Ухвала суду № 28733693, 10.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13546/10/11/0170

10.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- Коробкова Марина Олександрівна, довіреність № 01-02-14/8752 від 19.07.12

представник відповідача, Спеціалізованої державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-13546/10/11/0170 за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 01.03.12 у справі № 2а-13546/10/11/0170

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.12 у справі № 2а-13546/10/11/017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" задоволені повністю, а саме: визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.03.2010р. №0000424001/0, від 17.05.2010р. №0000424001/1, від 05.08.2010р. №0000424001/2, від 15.10.2010р. №0000424001/3 про зменшення Закритому акціонерному товариству «Кримський ТИТАН»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 086 187грн., стягнуто з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі, 95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 1/9) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»судові витрати у розмірі 9379(дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Кримський ТИТАН»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад, грудень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в березні, жовтні, листопаді 2009 року. На підставі акту перевірки №61/40-01/32785994 від 24.02.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000424001/0 від 09.03.2010р. про зменшення ЗАТ «Кримський ТИТАН»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 2 086 187,00грн. (а.с.52).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Кримський ТИТАН»є юридичною особою (ідентифікаційний код 32785994), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12), знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим. З 16.09.2004р. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №389789 (а.с.14).

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Кримський ТИТАН»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад, грудень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в березні, жовтні, листопаді 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №61/40-01/32785994 від 24.02.2010р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.12.5 п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 №213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/10982, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., внаслідок чого платником податків завищено суму бюджетного відшкодування за декларацією за листопад 2009 року на суму 2 086 187,00грн.(а.с.43-47).

На підставі акту перевірки №61/40-01/32785994 від 24.02.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000424001/0 від 09.03.2010р. про зменшення ЗАТ «Кримський ТИТАН»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. у розмірі 2 086 187,00грн. (а.с.52).

Податкове повідомлення-рішення №0000424001/0 від 09.03.2010р. оскаржене відповідачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України. За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача №0000424001/0 від 09.03.2010р. без змін, в результаті чого відповідачем направлені позивачу податкові повідомлення-рішення №0000424001/1 від 17.05.2010, №0000424001/2 від 05.08.2010, №0000424001/3 від 15.10.2010 (а.с.53-55).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009р. у розмірі 1 819 117,00грн., на думку відповідача, відбулося внаслідок завищення невідшкодованої суми від'ємного значення ПДВ, визначеного у р.1, колонка 3,4 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. та у рядку 1,2,3 кол.3 додатку №3 до декларації з ПДВ за листопад 2009р., який було зменшено за результатами позапланової перевірки (акт перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90). Як вказано у акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, зміст порушення наведено у п.3.1.4. акту перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90, та полягає у тому, що позивачем до складу податкового кредиту, а потому і до бюджетного відшкодування, включені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним на філії позивача та виписаним у минулих періодах (т.2, а.с.56-58 ).

Відповідно до п.3.1.4 акту перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/90 якого податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «д»п.п.7.2.1., п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.5 та п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Завищення невідшкодованої суми від'ємного значення ПДВ, визначеного у кол. 3 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. на 250 000грн. відбулося, на думку відповідача, в результаті невірного перенесення значення графи 5 «значення р.26 декларації звітного податкового періоду»додатку №2 декларації за травень 2009року до графи 3 «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24 декларації звітного податкового періоду)»додатку №2 до декларації за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009р., та до графи 4 додатку №2 до декларації за листопад 2009р.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і далі чинного в редакції, на момент включення спірних сум до бюджетного відшкодування за листопад 2009року, далі Закон №168) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Статтею 1 закону №18 встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.2. особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

1.3. платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

1.6. податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

1.7. податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

1.8. бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.2.1. ст.2 Закону №168 платником податку є: будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Законом не встановлено обмеження щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених контрагентам у ціні товарів (робіт, послуг) у разі отримання податкової накладної не в період її виписки.

Форма та зміст податкової накладної встановлено п.7.2.1. ст.7 Закону №168 згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається із висновку судово-економічної експертизи №64/11 від 30.01.2012р. (арк.8 експертного висновку) експертом досліджені податкові накладні, які позивачем включено до складу податкового кредиту лютого, березня 2009року, суми ПДВ по яких були враховані при визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування за березень 2009р. та які були зняті податковим органом за актом перевірки від 30.07.2009р. №963/23-4/32785994/09 у сумі 1 819 117грн. та встановлено, що всі вказані податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1. ст.7 Закону №168 та надійшли до позивача у відповідних податкових періодах.

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Сторонами визнано той факт, що на момент виписки податкових накладних, суми ПДВ по яким виключені відповідачем з бюджетного відшкодування позивача за листопад у розмірі 1 819 117грн., філії позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З 01.01.2009р. позивач перейшов на консолідовану сплату податку на додану вартість, внаслідок чого філії позивача були виключені із реєстру платників податку на додану вартість.

