Постанова № 28734978, 16.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа № 5023/4664/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Добреля В.Ю., довіреність № 9 від 05.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3805 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.12 р. у справі № 5023/4664/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", смт. Золочів

про стягнення 49758,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", 49758,69 грн. з яких: 7786,86 грн. пені, 40414,46 грн. штрафу, 1557,37 грн. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.) від 19.11.2012 р. у справі № 5023/4664/12 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розмірі штрафу та пені, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТАЛ АГРО ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОБУДРЕСУРСИ" 7786,86 грн. пені, 40414,46 грн. штрафу, 1557,37 грн. 3 % річних та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов ТОВ "Укренергобудресурси" визначивши сплату пені та штрафу нарахованих за договором поставки № 33 від 24.04.2012 року до 20 % від їх розміру, а саме пеню до розміру 1557,37 грн., штраф до розміру 8082,89 грн., з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 24 квітня 2012 року між ТОВ "Укренергобудресурси" (позивачем) та ТОВ "Сінтал Агро Трейд" (відповідачем) укладений договір поставки № 33 (а. с. 10-11), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати мінеральне добриво нітрокальційфосфат (нітрофос), гранульоване, походження Республіки Узбекистан, фасоване в п/п мішках по 50 кг. (далі - товар) в кількості 104 метричних тони, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах договору.

Відповідно до п.1.4 договору, найменування, кількість, якісні характеристики товару, його ціна, визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору та оформлюються додатком.

Відповідно до п. 3.2.1 та 3.2.2 договору сторони передбачили порядок здійснення розрахунків: попередня оплата - протягом трьох календарних днів на підставі рахунку-фактури постачальника в межах 33 % від підписаної сторонами специфікації; кінцева оплата за поставлений товар здійснюються протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

До договору між сторонами було підписано специфікацію товару (додаток № 1) на суму 301600 грн.

На виконання умов договору, 25.04.2012 р. (а. с. 12) та 28.04.2012 р. (а. с. 13) відповідачем перераховано на користь позивача часткову оплату за рахунком № СФ-0000091 від 24.04.2012 р. у загальному розмірі 99528,00 грн., що становить 33% від суми яка зазначена сторонами у специфікації, чим повністю виконано приписи п. 3.2.1 договору.

На виконання умов договору, 26.04.2012 року позивач поставив відповідачу мінеральне добриво нітрокальційфосфат (нітрофос) в кількості 104 метричних тони згідно з видатковими накладними № 4, 5, 6, 7, 8 на загальну суму 301600,32 грн. (а. с. 14-16), чим повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару. Відповідач отримав товар через свого уповноваженого представника, який діяв на підставі довіреності № 103 від 25 квітня 2012 року (а. с. 16 зі зворотної сторони).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушуючи умови п. 3.2.2. договору, відповідно до якого кінцева оплата за поставлений товар здійснюються протягом 30 календарних днів від дати поставки товару (тобто кінцевий термін оплати 26.05.2012 р.), розрахунок в обумовлений сторонами в договорі термін відповідач не здійснив, чим порушив умови договору щодо кінцевого розрахунку (оплати).

21.05.2012 р. та 28.05.2012 р. позивач звертався до відповідача із листами-вимогами щодо погашення суми основної заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді.

В період з 28.08.2012 р. по 29.08.2012 р. відповідач розрахувався з позивачем по сумі основного боргу у розмірі 202072,32 грн.

28.09.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 121 про сплату на користь позивача пені, штрафу та річних, нарахованих на підставі договору та ст. 625 ЦК України.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 49758,69 грн. обґрунтована, належним чином документально підтверджена матеріалами справи та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання вимог договору поставки № 33 від 24.04.2012 р. (п. 3.2.1. договору) ТОВ "СІНТАЛ АГРО ТРЕЙД" 25.04.2012 р. та 28.04.2012 р., перерахував на користь ТОВ "Укренергобудресурси" 99528,00 грн. в графі призначення зазначено - «часткова оплата за мінеральне добриво зг., рах. № СФ-0000091 від 24.04.2012 р. (з урахуванням ПДВ)».

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, 26.04.2012 року позивач поставив відповідачу мінеральне добриво нітрокальційфосфат (нітрофос) в кількості 104 метричних тони згідно з видатковими накладними № 4, 5, 6, 7, 8 на загальну суму 301600,32 грн.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару.

Відповідач в свою чергу отримав товар через уповноваженого представника Лисун М.В, який діяв на підставі довіреності № 103 від 25 квітня 2012 року.

Проте, покупець (відповідач) порушив умови п. 3.2.2. договору, відповідно до якого кінцева оплата за поставлений товар здійснюються протягом 30 календарних днів від дати поставки товару, (тобто кінцевий термін оплати 26.05.2012 р.), розрахунок в обумовлений сторонами в договорі термін не здійснив, чим порушив умови договору щодо кінцевого розрахунку (оплати).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2012 р. та 28.05.2012 р. ТОВ "Укренергобудресурси" рекомендованим листом з описом надіслав на адресу ТОВ "СІНТАЛ АГРО ТРЕЙД" лист № 58 від 21.05.2012 р. та претензію № 1 про стягнення заборгованості в сумі 202072,32 грн. за вих. № 69 від 28.05.2012 р.

Вказаний лист та претензію відповідач отримав - 26.06.2012 р. та 05.06.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України (ст. ст. 525, 526 ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В подальшому, а саме з 28.08.2012 р. по 29.08.2012 року відповідач оплатив суму основного боргу у загальному розмірі 202072,32 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, 01.10.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 121 від 28.09.2012 р. про сплату на користь позивача пені, штрафу та річних, нарахованих на підставі договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості товару, оплата якого прострочена, за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати товару на строк, що перевищує тридцять календарних днів покупець сплачує постачальнику додатково до зазначеної у п. 4.2. цього договору пені, штраф у розмірі 20% від несплаченої суми за товар.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7786,86 грн. пені, 40414,46 грн. штрафу, 1557,37 грн. 3 % річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1609,50 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.11.12 р. по справі № 5023/4664/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.12 р. у справі № 5023/4664/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.01.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.