Ухвала суду № 28727727, 15.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1697/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.09.2009 року № 0000824310/0, № 0000834310/0, № 0000844310/0 та від 11.11.2009 року № 0000824310/1, № 0000834310/1 та № 0000844310/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14.08.2009 року по 28.08.2009 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український інноваційний банк» (далі по тексту -ПАТ «Український інноваційний банк»), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти та своєчасності сплати земельного податку за період з 01.04.2009 року по 31.07.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», п. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання із земельного податку на суму 103 374,15 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 03.09.2009 року від №370/43-10/05839888, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 14.09.2009 року №0000824310/0, №0000834310/0, №0000844310/0, за якими ПАТ «Український інноваційний банк»визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в загальному розмірі 103 374,15 грн. та застосовано штрафні санкції в загальній сумі 46 518,36 грн.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ДПА у місті Києві були прийняті рішення про відмову у задоволенні скарг позивача, на підставі яких відповідачем були винесені аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення від 11.11.2009 року №0000824310/1, №0000834310/1, №0000844310/1.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, визначаються Законом України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року2535-XII (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.27 вказаного Закону, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 34, 35 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Пунктом 2 рішення Київської міської Ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» передбачено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, незареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Вказаний пункт Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року по справі № 2а-332/10, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, частиною другою ст.4 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Таким чином, встановлення ставок земельного податку є виключним повноваженням Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Об'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

З огляду на частину першу ст.7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.ч.5-10 цієї статті та ч.2 ст.6 цього Закону.

Згідно частини п'ятої статті 7 Закону України «Про плату за землю», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин щодо обчислення та сплати земельного податку, належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки з урахуванням їх функціонального використання та місцезнаходження, однак в межах ставок такого податку, встановлених названим Законом.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України «Про плату за землю»).

Між тим, саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України „Про оренду землі" є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 Закону України „Про плату за землю".

Оскільки позивачем не укладались з міськрадою договори оренди земельних ділянок, то у нього відсутні підстави для сплати ним орендної плати, оскільки єдиною формою плати за користування земельними ділянками для позивача є земельний податок.

Таким чином, відповідачем не було доведено факт неправомірного проведення позивачем розрахунків та незаконність нарахованого ним розміру земельного податку за спірний період у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки останній правомірно обчислював та сплачував земельний податок у перевірений період в порядку частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю», а не за пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2012 року по справі № К/9991/51788/12.

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.