Проте, податковий орган мотивує своє рішення тим, що оскільки позивач та його філії були зареєстровані як окремі платники податку, позивач не має право включати до податкового кредиту та, як наслідок до бюджетного відшкодування, суми податку за податковими накладними, виданими на філії позивача.

За змістом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Ч.1. ст.91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а згідно ч.3 ст.26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст.95 ЦК України).

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч.1 ст.96 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

При цьому, частиною 6 ст.55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Із наведених норм слідує, що філії позивача не є окремими суб'єктами господарювання, не є юридичними особами, а майнові права та обов'язки філій є майновими правами та обов'язками юридичної особи. Філії діють від імені юридичної особи, а відповідно під час виконання філією покладених на неї частини функцій юридичної особи, права та обов'язки від такої діяльності виникають саме у юридичної особи.

Відтак, незалежно від того чи філія юридичної особи чи юридична особа зазначена у податковій накладній в якості платника податку -отримувача товарів, робіт, послуг, обов'язок щодо нарахування та сплати такого податку, у тому числі і право на отримання відшкодування надлишково сплаченої суми податку, виникає саме у юридичної особи.

За змістом поняття бюджетне відшкодування, яке викладено у п.1.8. ст.1 Закону №168 це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відтак, умовою отримання бюджетного відшкодування, серед іншого, є надмірна сплата податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено ст.7 Закону №168.

Пунктом 7.7.1. ст.7 Закону №168 було встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2. ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем у попередніх податкових періодах. Крім того, обов'язковою умовою отримання права на бюджетне відшкодування є використання отриманих товарів, робіт, послуг у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

За висновками судово-економічної експертизи позивачем сума ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування сплачена у повному обсязі. Товари, роботи, послуги суми ПДВ у вартості яких включено позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому до бюджетного відшкодування, отримані позивачем та використовувалися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Пунктом 5.12.5. Порядку було встановлено, що рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Із наведеного слідує, що збільшення або зменшення відбувається у разі, якщо за результатами перевірки збільшується або зменшується сума податкових зобов'язань або податкового кредиту.

Акт перевірки податкового органу не є правовим актом індивідуальної дії державного органу, а є доказом, який підтверджує або спростовує певні обставини. Акт перевірки не створює правових наслідків для позивача та не є обов'язковим для виконання позивачем.

Зокрема, пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р. (чинного на момент складання акту перевірки) було встановлено, що Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії) - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Окрім того, акт індивідуальної дії породжує права та обов'язки тільки у одного суб'єкта, якому він адресований та застосовується одноразово.

Відтак, безпосередньо актом перевірки податкова не вправі збільшити або зменшити податкові зобов'язання, податковий кредит або від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таким чином, висновок податкового органу, який викладений в акті перевірки від 30.07.2009р. за №963/23-4/32785994/90 щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2009р у сумі 1 819 117грн., не зменшує такого від'ємного значення.

Відповідачем не надано доказів прийняття рішення про зменшення позивачу залишку від'ємного значення за квітень 2009р у сумі 1 819 117грн.

У акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення зазначено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН»завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2009р. на 250 000грн., в результаті невірного відображення в додатку №2 до декларації з ПДВ залишку від'ємного значення.

Позивачем відповідачу подана декларація з ПДВ за квітень 2009року (вх.№3268 від 20.05.2009р.) з додатками 1, 2, 3, 4, 5 вхідні №3269, 3273, 3270, 3274, 3271 від 20.05.2009р. відповідно.

Згідно наданої декларації з ПДВ за квітень 2009р. заявлена сума до бюджетного відшкодування (стр.25.1) склала 10 191 161,00грн. У додатку №2 до декларації відображено: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів (рядок 24) в сумі 23 369 865грн., в т.ч. 21 700 951грн., яка утворилася в березні 2009р; частина від'ємного значення, фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) -10 194 161грн.; сума значення рядка 26 декларації звітного періоду -13 175 704грн., в тому числі яка утворилася у березні 2009р. -11 982 338грн.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.200р. №2181-ІІІ позивачем на адресу відповідача надано уточнюючі розрахунки з ПДП за квітень 2009р. (вх.. №3 від 20.07.2009р.) з уточненим додатком №2 (вх..№3719 від 02.07.2009р.), додатком №3 (вх. №3717 від 02.07.09р.), додатком №4 (вх. №б/н від 02.07.2009р.), додатком №5 (вх. №3718 від 02.07.2009р.) за якими зменшена сума бюджетного відшкодування в розмірі 250 000грн. (рядок 25.1 декларації), але збільшена сума рядка 26 декларації, саме залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 250 000грн.

Як зазначалося вище, порядок складання актів перевірки було встановлено Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р.

Пунктом 1.5 Порядку встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6. Порядку).

Згідно п. 1.7. Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2. Порядку було передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

Згідно пункту 2.4 Порядку було встановлено, що у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються, зокрема узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.

В порушення вказаних норм Порядку в акті перевірки від 24.02.2010р. за №61/40-01/32785994, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ані в описовій частині ані у висновку не вказано в чому полягає порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації, при поданні декларації за листопад 2011р.

Не містить акт перевірки посилань на пункти Порядку, які порушені позивачем при поданні уточнюючих розрахунків з ПДВ за квітень та травень 2009р., внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення заповнення позивачем відповідних граф декларацій за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2009р.

Окрім того, актом перевірки від 18.08.2009р за №1028/23-4/32785994/99 про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Кримський ТИТАН»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2009року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалося за лютий, квітень травень 2009р., порушень позивачем вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ не встановлено (т.1, а.с.48-50).

Актом перевірки встановлено, що на підставі виконання умов договору ЗАТ «Кримський ТИТАН»отримав у жовтні 2009р. від ТОВ «Авіас»бензин для цілей подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

На кожну поставку бензину були виписані податкові накладні, суми ДПВ по яких були включені до складу податкового кредиту жовтня 2009року, а саме: від 15.10.2009р. №1110000774, сума ПДВ -289грн.; від 15.10.09р. №1110000775, сума ПДВ -725грн; від 20.10.2009р. №1110000792, сума ПДВ -604,17грн; від 09.10.2009р. №1110000837. Сума ПДВ 604,17грн; від 02.10.2009р. №1110000805, сума ПДВ 13767,42грн. (т.1, а.с. 56-60).

Вказані накладні мають всі обов'язкові реквізити, які визначені п.7.2.1. ст.7 Закону №168.

За отриманий товар позивачем на адресу ТОВ «Авіас»були сплачені кошти у сумі 102418,50грн., в тому числі ПДВ у розмірі 17.069,76грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №4177 від 02.10.09р. на суму 82572,00, №4567 від 20.10.09р. на суму 10105,00, №839 від 05.10.09р. на суму 32,50грн., №4367 від 09.10.09р. на суму 3625грн., №4454 від 15.10.09р. на суму 4350грн., №4455 від 15.10.09р. (а.с.61,66).

Висновком судово-економічної експертизи встановлено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН»отримано у жовтні бензин від ТОВ «Авіас»у цілях подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Зазначені обставини не спростовувалися відповідачем під час розгляду справи.

Підставою для висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ у листопаді 2009р. на суму 17070грн. є та обставина, що контрагент позивача -ТОА «Авіас»не включив суми ПДВ по господарським операціям із позивачем до складу податкових зобов'язань.

Проте, висновки податкової не ґрунтуються на нормах Закону №168, а відтак є безпідставними. Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати такого податку його контрагентами.

Зокрема, податковий кредит за вищевказаними операціями сформовано на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог п.7.2.1. ст.7 Закону №168. Вартість отриманого палива, в тому числі ПДВ у розмірі 17 069,76грн. за вищевказаними операціями позивачем повністю сплачена. Отримане паливо використовується позивачем у господарських операціях в межах господарської діяльності, що підтверджується як актом перевірки так і висновком експертизи. Податкові накладні виписані платником податку.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.2.1., 7.2.4.,7.2.6, п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за листопад 2009року у розмірі 1 819 117 грн. За таких обставин, оскільки сума зменшення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2009р. у розмірі 1 819 117грн. не була узгодженою, підстави для не включення її у рядок 24 декларації за квітень 2009р. та у р.1, колонки 3,4 додатку №2 до декларації з ПДВ за листопад 2009р. та у рядки 1,2,3 кол.3 додатку №3 до декларації з ПДВ за листопад 2009р., у позивача були відсутні. Таким чином, позивачем не було порушено вимоги пп.5.12.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації за цим епізодом. Більш того, висновки відповідача щодо не включення ТОВ «Авіас»до податкових зобов'язань сум ПДВ за господарськими операціями із позивачем не відповідають дійсності, оскільки на вимогу позивача ТОВ «Авіас»надано лист №41 від 02.02.2010р. та копію фрагменту декларації з ПДВ та додатку №5 до цієї декларації за жовтень 2009р., із яких вбачається, що ТОВ «Авіас»включило до складу податкових зобов'язань суми ПДВ за господарськими операціями із позивачем. Проте, висновки податкової не ґрунтуються на нормах Закону №168, а відтак є безпідставними. Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати такого податку його контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.12 у справі № 2а-13546/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко