Ухвала суду № 28733065, 22.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7311/12/0170/1

22.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 06.08.2012 у справі № 2а-7311/12/0170/1

за позовом Публічного акціонерного товариства "Джанкойський елеватор" (вул. Кримська, буд.86, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2012 року у справі № 2а-7311/12/0170/1 уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор»до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0016362200 від 05.07.2012 року, № 0006242200 від 11.04.2012 року, № 0016352200 від 05.07.2012 року -в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 293032 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 234425 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 58607 грн. В решті уточнених позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто на користь ПАТ «Джанкойський елеватор»суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом її безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2012 року та відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Южнефть»та відсутність у позивача необхідних первісних документів бухгалтерського та податкового обліку у підтвердження податкового кредиту.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 269587 грн. -за основним платежем за податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2012 року № 0006242200; у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 234625 грн. -за основним платежем та у сумі 58608 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 05 липня 2012 року № 0016352200 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з екологічного податку у сумі 914,88 грн. -за основним платежем та у сумі 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 05 липня 2012 року № 0016362200.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків акту «Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ДЖАНКОЙСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»(код за ЄДРПОУ 00952025) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 01.12.2011р.»від 26 березня 2012 року № 452/23-1/00952025 про нікчемність угоди між ТОВ «Южнефть»та ПАТ «Джанкойський елеватор»на загальну суму 1406544,85 грн., в т.ч. ПДВ -234424,14 грн.; про заниження податку на прибуток підприємств на суму 269587 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 269587 грн.; про заниження ПДВ на загальну суму 234625 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 200 грн., за липень 2011 року на суму 120951 грн., за серпень 2011 року на суму 113474 грн. та про заниження суми екологічного податку в частині розміщення на об'єкті відходів на загальну суму 914,88 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 269587 грн. та ПДВ у розмірі 234425 грн. сталися висновки податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Южнефть», що було здійснено на підставі генерального договору № 062 від 21.06.2011 року, що призвело до завищення позивачем суми валових витрат виробництва та суми податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Южнефть»та як наслідок -до заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 269587 грн. та ПДВ на суму 234425 грн.

Так, податкова інспекція посилається на положення ч.1, ч.5 статті 203, статті 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України та вважає, що зміст правочину між позивачем та ТОВ «Южнефть»суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Южнефть», суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та правильно надав юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосувавши норми матеріального права -положення Податкового кодексу України. Така думка судової колегії ґрунтується на наступному.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно до пункту 138.6. статті 138 Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 13 Податкового кодексу України ЕК включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під час розгляду справи суд першої інстанції ретельно дослідив правові взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Южнефть»», дослідив та надав належну юридичну оцінку наявним у позивача письмовим доказам у підтвердження факту здійснення господарських операцій, розрахунків між позивачем та ТОВ «Южнефть»та наявності відповідних податкових накладних, видаткових накладних на оприбуткування дизельного пального, рахунків-фактури на сплату дизельного пального, банківських виписок в підтвердження сплати за поставлене дизельне пальне, товарно-транспортних накладних на доставку дизельного пального, генерального договору за № 062 від 21.06.2011 року та факту використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних за генеральним договором нафтопродуктів, у тому числі -на сушіння сільськогосподарських культур, що знаходяться на зберіганні у ПАТ «Джанкойський елеватор», що підтверджується журналами сушіння зерна, актами списання пального на сушіння зерна за період з 11.07.2011 року по 31.08.2011 року, розпорядженнями на очистку, сушіння зерна, насіння, олійних культур і трав, актами на очистку, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, складськими звітами, відомостями видачі ПММ.

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість у загальному розмірі 234425 грн., що відносяться до складу податкового кредиту та суми 1172120 грн. -до складу валових витрат.

З акту перевірки вбачається, що у позивача є товарно-транспортні накладні на доставку дизельного палива, але податкова інспекція не приймає їх до уваги, оскільки на її думку вказані документи мають відповідні недоліки щодо їх заповнення, а тому податкова інспекція вважає, що у позивача їх взагалі немає. Але, позивач не є особою, що виготовлювало товарно-транспортні накладні. Ці документи були виготовлені особами, що надавали послуги з доставки дизельного пального. Товарно-транспортні документи за своєю юридичною природою не є документами, що підтверджують факт придбання товару і як наслідок -документом, що підтверджує валові витрати з придбання товару. Це документ, що підтверджує факт надання послуг з доставки товару, але позивач не включав до складу валових витрат витрати, пов'язані з оплатою транспортних послуг. У даному випадку податкова інспекція повинна була перевірити реальне отримання дизельного палива позивачем та його використання у власній господарській діяльності.

Судова колегія зазначає, що акт перевірки від 26 березня 2012 року взагалі не містіть у собі відомостей, яки б свідчили про дослідження податковою інспекцією первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо питання реального виконання умов генерального договору поставки за № 062 від 21.06.2011 та факту використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних за генеральним договором нафтопродуктів. Акт перевірки містить у собі лише правові висновки податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Южнефть», які ґрунтуються виключно на висновку щодо можливості здійснення ТОВ «Южнефть»фінансово-господарської діяльності. При цьому у акті перевірки зазначено, що інформація про результати зустрічної перевірки між даними ТОВ «Южнефть»та ПАТ «Джанкойський елеватор»за липень та серпень 2011 року від ДПІ у м. Херсоні не надходила. Згідно Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 23.09.2011 року засновниками (учасниками) ТОВ «Южнефть»до ЄДР була внесена інформація про рішення щодо припинення даної юридичної особи. З цієї причини проведення зустрічної звірки між даними ТОВ «Южнефть»та ПАТ «Джанкойський елеватор»неможливе.

