Ухвала суду № 28738218, 18.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

18 січня 2013 року Справа № 810/246/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Книги Тетяни Миколаївнидо третя особа: проміського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у Київський області, ОСОБА_2, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Книги Тетяни Миколаївни звернулось до суду з позовом до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у Київський області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій посадової особи відповідача стосовно накладення арешту на транспортний засіб - автобус D YOUYI ZGT 6831 DH, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставодержателем якого є позивач; зобов`язання відповідача звільнити вказане майно з-під арешту та вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 09.08.2012 № 12851853.

Відповідно до приписів статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що з позовною заявою з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби мають право звернутися до адміністративного суду виключно учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не є учасником виконавчого провадження, в ході якого міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у Київський області накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна третьої особи (боржника у виконавчому провадженні), у тому числі автобусу D YOUYI ZGT 6831 DH, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. При цьому, особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» також не являється.

Позивач зазначає, що оскільки він є заставодержателем транспортного засобу, на який відповідачем звернуто стягнення, дії органу державної виконавчої служби грубо порушують його переважне право звернення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого нею.

Таким чином звернення до суду з даним адміністративним позовом обумовлено необхідністю звільнення з-під арешту майна, яке, як вважає позивач, належать йому, а не третій особі - боржнику у виконавчому провадженні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поряд із визначеним статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України правом обмеженого цією статтею кола осіб на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, чинним законодавством України також надано право особам, які є заставодержателями арештованого органом державної виконавчої служби майна, проте не беруть участь у виконавчому провадженні та не залучені до проведення виконавчих дій, звертатися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Так, статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз`яснення, викладеного у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Слід зазначити, що право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, визначеними відповідними актами цивільного законодавства, у тому числі Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 114 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, вимоги застоводержателя, направлені на звільнення заставленого майна з-під арешту, мають цивільно - правову природу та підлягають захисту у спосіб, визначений Цивільним кодексом України для захисту майнових прав.

За наведених обставин вказана справа не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на приписи статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, з огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. за платіжним дорученням від 16.01.2013 № 70339846, суд дійшов висновку про повернення йому судового збору у вказаному вище розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Книги Тетяни Миколаївни до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у Київський області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Повернути позивачу судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Харченко С.В.