Постанова № 28741718, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.

справа № 2а-1220/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року у справі № 2а-1220/09/0870 за позовом закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Завод агротехнічних машин»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000262305/0 від 20.12.2005 року.

За наслідками розгляду адміністративної справи судом винесено постанову від 29.08.2006 року, якою позов задоволено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у справі №11/466/06-АП апеляційну скаргу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя задоволено та скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 року, а у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2008 року було частково задоволено касаційну скаргу ЗАТ «Завод агротехнічних машин»та скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 29.08.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року у даній справі з передачею матеріалів справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвалою господарського суду Запорізькій області від 03.02.2009 року зазначену адміністративну справу передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки по операціям з придбання товарів - вибродвигунів - позивачем податок на додану вартість до бюджету не надходив, таким чином, джерело сплати бюджетного відшкодування ЗАТ «Завод агротехнічних машин»відсутнє.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою згідно якої посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що податковим органом не оспорювався факт реальності господарської операції, в наслідок якої позивачем було придбано два вібродвигуни у ТОВ «Ірріус». Правочин між позивачем та відповідачем не дійсним не визнавався. Крім того у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для контрагента. Судом першої інстанція не зазначена норма права, якою він керувався, посилаючись на те, що відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, сплачені до бюджету.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01 по 31 березня 2005 року, за результатами якої складено акт №10832305/00235826 від 20.12.2005 року.

Перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту у декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року ПДВ в розмірі 14 824 гривень за податковою накладною від 17.02.2005 року №17-02 (номенклатура - вібродвигун ВД-05Т, у кількості 2-х штук, за ціною - без ПДВ - 37 060 гривень кожний, на загальну суму 88 944 гривень), виданою ТОВ «Ірріус».

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 10.12.2005 року стали висновки відповідача, відносно того, що фактична поставка вібродвигунів ВД-05Т позивачу не підтверджена первинними документами по ланцюгам придбання, оскільки ТОВ «ВХМ» до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за період, що перевірявся, зазначена сума ПДВ не включена, сплата до бюджету сум податку на додану вартість по ланцюгу не підтверджена.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262305/0 від 20.12.2005 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 14 824 гривень за порушення п.п.1.3, 1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5, пп.7.7.10, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2005 по справі №8/6 скасовано державну реєстрацію контрагента позивача по ланцюгу придбання ТОВ «ВХМ», а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ВХМ»№37543774 було анульовано 27.01.2005 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно акту №4876 від 14.02.2005 року.

Оскарження податкового повідомлення –рішення відповідача від 10.12.2005 року №0000262305/0 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією позивача, з якою не погодився суд першої інстанції, достатньою підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 14824,00 грн., у зв’язку з придбанням двох вібродвигунів ВД-05Т, є податкова накладна що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Посилання відповідача на порушення інших юридичних осіб України не є підставою для визначення об’єкту оподаткування та нарахування фінансових санкцій позивачу податковим органом.

Згідно позиції відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, по вищезазначеній операції з придбання позивачем товарів –вітродвигунів, податок на додану вартість до бюджету не надходив, таким чином, джерело сплати бюджетного відшкодування ЗАТ «Завод агротехнічних машин»відсутнє. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що ТОВ «ВХМ»не відображав суму податку у складі податкових зобов'язань. Таким чином, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідачем прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Така позиція суду першої інстанції видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями…

Податкова накладна (т.1 а.с.74) по операції придбання вітродвигунів позивачем у ТОВ «Ірріус», оформлена відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ній податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме договору поставки № 190 від 31 серпня 2004 року укладеного між позивачем та ТОВ «Ірріус»(т.2 а.с.74-78), книг обліку придбання товарів (т.1 а.с.68-69) та платіжних документів (т.1 а.с.72), договору поставки від 02 квітня 2004 року укладеного між позивачем та ВАТ ЗМК «Запоріжсталь»(т.2 а.с.82-87), видаткової накладної від 17 лютого 2005 року (т.2 а.с.90), листа ВАТ ЗМК «Запоріжсталь»від 20.03.2009 року (т.2 а.с.91) - які є доказами у розумінні статті 69 КАС України, і свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за договором поставки від 31.06.2004 року №190, укладеної між позивачем та ТОВ «Ірріус».

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарської операції за договором поставки від 31.06.2004 року №190, укладеного між позивачем та ТОВ «Ірріус».

Дії позивача, який надав податкову накладну по спірній у справі операції, не можна визнати неправомірними, якщо ця операція за умислом сторін, які її здійснили, не суперечать інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків та зборів, визначених законом.

Відповідач не довів обставин, які свідчать про нікчемність правочину вчиненого між позивачем та контрагентом по цій операції ТОВ Ірріус».

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суб’єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при придбанні продукції.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суб’єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Ірріус»до податкового кредиту через порушення ч.5 ст.203,215, ч.2 ст.207 ЦК України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.п.5.2.10 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334 спростовуються дослідженими в судовому процесі доказами.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення відповідача про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 14 824,00 грн. –визнати протиправним та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»–задовольнити. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року у справі № 2а-1220/09/0870 –скасувати та прийняти нову постанову.

Позов закритого акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин»до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005 року №0000262305, яким нарахована сума зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 14 824,0 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Постанову суду складено у повному обсязі – 18 жовтня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко