Постанова № 28732880, 17.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 5023/3827/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. №3644Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.12 р. по справі № 5023/3827/12

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк"

про стягнення 43 729,51 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк 43729,51 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 104 від 01.10.2009 р., укладеного на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" між сторонами, а саме, порушення статті 7 розділу ІV "Інші умови", та Інструкції з виплати пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженою постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 року № 129, якою передбачено що якщо суми пенсії одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи Банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово головне управління Фонду, та безпідставну, на думку позивача, виплату відповідачем коштів, які були перераховані на пенсійне забезпечення фізичній особі ОСОБА_3 в період з 01.07.2007 року по 30.11.2011 року в сумі 43729,51 грн. у силу ст. ст. 22, 614, 623 ЦК України, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки вже їй не належали, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3, 18.01.1937 р. н., не зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 та Харківській області та виїхала на постійне місце проживання до Австрії.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Буракова А.М.) від 01.11.2012 р. по справі № 5023/3827/12 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновків господарського суду стосовно відсутності у позивача правових підстав вимагати від відповідача сплати грошових коштів в сумі в сумі 43729,51 грн.

Позивач наполягає на тому, що відповідач порушив умови договору № 104 від 01.10.2009 р., вимоги ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вимог п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року N 1596, п. п. 1.18., п. п. 4.4. Інструкції «Про порядок виплати пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України установами ВАТ «Державний ощадний банк України», затверджена постановою правління ВАТ «Державний ощадний банк України» від 30.04.2002 року № 49, п. п. 1.30. Інструкції з виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 28 грудня 2006 року № 129, статтю 7 розділу 4 «Інші умови» договору № 104 від 01.10.2009 року та недотримання вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вказує, що внаслідок зазначених порушень, відповідач перерахував без достатньої правової підстави грошові кошти позивача, які, як наслідок, повинні бути відшкодовані відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Також відповідач зазначає, що грошові кошти, на відшкодуванні яких наполягає позивач, відповідачем не набувалися; що позивач не надав суду жодного доказу того, що громадянка ОСОБА_3 дійсно виїхала на постійне місце проживання за кордон; що заявлені позивачем вимоги суперечать умовам укладеного між сторонами договору, тощо.

Присутні в судовому засіданні представники сторін підтримали попередні позиції довірителів, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача просить суд оскаржуване судове рішення скасувати, та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, колегія суддів встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2009 року між головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (Фонд) та Публічним акціонерним товариством Державний Ощадний банк України в особі філії - Харківського обласного управління AT "Ощадбанк" (банк) укладено договір № 104 (а. с. 8 - 14).

Відповідно до статті 1, параграфу 1 Договору № 104 від 01.10.2009 року, Банк виконує функції виплати пенсій пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) допомоги на поховання та недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю зазначених пенсіонерів, а також одноразової грошової допомоги членам сімей померлих пенсіонерів, що виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (із змінами та доповненнями) та інші допомоги і виплати.

Згідно з параграфом 2 ст. 3 вищезгаданого договору відповідач зобов'язався забезпечити через свої установи, зокрема:

- відкриття для зарахування коштів від органів Фонду окремих аналітичних рахунків за балансовим рахунком №2560 „Державні позабюджетні фонди" в установах Банку без нарахування відсотків за залишками коштів, отриманих від головного правління Фонду;

- укладання з одержувачами пенсії або допомоги договорів про відкриття поточних (карткових) рахунків для зарахування сум пенсій та допомоги;

- відкриття поточних (карткових) рахунків одержувачам пенсії або допомоги у порядку, встановленому Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003р. №492;

- зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів, за умови своєчасного отримання відповідних списків, у містах не пізніше наступного банківського дня з дня надходження коштів від органів Фонду, а в сільській місцевості протягом 3-х банківських днів;

- видачу одержувачам належних їм сум пенсій та грошової допомоги за їх першою вимогою;

- повернення органам Фонду через три банківські дні після зарахування коштів на поточні рахунки одержувачів завірених списків на зарахування пенсій та грошової допомоги та описи до них у кількості і за формою згідно з Порядком;

- здійснення установами Банку нарахування за коштами, які зберігаються на поточних рахунках пенсіонерів, відсотків у порядку та розмірах, визначених договором між одержувачем і відповідною установою Банку;

- надання інформації уповноваженим органам Фонду за їх письмовим запитом, що підтверджує неналежне виконання установами Банку умов даного договору;

- допускати працівників Фонду до перевірок додержання банком та його структурними підрозділами умов Порядку та цього договору.

