Рішення № 28734764, 12.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.13р. Справа № 11/5005/9097/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест", (м. Дніпропетровськ)

до Державного підприємства "Дослідно-експериментальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області, (м. Дніпродзержинськ)

про стягнення 198 211,21 грн. за договором поворотної фінансової допомоги

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Носова В.І. за дов. № 007 від 11.01.13р., представник

від відповідача: Дробот В.О. - юрисконсульт (дов. № 5/10-247 від 09.01.13р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Дослідно-експериментальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" (далі-відповідач) про стягнення 198 211,21 грн. за договором поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року (суддя Мельниченко І.Ф.) порушено провадження у справі та присвоєно номер №11/5005/9097/2012. Розгляд справи призначено в засіданні на 06.1.2012 року.

У зв'язку з перебуванням судді Мельниченко І.Ф. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу справу №11/5005/9097/2012 передано на розгляд по суті судді Дубініну І.Ю. згідно з розпорядженням № 134 від 20.11.2012 року.

Сума позову складається з наступних сум: 162 357,00 грн. - основний борг, 13 611,30 грн. - 3% річних, 22 242,91 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 6.04-фп від 06.04.2009р., в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.

06.11.12р. Державне підприємство "Дослідно-експериментальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" надало до суду відзив № 5/10-186 від 05.11.12р., в якому з позовними вимогами не погоджується та вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.12.2012 року по 19.12.2012 року.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" та Державним підприємством "Дослідно-експериментальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" було укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики) № 6.04-фп.

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язується надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на умовах зазначених в даному договорі.

Розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги складає у сумі 200 000,00 грн. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів у сумі, вказаної в п. 1.2. договору, на банківський рахунок відповідача. Перерахування грошових коштів виконується в продовж 3 банківських днів з моменту підписання даного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що фінансова допомога в даному договорі надається на умовах повернення та підлягає поверненню до 31.12.2009р. шляхом перечислення грошових коштів на банківські рахунки позивача.

Згідно п. 2.3. договору, відповідач зобов'язується до закінчення строку, вказаному в п. 2.2. договору, повернути позивачу отримані від нього грошові кошти.

Відповідно договору позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти (позику) у сумі 162 357,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 347 від 07.04.09р., № 645 від 29.07.09р., № 647 від 29.07.09р. та № 807 від 18.09.09р., які знаходяться в матеріалах справи (а. с. 10-13).

Позивач стверджує, що відповідач у встановлений строк по договору свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 162 357,00 грн.

На підставі викладеного та згідно договору позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти (позику) у сумі 162 357,00 грн., які були перераховані на банківський рахунок відповідача.

У відзиві на позовну заяву від 06.11.2012 року відповідач заперечую проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач вказує на те, що на банківський рахунок позивача перерахував 147 357,00 (сто сорок сім тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 00 коп., а не 162 357,00 грн., як зазначає позивач, оскільки платіжні доручення № 645 та № 647 від 29.07.2009 року мають призначення платежу, що не підтверджує перерахування позивачем поворотної фінансової допомоги.

Суд не приймає доводи відповідача щодо призначення платежу платіжних доручень № 645 та № 647 від 29.07.2009 року, оскільки 30.07.2009 року, наступного дня після здійснення платежу, позивачем відповідачу був направлений лист, в якому він просить вважати у платіжних дорученнях № 645 та № 647 від 29.07.2009 року на суму 9 000,00 грн. та 6 000,00 грн. відповідно правильним наступне призначення платежу: " сплата за договором фін. допомоги№6.04-фп від 06.04.2009 без НДС". Крім того, відповідачем не надано до суду доказів наявності між сторонами іншого господарського договору, за яким могли б здійснюватись платежі.

Відповідач вважає, що поворотна фінансова допомога в повному обсязі співпадає iз визначенням ст. 827 Цивільного кодексу України, а саме iз договором позички. Обов'язковою умовою фінансової допомоги (договору позички) е відсутність плати за користування такими грошовими коштами. Тобто безоплатності.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Оскільки предметом фінансової допомоги (позики ) за спірним договором є грошові кошти, доцільно застосовувати ст. 1046 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Також відповідач вважає безпідставними та таким, що не підлягає задоволенню заявлені позовні вимоги позивача про стягнення процентів від суми боргу за договором поворотної фінансової допомоги, оскільки розмір відсотків позивачем визначено та нараховано без урахування умов договору, яким не передбачено сплати процента за договором поворотної фінансової допомоги, що суперечить вимогам Українського законодавства. Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат, то вони задоволенню також не підлягають, оскільки індекс інфляції - це показник характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання в України.

Однак, статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення договору позичальником, а саме, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що згідно статуту п.5.3. Підприємство: "попередньо погоджує з управлінням ДПтС України у Дніпропетровській області укладання угод ( договір, контракти тощо), пов'язаних з обмеженням активів Підприємства, а також зовнішньоекономічних договорів відповідно до вимог законодавства та цього статуту;

- Попередньо погоджує з ДПтС України укладання договорів оренди, кредиту та

інших угод, пов'язаних з обтяженням активів Підприємства, а також зовнішньоекономічних договорів відповідно до вимог законодавства України та цього Статуту;

- Попередньо погоджує з управлінням ДПтС України у Дніпропетровській області

укладання правочинів, угод (договорів, контрактів тощо) Підприємства, сума яких становить або перевищує суму, що встановлюється розпорядчими документами ДПтС України.

Суд не приймає до уваги дані доводи, оскільки не вбачає обтяження активів підприємства, пов'язаних з укладанням спірного договору фінансової позики та у п. 5.3. статуту підприємства відповідача не вказано, при укладанні договорів на яку саме суму необхідно попередньо погоджувати з управлінням ДПтС України у Дніпропетровській області.

Доказів виконання по оплаті за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 6.04-фп від 06.04.2009р. на загальну суму 162 357,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, належними та допустимими доказами , наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 162 357,00 грн.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення договору позичальником, а саме, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 13 611,30 грн. та інфляційні втрати у сумі 22 242,91 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а. с. 5).

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 22 242,91 грн. та 3% річних у сумі 13 611,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.10р. по 16.10.12р., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати слід покласти на відповідачів-1,2,3.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідно-експериментальне підприємство управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" (51901, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 41; код ЄДРПОУ 08562944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Обручева, 17; код ЄДРПОУ 33612250) - 162 357 (сто шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 13 611 (тринадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 30 коп. 3% річних, 22 242 (двадцять дві тисячі двісті сорок дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 3 964 (три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 22.01.13р.