Ухвала суду № 2873471, 10.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської обєднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 року у справі №12/200 за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» до Рівненської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

У травні 2004 року відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» подано позов до Рівненської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.2.1., 7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який останній вважає безпідставним, оскільки віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які перевіркою до уваги прийняті не були.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 р. позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсними з моменту їх прийняття податкові повідомлення-рішення №0000172344/0/23-428 від 20.04.2004 р. та №0000172344/1/23-418 від 14.05.2004 р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 року, рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 року було залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рівненська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку, посилаючись в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваних постанов судами порушено норми матеріального права, а також, що суди визнали встановленими обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, за умови недоведеності таких обставин, та просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Розглянувши касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновків про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівне за результатами проведеної зустрічної перевірки ВАТ «Рівнеазот» з питань взаєморозрахунків ТОВ «СК «ФК «Волинь» з позивачем за жовтень та грудень 2002 року, про що було складено акт №540/353/23-400/05607824 від 16.04.2004 р.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172344/0/23-428від 20.04.2004 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2002 р. на суму 1435439 грн., за грудень 2002 р. 239969 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 837704 грн.

В межах процедури адміністративного оскарження скаргу ВАТ «Рівнеазот» було залишена без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172344/1/23-418 від 14.05.2004 року, яким встановлено нові граничні строки сплати штрафних санкцій.

Відповідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач під час перевірки не прийняв до уваги той факт, що після перереєстрації ТОВ «СК «ФК «Волинь» надіслало позивачу для заміни раніше виданих нові податкові накладні за №144 від 16.10.2002р., №145 від 30.10.2002р. та за №377 від 06.11.2002р., в яких зазначено індивідуальний номер продавця та номер свідоцтва платника податку на додану вартість, які були присвоєнні ТОВ «СК «ФК «Волинь» після перереєстрації. Вказані податкові накладні були отримані позивачем 19.11.2002 року.

Отже висновки відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту і визначення розміру бюджетного відшкодування є необґрунтованими та спростовуються наведеними обставинами.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином зясували обставини справи, дали їм відповідну правову оцінку та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги повністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вказаних висновків суду другої інстанції.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли привести до зміни чи скасування судових рішень, в справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Рівненської обєднаної державної податкової інспекції відхилити, а рішення господарського суду Рівненської області від 28.07.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 року у справі №12/200 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий О.І. Степашко

Судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар