Рішення № 28728773, 15.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2013 р. Справа № 21/5007/1338/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" (смт.Попільня Житомирська область)

до Державного підприємства "Підприємство бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" (м.Бердичів)

про стягнення 92369,35 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 92 369,35 грн. за отриману лісопродукцію.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать розписка, підписана представниками позивача (а.с. 86) та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику відповідача (а.с. 89).

Судом встановлено, що згідно Довідки №АБ №532236 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 20.07.12р. (а.с. 34), повне найменування відповідача: Державне підприємство "Підприємство бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" (а.с.34).

За ч.1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру, що відповідає приписам ч.1 ст. 88 ЦК України, ч.2 ст. 57 ГК України.

Враховуючи викладене, вірною назвою відповідача слід вважати Державне підприємство "Підприємство бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)".

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2011 року між Державним підприємством "Попільнянське лісове господарство" (продавець, відповідач) та Підприємством Бердичівської виправної колонії №70 (покупець) було укладено Договір №34-ПОП (а.с. 12-13).

Крім того, 10.01.12р. між Державним підприємством "Попільнянське лісове господарство" (продавець, відповідач) та Підприємством Бердичівської виправної колонії №70 (покупець) було укладено Договір №03-ПОП (а.с. 14-15).

При цьому, як зазначалось вище, Державне підприємство "підприємство Бердичівської виправної колонії" управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області змінило назву на Державне підприємство "Підприємство бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" (далі - покупець, позивач).

Згідно позовної заяви позивач вказав, що станом на 31.10.12р. за відповідачем рахується заборгованість на суму 92369,35грн. за отриману лісопродукцію, зокрема, згідно Договору №34 ПОП від 10.01.11р. - 53655,75грн., та по Договору №03-ПОП від 10.01.12р. - 38713,60грн.

У зв'язку з непроведенням відповідачем у повному обсязі розрахунків, 27.05.12р. позивачем було направлено претензійний лист №470 від 27.05.12р. (а.с. 16-17) та 03.07.12р. претензію за №456 (а.с. 18-19), з вимогою в п'ятиденний денний термін провести розрахунки, які були залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами Договорах №34-ПОП від 10.01.11р. та №03-ПОП від 10.01.12р. (а.с. 12-15), які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пунктів 2.1. Договорів, розрахунок, передоплата 100% вартості, проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за партію товару згідно виставленого рахунку на протязі 5-ти банківських днів. В разі здійснення покупцем передоплати, продавець повинен здійснити поставку лісопродукції не пізніше 5-ти календарних днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок продавця (п.п.. 2.2. Договорів).

Однак, як вказує позивач, враховуючи фінансові проблеми відповідача, лісопродукція останньому відвантажувалась без попередньої оплати.

З огляду на викладене, враховуючи, що в частині проведення розрахунків сторони відступили від умов Договорів, у відповідача виник обов'язок провести розрахунки за отриманий товар після його прийняття, як передбачено ст. 692 ЦК України.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на виконання умов вищевказаних договорів, в період з 14.01.12р. по 13.09.12р. було поставлено відповідачу, а останнім отримано лісопродукцію на загальну суму 98990грн., доказом чого є товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання цінностей (а.с. 52-81). При цьому, як вбачається з підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 84), станом на 14.01.12р. за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 66113,25грн.

Не заперечується сторонами й те, що відповідачем було частково проведено розрахунки на суму 72733,90грн. (а.с. 42-51, 82-83).

Таким чином, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за отриману лісопродукцію склало 92369,35грн. (98990,00грн. + 66113,25грн. - 72733,90грн.).

Вказана сума боргу вбачається з довідки позивача (а.с. 41) та підтверджується відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків (а.с.84).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню на суму 92369,35грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" (13306, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Низгірецька, буд.1, ід. код 08679988)

на користь Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" (13500, Житомирська обл., Попільнянський р-н., смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, буд.61, код 13549845):

- 92369,35грн. боргу за отриману лісопродукцію;

- 1847,39 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.01.13

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).