Рішення № 28728941, 17.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-74/17116-2012 17.01.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8 379 гривень 98 копійок

Представники сторін:

від Позивача: Лигін В.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі також - «Позивач», «ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі також - «Відповідач», «НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8 379 гривень 98 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 108654 від 25 травня 2009 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер АА 8962 НЕ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes Benz», державний реєстраційний номер АІ 6806 ВВ, яким скоєно ДТП, застрахована в Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1373799, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 5011-74/17116-2012, розгляд справи призначено на 12 грудня 2012 року.

В судове засідання 12 грудня 2012 року представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2012 року, відкладено розгляд справи на 17 січня 2013 року.

18 грудня 2012 року Судом отримано від МТСБУ інформацію з єдиної централізованої бази даних стосовно Полісу № ВЕ/1373799.

17 січня 2013 через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача письмове підтвердження того, що в провадженні Господарського суду м. Києва або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 17 січня 2012 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 19 грудня 2012 року.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17 січня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2009 року між ВАТ «СК «ПЗУ Україна» та Павлишиним Сергієм Володимировичем укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 108654, предметом якого є страхування транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер АА 8962 НЕ.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2010 року на 27 км а/д Київ-Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер АА 8962 НЕ, під керуванням Павлишина Сергія Володимировича та транспортного засобу «Mercedes Benz», державний реєстраційний номер АІ 6806 ВВ, під керуванням Коваленка Ігоря Петровича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер АА 8962 НЕ.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року у справі № 3-1873-2010 Коваленка Ігоря Петровича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту № 645/10 про оцінку колісного транспортного засобу від 19 травня 2010 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «СОС Сервіс Україна», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер АА 8962 НЕ складає 12 455 гривень 98 копійок.

На підставі Страхового Акту № UA2010050100004/L04/01 від 08 липня 2010 року, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 8 379 гривень 98 копійок, що підтверджується Платіжним дорученням № 8094 від 15 липня 2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно Полісу № ВЕ/1373799, цивільно-правова відповідальність Коваленка Ігоря Петровича на момент настання страхової події була застрахована в НАСК «Оранта» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1373799.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 8 379 гривень 98 копійок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 108654 було відшкодовано на користь страхувальника 8 379 гривень 98 копійок.

Таким чином, до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mercedes Benz», державний реєстраційний номер АІ 6806 ВВ встановлена у судовому порядку Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року у справі № 3-1873-2010.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ стосовно Полісу № ВЕ/1373799, яка міститься в матеріалах справи, Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1373799 передбачено, що франшиза « 2», тобто становить 510 гривень 00 копійок.

Таким чином, Суд зазначає, що відсутні законні підстави для стягнення з Відповідача 510 гривень 00 копійок, що становить розмір франшизи за Полісом № ВЕ/1373799.

Враховуючи визначені Полісом № ВЕ/1373799 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом суму матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 7 869 гривень 98 копійок (8 379 гривень 98 копійок - 510 гривень 00 копійок франшиза за Полісом № ВЕ/1373799).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вулиця Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312, №/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 7 869 (сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 98 копійок.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вулиця Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312, №/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 1 511 (одну тисячу п'ятсот одинадцять) гривень 94 копійки судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17 січня 2013 року

Суддя О.В. Чинчин