Тобто, висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Южнефть»ніяким чином не обумовлені результатами дослідження первинних документів ТОВ «Южнефть». З акту перевірки від 26 березня 2012 року вбачається, що висновки податкової інспекції про нікчемність правочину за генеральним договором № 062 від 21.06.2011 року ґрунтуються виключно на результатах акту перевірки від 03.03.2012 року № 59/22-6/36838342 ДПІ у м. Херсоні з питання взаємовідносин ТОВ «Южнефть»з ТОВ «Олімп-Пром», якою було встановлено що у ТОВ «Олімп-Пром»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а само Товариство «Олімп-Пром»не знаходиться за юридичною адресою. Податкова інспекція аналізує питому вагу операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Южнефть»у ТОВ «Олімп-Пром»та робить висновок про нікчемність правочину між ПАТ «Джанкойський елеватор»та ТОВ «Южнефть»з поставки дизельного пального.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського Окружного адміністративного суду від 05.06.2012 по справі № 2а-1859/12/1070 визнано протиправним та скасовано наказ Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 19 від 13.01.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олімп - Пром»; визнано протиправними дії Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп - Пром»з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за період з 13.05.2011 по 31.12.2011, за результатами якої було складено акт від 16.01.2012 №5/23-1/37517265; визнано протиправними дії Переяслав- Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Олімп-Пром»у сумі 16338244,00 гривень (рядок 9 декларації з ПДВ за травень - грудень 2011 року) та податкового кредиту в сумі 16234003,00 гривень (рядок 17 декларації з ПДВ за травень- грудень 2011 року).

У даній постанові суд зазначив, що відносно ТОВ «Олімп-Пром»податковими органами було безпідставно визначені усі укладені цім підприємством правочини як з придбання так і з постачання товарів нікчемними.

Постановою Херсонського Окружного адміністративного суду від 20.03.2012 по справі №2-а-167/12/2170 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 12.01.2012 №0000402301, №0000392301; частково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 № 0000412301 на суму 159707,35 гривень (за основним платежем на суму 140528,74 гривень, за штрафними санкціями на суму 19178,61 гривень).

Даним судовим рішенням було встановлено безпідставність тверджень податкового органу про нікчемність правочинів, що укладалися ТОВ «Южнефть»з його постачальниками у періоди з 26.11.2009 по 30.09.2011 - періоди, коли ТОВ «Южнефть»здійснювало постачання пального на адресу ПАТ «Джанкойський елеватор».

Тобто, судовими рішеннями встановлено, що усі правочини ТОВ «Южнефть»з ТОВ «Олімп-Пром»та з іншими контрагентами, що постачали ТОВ «Южнефть»пальне, є реальними.

Крім того, судова колегія зазначає, що враховуючи неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Южнефть»з питання взаємовідносин з позивачем неможливо зробити висновок, що ТОВ «Южнефть»уклало генеральний договір від 21 червня 2011 року саме тих нафтопродуктів -дизельного палива, що були предметом поставки із ТОВ «Олімп-Пром».

Податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних доказів щодо відсутності реального виконання умов генерального договору поставки дизельного палива за № 062 від 21.06.2011 у суду немає правових підстав до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум ПДВ та матеріальних витрат за даним договором.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину»зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ «Южнефть»суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ТОВ «Южнефть»у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Щодо питання правомірності збільшення позивачу податковим органом суми грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 914,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн., судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що в розумінні положень Податкового кодексу України та Закону України «Про відходи»ПАТ «Джанкойський елеватор»не має спеціально відведених місць чи об'єктів та не здійснює розміщення відходів, оскільки не здійснює остаточних операцій з відходами шляхом їх захоронення чи знешкодження і як наслідок -про те, що позивач не є платником екологічного податку з операцій по тимчасовому розміщенню відпрацьованих автошин, батарей свинцевих зіпсованих та відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Так, позивач має дозвіл від 03.09.2010 № 430072 Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища на тимчасове розміщення вказаних відходів на підприємстві з наступним переданням цих відходів Філіалу ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ».

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вказаного дозволу здійснював тимчасово розміщення відходів на своєму підприємстві. Цей факт підтверджений відповідними договорами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що було предметом ретельного дослідження судом першої інстанції та не спростовується відповідачем.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно до статті 1 Закону України «Про відходи»спеціально відведені місця чи об'єкти -місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно до статті 21 вказаного Закону органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Крім того, суд першої інстанції правильно встановив та зазначив, що згідно акту перевірки позивача податкова інспекція зробила висновок про заниження позивачем задекларованих обсягів відходів на підставі актів списання нових ламп, акумуляторів та шин у виробництво (передача до експлуатації), що не може бути підставою для визначення об'єкта оподаткування екологічним податком, оскільки таке оподаткування не ґрунтується на положеннях підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розміщення відходів -це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи виділення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Тобто об'єктом повинні бути саме відходи, які розміщенні на спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні, оскільки судове рішення ухвалено судом першої інстанції при повному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та правильній юридичній оцінці всіх обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 у справі № 2а-7311/12/0170/1 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 у справі № 2а-7311/12/0170/1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська