Постанова № 28732878, 18.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5023/4418/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвирі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Валанчус Т.О. за довіреністю б/н від 28.05.2012 р.,

відповідача - ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_3 за довіреністю №112 від 14.01.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вх. № 3910Х/3-12 від 17.12.12) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.12 р. у справі № 5023/4418/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про розірвання договору та стягнення 30778,26 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору на надання послуг № 20Г від 30.04.2012 р., укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30778,26 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов зазначеного договору стосовно передачі позивачу результатів робіт у визначені договором строки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Розірвано договір на надання послуг № 20Г від 30.04.2012 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс".

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" грошові кошти у розмірі 30778,26 грн. та суму судового збору у розмірі 2682,50 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. у справі №5023/4418/12 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято допровадження та призначено до розгляду на 15.01.2013 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. - обгрунтованим та законним.

В судове засідання 10.01.2013 р. з'явились представник позивача, відповідач особисто та його представник та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача та представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.04.2012 р. між сторонами був укладений договір на надання послуг № 20Г, згідно з умовами якого відповідач (виконавець) зобов'язувався створити та передати позивачу (замовнику) об'єкти інформатизації торговельної марки "Українка", а позивач (замовник) - прийняти та оплатити вартість робіт (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору під об'єктами інформатизації необхідно розуміти створення графічної концепції упаковки 0,5 л. Упаковка торговельної марки складається із наступних об'єктів: логотип, етикетка, ковпак, контретикетка.

Загальна вартість робіт відповідно до п. 2.1. договору становить 61000,00 грн. без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2.4. договору виконавцю сплачується передоплата у розмірі 50 відсотків від загальної вартості договору протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання цього договору сторонами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець приступає до роботи на наступний день після надходження передоплати на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п.5.1. договору здавання та прийняття робіт за договором у цілому оформлюється актом здачі-приймання робіт та підписанням проміжних актів здачі-приймання після кожної презентації концептів.

Пунктом 10.3. договору було передбачено, що договір діє до 31.12.2012 р.

Відповідно до п.10.5. додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами та мають юридичну силу у разі, коли вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Господарським судом було з'ясовано, що на виконання зобов'язань за договором позивач 04.05.2012 р. перерахував відповідачу передоплату в розмірі, 30500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1499 від 04.05.2012 р., та передав документацію, необхідну для виконання робіт за договором (т. 1 а. с. 21-24).

Доказом отримання відповідачем суми передоплати в розмірі 30500,00 грн. являється лист, відправлений ним електронною поштою позивачу, вх. №49-Б від 07.05.2012 р., в якому відповідач повідомив про те, що передоплата зарахована на його розрахунковий рахунок 07.05.2012 р. (т. 1 а. с. 26).

Зазначене свідчить про належне виконання замовником (позивачем) взятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Пунктом 4.3. договору передбачалось виконання відповідачем робіт в 3 етапи:

Етап 1. Перша презентація концептів упаковки - виконавець зобов'язується надати не менше трьох варіантів розробленого дизайну упаковки торговельної марки. Строк виконання першого етапу - не більше 20 банківських днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок виконавця (п.п.4.3.1. договору);

Етап 2. Друга презентація концептів упаковки - доробка вподобаних або створення двох нових варіантів концепції упаковки торговельної марки. Строк виконання другого етапу не більше 15 банківських днів з моменту підписання проміжного акту передачі-приймання робіт за результатами першої презентації концептів (п.п.4.3.2. договору);

Етап 3. Фінальна доробка концепції та підготовка мастерфайлів - доробка та перенесення затвердженої концепції упаковки на серію найменувань та формати упаковки торговельної марки та підготовка мастерфайлів, згідно з умовами, узгодженими у цьому договорі та додатком № 1 до цього договору. Строк виконання третього етапу не більше 10 банківських днів з моменту отримання від замовника підтвердження остаточного відібраного дизайну (п.п.4.3.3 договору).

Тобто, перший етап згідно з п. 4.3.1. відповідач повинен був виконати до 06.06.2012 р.

Однак, відповідач в порушення п. 4.3.1. договору у зазначений строк жодного варіанту розробленого дизайну упаковки торговельної марки не надав.

В подальшому відповідачем в односторонньому порядку неодноразово переносились строки передачі результатів робіт за першим етапом, про що свідчать листи, відправлені відповідачем електронною поштою на електронну адресу замовника: 10.05.2012 р., вх. №55-Б, 11.06.2012 р., вх. №64-Б, 02.07.2012 р., вх. №73-Б, 03.07.2012, вх. № 75-Б (т. 1 а. с. 27-31).

24.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. №37/12), в якій просив договір на надання послуг №20Г від 30.04.2012 р. з моменту отримання данної претензії вважати розірваним та повернути передоплату за розробку дизайну упаковки торговельної марки в розмірі 30500,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 у відповіді на претензію (від 18.08.2012 р., вих. №6) зазначив, що строк передачі об'єкта інформатизації повинен був настати 12.07.2012 р., а 09.07.2012 р. він повідомив про готовність обєкту інформатизації до показу, але отримав відмову позивача. Також відповідач вказував на те, що, виходячи з суті укладеного договору, він є договором підряду, отже, до даного договору слід застосовувати положення параграфу 1 глави 61 ЦК України, а не глави 63 цього Кодексу, що помилкове визначення позивачем правової природи спірного договору потягло безпідставне посилання на положення ст. 907 ЦК України щодо права замовника на односторонню відмову від договору та на те, що умовою реалізації права замовника в будь-який час відмовитись від договору підряду, передбаченого ч. 4 ст. 849 ЦК України, є виплата підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору.

Таким чином, відповідач у своїй відповіді на претензію позивача пояснив, що перерахована йому сума в розмірі 30500,00 грн. в якості попередньої оплати за розроблення об'єктів інформатизації за спірнім договором сума в розмірі 30500,00 грн. є його витратами за виконану роботу, тому просив позивача зарахувати цю суму в якості витрат за виконану роботу.

Зважаючи на не повернення відповідачем грошових коштів, перерахованих йому в якості передоплати та на невиконання робіт, пепредбачених умовами спірного договору, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Враховуючи фактичні обставини справи, приписи ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, 610, 611, 629 ЦК України та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30500,00 грн., перерахованих відповідачу в якості передоплати з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторонни (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 ГК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В апеляційній скарзі відповідач в обгрунтування своїх вимог вказував на те, що загальний строк виконання робіт складав 45 днів з моменту надходження попередньої оплати, та, відповідно, строк передачі об'єктів інформатизації повинен був настати 12.07.2012 р.

Однак, зазначений строк відповідає загальному строку виконання робіт за трьома етапами робіт.

Відповідач в порушення п. 4.3.1. договору у зазначений строк (06.06.2012 р.) не надав доказів на виконання першого етапу робіт - не менше трьох варіантів розробленого дизайну упаковки торговельної марки.

При цьому, як випливає з п. 4.3.2. договору, відповідач має право перейти до виконання 2-го етапу робіт за спірним договором тільки після підписання проміжного акту передачі-приймання робіт за результатами першої презентації концептів.

Згідно з п. 4.6. спірного договору строки виконання робіт можуть бути змінені за взаємною згодою сторін при виникненні необхідності проведення додаткових робіт, які не могли бути передбачені сторонами при укладенні цього договору.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що між сторонами укладалися будь-які додаткові угоди щодо продовження строків виконання робіт за договором, доказів складання між сторонами актів здачі-приймання робіт після кожної презентації концептів та у цілому акту здачі-приймання робіт за договором, як це було передбачено умовами договору.

Наданий відповідачем в якості доказу у справі акт здачі-приймання виконаних робіт першого етапу до спірного договору від 23.08.2012 р. замовником не підписаний (т. 1 а. с. 40).

Отже, вказаний відповідачем строк виконання робіт (12.07.2012 р.) був змінений ним в односторонньому порядку.

Вищезазначене свідчить про порушення відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства.

До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" і в позовній заяві, і у відзиві на апеляційну скаргу зазначало про те, що враховуючи той факт, що внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором випуск продукції в упаковці з новим дизайном в заздалегідь заплановані терміни стало під загрозою, позивач був вимушений звернутись до іншої компанії з метою розробки нової концепції упаковки, яка виконала свої зобов'язання у визначений укладеним відповідним договором строк.

Це свідчить про те, що внаслідок прострочення відповідачем у даній справі виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства та фактичних обставин справи свідчить про те, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору №20Г від 30.04.2012 р. та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30500,00 грн., перерахованих відповідачу в якості передоплати.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних в розмірі 278,26 грн. за період з 07.06.2012 р. по 25.09.2012 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, відповідність його діючим вимогам законодавства та фактичним матеріалам справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що розрахунок здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: кількість днів прострочення розрахована з дня, наступного за строком виконання робіт 1-го етапу - з 07.06.2012 р. Однак, з 07.06.2012 р. прострочення зобов'язання відповідача не існувало, тому що позивачем претензія з вимогою про повернення грошових коштів йому була надіслана 24.07.2012 р., а отримана відповідачем 01.08.2012 р. Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України моментом пред'явлення вимоги слід вважати 01.08.2013 р. Отже, позивачем були зайво нараховані до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 137,88 грн., в зв'язку з чим місцевий господарський суд неправомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму 3% річних в розмірі 278,26 грн.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані фактичні та правові обставини даної справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення 3% річних саме в розмірі 278,26 грн.

За таких обставин, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення має бути скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 137,88 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 7,21 грн. та прийнято нове рішення про відмову в позові в цій частині. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 49, 99 ГПК України з позивача має бути стягнуто 3,61 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст.103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. у справі №5023/4418/12 скасувати в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" 3% річних у розмірі 137,88 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 7,21 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 30500,00 грн. грошових коштів, 140,38 грн. 3% річних та 2675,29 грн. витрат зі сплати судового збору) рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, ідентифікаційний код 30012937, р/р 26003900697001 у ДФ "ПУМБ" МФО 350813) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в відділенні № 1 ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) 3,61 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 18.01.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.