заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відсутності в нього права переймати на себе повноваження відповідного органу державної виконавчої служби під час порядку виконання рішення суду у відповідності до приписів ЗУ «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.10.2012р. по справі № 1618/2а-3573/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.