Ухвала суду № 28730633, 22.01.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/549/13 р. Головуючий 1 інстанції Шиянова Л.О.

Справа № 2-2049/2011 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Коваленко І.П

суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі -Рудь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Територіальної громади Харківської міської ради про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Територіальної громади Харківської міської ради про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю та визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона з ОСОБА_4 з літа 1972 року стала проживати однією сім'єю за місцем її проживання: АДРЕСА_1

14.07.1973 року вони зареєстрували шлюб.

Оскільки її син виріс та у нього з'явилась сім?я, вони вирішили придбати 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у гр-ки ОСОБА_5

Оскільки житлова площа будинку була малою, всього 7 кв.м, то вони з ОСОБА_4 13.03.1979 р. розірвали шлюб, а через тиждень, 20.03.1979 р. -на ім'я ОСОБА_4 було придбано цю частину будинку.

В січні 1980 р. ОСОБА_4 зареєструвався в цьому будинку. Вона на протязі 30 років постійно проживала з ОСОБА_6, вела з ним господарство, облаштовували будинок, переобладнали його, провели воду та газ, добудували кухню, ванну кімнату, прихожу, збудували гараж та сарай. Всі прибудови були узаконені, житлова площа будинку стала складати 46,8 кв.м.

Останні роки ОСОБА_4 тяжко хворів, йому був потрібен постійний догляд за ним, що вона йому і забезпечувала. Після того, як чоловіку встановили діагноз «лімфолєйкоз», він запропонував їй зареєструвати шлюб, що вони і зробили 22.10.2009 року. Шлюб був зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції, актовий запис №673.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік помер. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина. Вона є спадкоємцем першої черги за законом, так як і діти ОСОБА_4- відповідачі по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому вони всі звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Але, вона вважає, що як переживша дружина, має право на половину частини спірного будинку, а друга половина будинку повинна бути поділена порівну між спадкоємцями. При цьому, на підтвердження своїх вимог посилалась на показання свідків, письмові докази, а саме: поштові листівки, фотокартки, квитанції на придбання будівельних матеріалів, письмовий заповіт ОСОБА_7, написаним ним особисто.

Так як відповідачі не згодні з таким розподілом, вона звернулась до суду зі вказаним позовом і просила встановити юридичний факт спільного проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на 1/4 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 як за пережившею дружиною та на 1/12 частину цього будинку в порядку спадкування.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю за станом здоров'я, просила у позові ОСОБА_1 відмовити.

Співвідповідач представник Територіальної громади Харківської міської ради, також в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, справа розглянута у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явилась, проти позову заперечувала частково, вважала, що позивач, як і вони, доньки покійного ОСОБА_7, має право тільки на 1/6 частину спірного будинку, так як всі вони є спадкоємцями першої черги і мають право на рівні частки у спадщині. При цьому вона посилалась на те, що ОСОБА_7 був батьком її та ОСОБА_8 Він прожив з їхньою матір'ю 27 років. Позивачка розбила їх сім'ю. Батько розвівся з матір'ю та пішов до ОСОБА_1 Але він протягом тривалого часу так і не міг визначитися з якою жінкою йому жити: з їх мамою чи з ОСОБА_1 Він жив на дві сім'ї, що і призвело до розірвання шлюбу зі ОСОБА_1 На час купівлі 1/2 частини будинку по АДРЕСА_2 він помирився з їхньою мамою, жив з нею. Купував будинок за свої власні кошти. Після купівлі будинок облаштовував, добудував прибудови батько також за власні кошти, які тривалий час збирав на купівлю машини, йому допомагали їх родичи та друзі. Про те, що батько постійно не жив на цей час зі ОСОБА_1 свідчить той факт, що у них не було спільних дітей, він так і не зареєстрував ні її, ні сина ОСОБА_1 у спірному будинку. ОСОБА_1 протягом усього часу не зверталася до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину будинку, шлюб вони знову зареєстрували не задовго до смерті батька. Разом вони постійно стали проживати тільки як захворіла їх мати та захворів сам батько. Позивачка чинила їм всякі перешкоди для спілкування з батьком. В підтвердження своїх заперечень вона також посилалась на показання свідків, поштові листівки, фотокартки з сімейного альбому, ощадні книжки, тощо.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом, на її думку, безпідставно не були взяті до уваги надані нею докази та пояснення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 двічі були в зареєстрованому шлюбі: з 14.07.1973 р. по 13.03.1979 р., та з 22.10.2009 р. по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Відповідно до вимог ст..22 КпШС України (в редакції 1969 року), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно вимог ст..44 КпШС України (в редакції 1969 року), яка діяла на час виникнення правовідносин, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, 14.07.1973 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.(а.с.7).

Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 08 січня 1980 р., виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що шлюб між ними було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 1979 року березня місяця 13 числа зроблено запис № 144. (а.с.16).

Отже, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був припинений 13 березня 1979 року.

20 березня 1979 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбав 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-15).

Встановивши зазначене, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей будинок є його приватною власністю.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що 1/2 частина будинку, розташованого за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 в період знаходження із нею у фактичних шлюбних відносинах, тому є їх спільною сумісною власністю обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції та не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.

Нормами діючого на той час КпШС України не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 КпШС України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власність"); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такий власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності").

Будь-яких доказів того, що 1/2 частина будинку, розташованого за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 була придбана внаслідок спільної праці або коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що між ними була певна письмова угода з цього приводу, ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що 1/2 частина будинку, розташованого за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2 є приватною власністю ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_1 на те, що внаслідок її участі був переобладнаний цей будинок, проведені вода та газ, добудована кухня, ванна кімната, прихожа, збудовані гараж та сарай і це є підставою для визнання цього майна спільною сумісною власністю обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки доказів того, що між нею та ОСОБА_4 була така домовленість та укладена між ними письмова угода, якою визначено, що воно є спільною сумісною власністю нею не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 цих обставин не заперечувала, пояснила, що усі квитанції на будівельні матеріали були на ім'я ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, про що в книзі реєстрації смертей 11 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний запис за №8008, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ НОМЕР_1 ( а.с.19).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, один із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно відповіді 5-ої Харківської державної нотаріальної контори №3494/0116 від 09.12.2011 року, з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та діти ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_8, відповідно 13 жовтня 2010 року, 20 листопада 2010 року та 20 листопада 2010 року.

Інших заяв про прийняття або про відмову від прийняття спадщини не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Також, згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) від 13.10 2010 року №24995163 заповіт від імені ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою посвідчено не було (а.с.60).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли: дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і їх частки у спадщині становлять по 1/6 частині кожній (1/2:3 =1/6).

Отже позивач ОСОБА_1 має право на 1/6 частку спірного житлового будинку АДРЕСА_2 після смерти чоловіка, ОСОБА_4

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді