Ухвала суду № 28745948, 16.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 2а-10346/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-10346/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби та просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. № 0000570040 та від 11.09.2012р. № 0000580040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харків ДПС в серпні 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за І квартал 2011 року - 2011 р. та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з "AZ Харків" ТОВ "АЗЕТ Харків АТ) за травень, червень, липень, серпень 2011 року, ТОВ "Добробут" за жовтень, грудень 2011 року, ТОВ "ДЕМ Україна" за січень 2011 року, ТОВ "Інтехліс" за листопад 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт про її результати від 28.08.2012р. № 350/40-028/00214534 (а.с. 9-18). Згідно висновків зазначеного акту встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту за січень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року на суму 2307,0 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року на суму 2307,0 грн.; завищення задекларованих до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за лютий, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року на суму 2307,0 грн.; порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки позивачем при виконанні господарських операцій факт реальності здійснення яких не підтверджено, завищено валові витрати за перевірений період на суму 11531,40 грн., в зв'язку з чим в порушення п. 3.1 ст.3, п. 5.1, п.п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 та п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 2668,73 грн., у тому числі у І кварталі 2011 року в розмірі 207,50 грн., у ІІ-IV кварталі 2011 року в розмірі 2461,23 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: від 11.09.2012р. № 0000580040, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2670,60 грн. (в тому числі за основним платежем - 2669,60 грн. та за штрафними санкціями - 1,0 грн.; від 11.09.2012р. № 0000570040, згідно якого позивачу зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2307,0 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1056,0 грн.

Доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що податкові органи не змогли провести зустрічну перевірку з контрагентами позивача - "AZ Харків" ТОВ , ТОВ "Добробут", ТОВ "Інтехліс", оскільки за даними електронного обліку ДПС їх діяльність має ознаки фіктивності. Враховуючи наведене господарські операції, здійснені позивачем з вказаними контрагентами також, за висновком відповідача, є нікчемними та такими, що не спричинили настання реальних наслідків.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних повідомлень - рішень податковим органом невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки (а.с. 12,13,14,15) при проведенні перевірки враховано наявність між позивачем та "AZ Харків" ТОВ правових відносин за травень-серпень 2011 року. При перевірці надано та використано видаткові накладні, складені по взаємовідносинам з "AZ Харків" ТОВ, підтверджено сплату придбаного товару згідно платіжних доручень, що перелічені в акті перевірки на загальну суму 2142,0 грн.

Так само, згідно акту перевірки підтверджено наявність господарських правовідносин позивача з ТОВ "Добробут", ТОВ "ДЕМ Україна" та ТОВ "Інтехліс", наявність видаткових накладних та факт оплати продукції, придбаної позивачем у згаданих контрагентів на суму 6040,80 грн. та 996,48 грн. та 4658,40 грн. відповідно.

Крім того, позивачем до суду надано копії рахунків-фактур, прибуткових ордерів, видаткових накладних та податкових накладних, а також докази сплати за придбаний товар, які підтверджують реальний характер правовідносин позивача з зазначеними вище контрагентами та узгоджуються з змістом акту перевірки від 28.08.2012р. № 350/40-028/00214534.

Отже, підставами для висновку про відсутність реального характеру досліджених угод є висновок акту позапланової виїзної перевірки від 03.03.2012р. № 388/07-010/22651123 Основ'янської МДПІ м. Харкова, згідно якого "AZ Харків" ТОВ було задіяно в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків з посиланням на матеріали іншої перевірки, здійсненої відносно ТОВ "Промтехноопт"; висновок акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Добробут" від 23.03.2012р. № 167/22-106/30140531, проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова, яким встановлено наявність акту ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова від 14.12.2011р. № 324/23-03-05/37092055 про неможливість зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Агро-Синергетика"; висновок акту невиїзної документальної перевірки ТОВ "ДЕМ Україна" від 13.04.2012р. № 365/15-424/34631928, складеного Індустріальною МДПІ м. Харкова ДПС, яким встановлено нікчемність правочинів з позивачем; інформацію, викладену в акті перевірки без вказання її джерела, згідно якої ТОВ "Інтехліс" за місцем знаходження не перебуває, що, на думку відповідача, свідчить про ознаки нереальності здійснення його господарської діяльності.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та такими, що суперечать іншій інформації акту перевірки, доказам, зібраним у справі та фактичним обставинам справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

На підставі викладеного правомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових з урахуванням положень п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення. Дана норма, зокрема, визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необґрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, податковим органом не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиці.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-10346/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.