Статтею 7 розділу 4 договору передбачено, що якщо суми пенсії одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи Банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово головне управління Фонду.

На виконання норм чинного законодавства України та умов зазначеного договору ВАТ "Ощадбанк" здійснював виплату пенсійних коштів, що належать громадянці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Виплата пенсійних коштів ОСОБА_3 з липня 2007 р. здійснювалась її довіреній особі ОСОБА_4 на підставі повідомлення від 01.02.2005 р. та від 23.03.2007 року, яке, згідно пояснень представника банку, фактично є довіреністю відповідно до приписів п. 7.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ 12.11.2003р. №492., якою встановлено, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, яка, зокрема, може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб); така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Але, повідомлення,, копії яких надано банком, не містять

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, виплата пенсії за віком громадянці ОСОБА_3 здійснювалась через Харківське обласне управління відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було надіслано запит до Адресно-довідкового бюро Управління МВС України в Харківській області щодо надання інформації про пенсіонера ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 26). За відомостями адресно-довідкового бюро Управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 не зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 та Харківській області.

На запити головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління МВС України в Харківській області було повідомлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з обліку 20.06.2007 року через переїзд в Австрію. (т. 1 а. с. 26)

В позовній заяві позивач стверджує, що ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання до Австрії, а тому виплата Банком пенсії останньому з 01.07.2007 р. по 30.11.2011р. здійснювалось без достатньої правової підстави, оскільки ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання; під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Також позивач посилається на ст. 62 згаданого Закону, яка передбачає, що пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, позивач стверджував про те, що відповідач порушив вимоги ст. 7 розділу 4 договору № 104 від 01.10.2009р., оскільки він не повідомив відповідний орган Пенсійного фонду про те, що у згаданий період пенсія громадянкою ОСОБА_3 особисто не отримувалась, тоді як через виїзд останньої за кордон право на отримання пенсії в згаданий період часу вона не мала.

Позивач зазначає, що через невиконання відповідачем ст. 7 розділу 4 договору позивач витратив на виплату пенсії в зазначеному періоді 43729,51 грн., які тепер просить стягнути з відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про відмову в позові крім іншого виходив з того, що пенсійні кошти в сумі 43729,51 грн., які були нараховані позивачем до виплати пенсіонеру ОСОБА_3 за період з 01.07.2007р. по 30.11.2011р., фактично виплачені Банком останньому, тобто вийшли з розпорядження останнього, а відповідач не є пенсіонером, який отримав надмірно сплачені суми пенсії; що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що пенсіонер ОСОБА_3 дійсно виїхав на постійне місце проживання до Австрії; що за наявності належним чином оформленої довіреності, відповідач не може будь-яким чином обмежувати права свого клієнта на розпорядження належними йому коштами; що сам по собі факт нарахування пенсії громадянці ОСОБА_3 з 01.07.2007р. по 30.11.2011р. не підтверджує, що таке нарахування та виплата відбулося з вини відповідача.

Однак, викладені вище висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", функції з призначення і виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", передано органам Пенсійного фонду України з 01 січня 2007 року; до 01.01.2007 р. органами, що призначають пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, а саме: головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції змін з 03.04.2007р.) призначення і виплата пенсій особам, звільненим з військової служби, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" , в усіх редакціях змін встановлено, що пенсії пенсіонерам силових міністерств і відомств виплачуються через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем їх фактичного проживання, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі статтею 8 Закону виплата пенсій зазначеним особам забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Інструкції "Про порядок виплати пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України установами ВАТ "Державний ощадний банк України", затвердженої постановою правління ВАТ "Державний ощадний банк України" від 30.04.2002 р. № 49, Інструкції з виплат пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 р. № 129 , головні управління Пенсійного фонду України здійснюють перерахування коштів на виплату пенсій безпосередньо на рахунки балансових відділень ВАТ "Ощадбанк" у міру надходження коштів з Державного бюджету України.

Зарахування коштів, які отримані для виплати пенсій, на поточні рахунки пенсіонерів здійснюється установою Ощадбанку в містах впродовж двох, в сільській місцевості - трьох робочих днів з дня надходження коштів на рахунки установ Ощадбанку.

Статтею 53 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок посвідчення і строк дії якої визначається законодавством.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно вказав про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів з посиланням на те, що пенсійні кошти в сумі 43729,51 грн., які були нараховані позивачем до виплати пенсіонеру ОСОБА_3 за період з 01.07.2007р. по 30.11.2011р., фактично виплачені Банком останньому, тобто вийшли з розпорядження останнього, а відповідач не є пенсіонером, який отримав надмірно сплачені суми пенсії. При цьому, суд не звернув уваги на те, що позовні вимоги позивача фактично побудовані з посиланням на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань (зокрема статті 7 розділу 4 договору) щодо повідомлення позивача про певні обставини, які призвели до безпідставного понесення позивачем витрат на сплату пенсій, яка згідно з законом не повинна була нараховуватися. Також поза увагою суду залишився той факт, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 43729,51 грн. без зазначення того, в якій формі він вимагає їх стягнення (в т.ч. не зазначено що він вимагає їх стягнення як безпідставно набутих відповідачем грошових коштів), а сама позовна заява, крім іншого, містить посилання на ст. ст. 22, 623 ЦК України, якими передбачено умови та порядок відшкодування майнової шкоди та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Також безпідставно суд вказав про те що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що пенсіонер ОСОБА_3 дійсно виїхала на постійне місце проживання до Австрії

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п. п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України.

За відомостями адресно-довідкового бюро Управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 не зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 та Харківській області.

На запити головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління МВС України в Харківській області було повідомлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з обліку 20.06.2007 року через переїзд в Австрію. (т. 1 а. с. 26).

Таким чином, зазначене свідчить про те, що кошти, які були перераховані на пенсійне забезпечення ОСОБА_3 з 01.07.2007 року по 30.11.2011 року в сумі 43729,51 грн. у силу ст. 25, 26, 346 ЦК України, ст. ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" були перераховані безпідставно, оскільки остання втратила право на отримання пенсії в зазначений період часу.

Пунктом 1.30 Інструкції з виплат пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 р. № 129 передбачено, що якщо суми пенсії та грошових допомог не одержуються з поточного, карткового рахунку більше як один календарний рік або одержуються за довіреністю більше як один календарний рік, установа Ощадбанку повідомляє про це відповідний орган, що призначив пенсію, за станом на перше січня поточного року. Відповідачем не надано доказів того, що вказана інструкція, копія якої надано на вимогу суду, втратила чинність

Слід зазначити, що згідно п. 8.11 Інструкції встановлено, що пенсія може виплачуватися за довреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначається законодавством України.Якщо строк дії довреності не встановлений, вона зберігаї чинність до припинення її дії. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом діїї довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Отже, виплата пенсії була можлива за наявності належним чином оформленої довіреності.

Статтею 7 розділу 4 договору передбачено, що якщо суми пенсії одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи Банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово головне управління Фонду.

Як вже було зазначено вище, виплата пенсійних коштів ОСОБА_3 з липня 2007 р. здійснювалась її довіреній особі ОСОБА_4 на підставі повідомлення від 01.02.2005 р. та від 23.03.2007 року, яке фактично є довіреністю.

Доказів виконання відповідачем умов договору та Інструкції з виплат пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк" затвердженої постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 р. № 129 щодо повідомлення позивача про те, що пенсія громадянки ОСОБА_3 більше 1 року отримується іншою особою за довіреністю матеріали справи не містять та відповідачем не надані. Більше того, відповідач не спростовує того, що він дійсно не повідомляв позивача про зазначені вище обставини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Крім того, зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків. Обов'язковою умовою відшкодування шкоди може бути лише доведеність факту завдання шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідача.

Відповідач не тільки мав можливість, а й був зобов'язаний повідомити позивача про той факт, що пенсія громадянки ОСОБА_3 більше 1 року отримується іншою особою. При цьому, суд також враховує, що позивач не має можливості самостійно встановити зазначені обставини. Разом з тим, при їх своєчасному виявленні позивач мав би можливість припинити нарахування пенсій громадянці ОСОБА_3

Таким чином, в даному випадку позивачем доведена протиправність поведінки відповідача; наявність понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини відповідача.

За таких обставин прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 43729,51 грн.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а водночас і відповідача на те, що за наявності належним чином оформленої довіреності, відповідач не може будь-яким чином обмежувати права свого клієнта на розпорядження належними йому коштами не спростовують факту безпідставного понесення позивачем витрат, в т.ч. через винні дії відповідача.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню 1609,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.12 р. по справі № 5023/3827/12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (адреса: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 22; код ЄДРПОУ 09351600) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344) 43729,51 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (адреса: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 22; код ЄДРПОУ 09351600) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області; код отримувача коштів: 37999654; рахунок отримувача: 31216206782003; банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області; код банку отримувача: 851011; код класифікації доходів бюджету: 22030001) 2414,25 грн. судового збору.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 18.01.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.