Рішення № 28728973, 21.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 11/3-06/19

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Цибулівський»,

смт. Цибулів Черкаської області;

до Дослідного господарства «Шевченківське», с. Денихівка Київської області;

про стягнення 92703,10 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Завальнюк В.В. (довіреність № 170 від 31.08.2011 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Цибулівський» (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Дослідного господарства «Шевченківське» (надалі - відповідач) про стягнення 92703,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами в усній формі договору поставки не оплатив отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 92703,10 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.01.2006 р. матеріали справи на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України були направлені за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2006 р. справу прийнято до провадження суддю Коротун О.М. та присвоєно їй № 11/3-06.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2006 р. за клопотанням сторін по справі було призначено комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинено, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Згідно з розпорядженням В.о. голови господарського суду Київської області Короткевича О.Є. від 03.08.2007 р., справу № 11/3-06 прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П. та присвоєно їй № 11/3-06/19.

Супровідним листом за вих. № 3734 від 03.10.2012 р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України справу № 11/3-06/19 повернуто до господарського суду Київської області за належністю без висновку експерта, у зв'язку з не оплатою коштів за проведення судової експертизи. Крім того, в зазначеному листі вказано, що у разі здійснення повної оплати, висновок судово-почеркознавчої експертизи буде направлено на адресу суду.

Оскільки, матеріали справи повернулись з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до господарського суду Київської області за належністю, тому обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку з чим, ухвалою від 11.10.2012 р. провадження у справі № 11/3-06/19, на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні, з урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 26.10.2012 р., на 08.11.2012 р. При цьому, суд зобов'язав, зокрема, позивача здійснити оплату (34,87 грн.) за виконання експертизи № 3734 від 19.07.2006 р. в підтвердження чого надати суду відповідні докази, а також надати суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

В судове засідання, яке відбулось 08.11.2012 р., представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. розгляд справи було відкладено на 26.11.2012 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання, яке відбулось 26.11.2012 р., не з`явився, відзиву не подав, про причини або неможливість прийняти участь у судовому засіданні суд не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2012 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, в якому останній зазначає, що позивач відмовився від позову з віднесенням судових витрат на його рахунок, що підтверджується заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Цибулівський» за вих. № 17 від 17.08.2009 р., яка надіслана на адресу відповідача згідно квитанції Укрпошти № 215600426655 від 18.08.2009 р. Крім того, в зазначеному клопотанні відповідач просить суд судове засідання провести за відсутності його представника.

Як свідчать матеріали справи, а також повідомлено представником позивача в судовому засіданні, яке відбулось 26.11.2012 р., позивач здійснив оплату (34,87 грн.) за виконання експертизи № 3734 від 19.07.2006 р., що підтверджується квитанцією банку № 4649.907.1 від 24.10.2012 р. Разом з тим, позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 11.10.2012 р. надано до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких позивач зазначив, що підставою звернення з позовом до суду є неоплачений товар реалізований відповідачу.

Ухвалою від 26.11.2012 р. суд відклав розгляд справи на 17.12.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

06.12.2012 р. на адресу господарського суду Київської області надійшов висновок № 3734 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 11/3-06, складений 19 липня 2006 року.

Також, 17.12.2012 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли клопотання про приєднання додаткових доказів по справі та пояснення, в яких останній заперечує факт направлення заяви про припинення провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позов не визнає повністю, посилаючись на те, що не отримував товар від позивача.

Присутній у судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 24.12.2012 р.

В засіданні суду, яке відбулось 24.12.2012 р., представник відповідача подав доповнення до відзиву.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголосив перерву до 14.01.2013 р.

У зв'язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. судове засідання 14.01.2013 р. не відбулось та відповідно до ухвали від 04.01.2013 року розгляд справи призначено на 21.01.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 21.01.2013 р. представник відповідача проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві та доповненнях до відзиву.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвала суду від 04.01.2013 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2002 р. між Дослідним господарством «Шевченківське» (за договором - продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Цибулівський» було укладено Договір купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н, згідно з умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар (насіння цукрового буряка), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р. виконав належним чином та передав позивачу товар на загальну суму 94575 грн. Позивач отриманий товар оплатив частково.

Оскільки позивач належним чином не виконав свої зобов'язання за вказаним договором купівлі-продажу відповідач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.12.2005 р. у справі № 06/4517 з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Цибулівський» на користь Дослідного господарства «Шевченківське» було стягнуто 92452,14 грн. боргу, 924,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Після набрання рішенням законної сили був виданий наказ від 26.12.2005 р. про примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2005 р. у справі № 06/4517.

Як стверджує позивач, на підставі усної домовленості з відповідачем, позивач в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р. передав останньому зерно кукурудзи в кількості 189190 кг по ціні 0,408 грн. за 1 кг, на загальну суму 92703,10 грн., що підтверджується наступними накладними: № 92743 від 12.11.2004 р.,б/н від 12.11.2004 р., № 2 від 23.11.2004 р., № 3 від 23.11.2004 р., № 4 від 16.12.2004 р., № 5 від 16.12.2004 р., № 6 від 16.12.2004 р., № 7 від 18.12.2004 р., № 8 від 18.12.2004 р., № 9 від 18.12.2004 р., № 10 від 18.12.2004 р., № 11 від 18.12.2004 р., № 12 від 18.12.2004 р., № 13 від 18.12.2004 р., № 14 від 21.12.2004 р., копії та оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем, за ствердженнями позивача, підтверджується також накладною № 164 від 28.12.2004 р. на суму 92703,10 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) серії ЯИЯ № 393378 від 10 листопада 2004 р., копії та оригінали яких наявні в матеріалах справи.

Проте, як під час розгляду справи в господарському суді Черкаської області, так і під час розгляду даної справи відповідач заперечував щодо існування між сторонами домовленості на поставку зерна кукурудзи в кількості 189190 кг по ціні 0,408 грн. за 1 кг, на загальну суму 92703,10 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р.

При цьому, як вбачається з рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2005 р. у справі № 06/4517, копія якого залучена до справи, під час розгляду справи в суді відповідач (СВГ «Цибулівський») визнав борг за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р. у сумі 92452,14 грн.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, факт існування заборгованості за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р. та відсутність доказів його оплати доведенню не підлягає.

Таким чином, поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 92703,10 грн. не пов'язана з відносинами сторін, які виникли за Договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 3-02/Н від 10.04.2002 р.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, більшість накладних, на які позивач посилається, як на факт отримання товару відповідачем складено поза межами строку дії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) серії ЯИЯ № 393378 від 10 листопада 2004 р., термін якої сплив 10 грудня 2004 р.

Таким чином, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) серії ЯИЯ № 393378 від 10 листопада 2004 р., термін якої сплив 10 грудня 2004 р., не може підтверджувати факт отримання товару за накладними № 4 від 16.12.2004 р., № 5 від 16.12.2004 р., № 6 від 16.12.2004 р., № 7 від 18.12.2004 р., № 8 від 18.12.2004 р., № 9 від 18.12.2004 р., № 10 від 18.12.2004 р., № 11 від 18.12.2004 р., № 12 від 18.12.2004 р., № 13 від 18.12.2004 р., № 14 від 21.12.2004 р. та № 164 від 28.12.2004 р. на суму 92703,10 грн.

Крім того, на накладних наявний штамп наступного змісту: «ДГ «Шевченківське» с. Денихів а, О ПО 00497696». Проте, відповідач заперечує факт виготовлення зазначеного штампу, на підтвердження чого надав зразки всіх існуючих на підприємстві штампів та печаток, а також лист Тетіївського РВ ГУ МВС України у Київській області за вих. № 23/5322 від 21.09.2006 р., в якому зазначається, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. дозвіл в органах внутрішніх справ видається лише на отримання юридичною особою печатки. Отже, виготовлення вказаного штампу можливе будь-якою особою.

Також, суд звертає увагу на те, що у накладних, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, у рядку «одержано» значаться Жашківське ХПП та Тетіївське ХПП. Проте, жодного доказу на отримання від відповідача вказівок щодо передачі товару на вказані підприємства суду представлено не було.

Окрім цього, відповідач не погоджується з ціною на товар. При цьому, доказів погодження між сторонами ціни за 1 кг зерна кукурудзи суду також надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Частина перша статті 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно приписів ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт поставки товару відповідачу, досягнення між сторонами домовленості щодо кількості та ціни товару, який мав передаватись, а також відсутні докази схвалення відповідної угоди відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.01.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін