Рішення № 28728864, 21.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 19/088-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»,

с. Морозівка Баришівського району Київської області;

про стягнення 175515,83 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Просалова О.Є. (довіреність б/н від 12.10.2011р.);

від відповідача: Юрченко О.І. (довіреність № 28 від 30.06.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (надалі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» (надалі - відповідач) про стягнення 175515,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу № 160-LD від 25.07.2007 р., за відповідачем утворилась заборгованість по лізинговим та іншим платежам за період з 31.03.2010 р. по 31.07.2010 р. у загальній сумі 150262 грн., за прострочення сплати якої позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні в сумі 14243,74 грн. та 3% річних - 11009,68 грн.

Ухвалою від 12.11.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/088-12 та призначив її розгляд на 03.12.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 03.12.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та частково надані витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте вимоги ухвали суду від 12.11.2012 р. не виконав та витребувані документи, в тому числі відзив на позову, суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 19.12.2012 р.

17.12.2012 р. на адресу господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення та докази.

В судове засідання 19.12.2012 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Присутній у судовому засіданні 19.12.2012 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на те, що на його адресу не надходили повідомлення про сплату лізингових платежів, як це передбачено умовами договору.

Ухвалою від 19.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 03.01.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника позивача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутнім у судовому засіданні 03.01.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 21.01.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 21.01.2013 р. представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 р. між позивачем (за договором - лізингодавець) та відповідачем (за договором - лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 160-LD, за умовами якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмету лізингу становить еквівалент 132063,36 доларів США, у т.ч. ПДВ (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку № 2 до договору, якщо інше не передбачено умовами договору.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначаються в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до договору (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі від 30.07.2007 р. та від 01.08.2007 р., копії яких залучені до справи.

Згідно п. 7.5. договору, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дату платежів, вказані в додатку № 2 до договору на рахунок, зазначений в розділі 15 договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

При цьому, в п.7.4. договору визначено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 робочих дня до кожної чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу, лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення, лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Крім того, умовами п. 9.4. договору передбачено, що лізингодавець отримує право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

Відповідно до п. 13.4. договору, будь-яке повідомлення повинне супроводжуватись поштою, але лізингодавець може посилатись на таке факсимільне повідомлення як на оригінал.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором належним чином та не оплатив наступні рахунки-фактури: № 0160L07/00/32 від 31.03.2010 р., № 0160L07/00/33 від 30.04.2010 р., № 0160L07/00/34 від 31.05.2010 р., № 0160L07/00/35 від 30.06.2010 р., № 0160L07/00/36 від 30.07.2010 р., внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 150262,41 грн. Згідно пояснень позивача, вказані рахунки-фактури були надіслані відповідачу факсимільним зв'язком.

Також, 24.12.2010 р. позивач на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», надіслав на адресу відповідача повідомлення № 2120 від 23.12.2010 р. по відмову від Договору фінансового лізингу № 160-LD від 25.07.2007 р. та повернення предмету лізингу. Дане повідомлення було одержано відповідачем 29.12.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи. При цьому, у повідомленні про відмову від договору позивач зазначив, що відповідач не оплатив, зокрема, рахунки-фактури: № 0160L07/00/32 від 31.03.2010 р., № 0160L07/00/33 від 30.04.2010 р., № 0160L07/00/34 від 31.05.2010 р., № 0160L07/00/35 від 30.06.2010 р., № 0160L07/00/36 від 30.07.2010 р.

Отже, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та наявність заборгованості по лізинговим платежам у сумі 150262,41 грн.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, за умовами договору, сторони правомірно визначили в договорі грошовий еквівалент лізингових платежів в доларах США, а тому лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач контррозрахунок або докази внесення плати за користування предметом лізингу за спірний період суду не надав.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки абзацом шостим пункту 7.4. договору встановлено, якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення, лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Отже, відповідач не позбавлений був права самостійно вносити лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів, що є Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу № 160-LD від 25.07.2007 р.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем з лізингових платежів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 150262,41 грн. боргу в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором, позивачем, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 14243,74 грн. та 3% річних - 11009,68 грн., нарахованих на прострочені суми боргу за відповідні періоди, згідно розрахунку позивача, наведеним у позовній заяві.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Отже, за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, за договором сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в доларах США, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати лізингового платежу, виникає заборгованість у гривні, яку боржник, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. у справі № 55/440.

Згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», офіційний індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних та враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 14243,74 грн. та 3% річних у сумі 11009,68 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9; код ЄДРПОУ 30467889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1; код ЄДРПОУ 33942332) 150262 (сто п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн.. 41 коп. - заборгованості по лізинговим платежам, 14243 (чотирнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 74 коп. - інфляційних втрат, 11009 (одинадцять тисяч дев'ять) грн. - 3% річних, 3510 (три тисячі п'ятсот десять) грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 21.01.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін