Ухвала суду № 28724516, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4856/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКОМ" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року № 0001162301/1833, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року № 0001162301/1833. Свої позовні вимоги мотивував тим, що податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року № 0001162301/1833 відповідачем винесено протиправно, оскільки позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за червень 2011 року у сумі 161 676 грн. 00 коп. на підставі відповідних податкових накладних, виданих контрагентом позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року №0001162301.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 січня 2007 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 473766.

У період з 24 по 30 травня 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Дізель Плюс" за період з 1 по 30 червня 2012 року, за результатами якої 7 червня 2012 року було складено акт перевірки №1277/220/34710611.

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги: - 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. у сумі 161 676 грн 00 коп.

17 липня 2012 року на підставі названого акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001162301/1833, яким нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 161 677 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 161 676 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 1 грн 00 коп.

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.п. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з ч. 2 ст. 9 названого Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем у червні 2011 року задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по проведених розрахунках з ТОВ "Дізель Плюс" на загальну суму 161 676 грн 00 коп.

Зазначені розрахунки між позивачем (покупець) і названим контрагентом (продавець) було здійснено на виконання договору від 25 травня 2011 року № ДП 25/05.

Так, 25 травня 2011 року між позивачем і ТОВ "Дізель Плюс" було укладено договір №ДП 25/05.

Як вбачається з п. 1.1 названого договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю належне продавцеві швейне обладнання та запчастини до нього за ціною, вказаною у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Так, на виконання договору № ДП 25/05 ТОВ "Дізель Плюс" було поставлено на адресу позивача товар, що підтверджується: - податковими накладними від 1 та 24 червня 2011 року №№ 13, 241 на суму 200 651 грн 59коп., 769 401 грн 62 коп. відповідно; - накладними від 1та 24 червня 2011 року №№ 1, 177 на суму 200 651 грн 59 коп., 769 401 грн 62 коп. відповідно; - актами приймання- передачі майна від 1 та 24 червня 2011 року №№ 1, 2 на суму 200 651 грн 59коп., 769 401 грн 62 коп. відповідно.

Аналіз перелічених первинних документів, зокрема, договору № 23, податкових накладних, накладних, актів приймання-передачі майна, виданих у червні 2011 року від імені ТОВ "Дізель Плюс", свідчить, що всі вони були видані та підписані ОСОБА_2.

Як вбачається з акту №75/2202-34507123, саме ця особа була відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ "Дізель Плюс".

Наведене підтверджує той факт, що видані ТОВ "Дізель Плюс" у червні 2011 року первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, підписані особою, яка мала право на їх підписання.

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, усі вони виписані контрагентом позивача, скріплені печаткою та надані відповідачу як докази реальності укладених між позивачем та контрагентом договору № ДП 25/05.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № ДП 25/05 між позивачем і ТОВ "Дізель Плюс".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що видані зазначеним товариством первинні документи за підписом ОСОБА_2 не можуть бути підставою для висновку відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та для визнання договору № ДП 25/05 недійсним.

Судом першої інстанції також встановлено, що проведення названих операцій призвело до зміни майнового стану позивача, оскільки ним у жовтні-грудні 2011 року було оплачено поставлений контрагентом - ТОВ "Дізель Плюс" товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 19 та 24 жовтня, 4, 14, 23 та 25 листопада, 8, 15 та 26 грудня 2011 року №№ 17, 12, 13, 14, 15, 16, 25, 38, 45, 64, 69, 78, 80, 92, 91 на загальну суму 960 594 грн 00 коп..

У подальшому, поставлений контрагентом позивача - ТОВ "Дізель Плюс" товар позивачем було продано товариству з обмеженою відповідальністю "Комекспо-Київ" (далі - ТОВ "Комекспо-Київ") на виконання договору від 25 травня 2011 року № 25/05.

Зокрема, згідно з п. 1.1 цього договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ "Комекспо-Київ") належний продавцеві товар за ціною, вказаною у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду: - податкові накладні від 1 та 24 червня 2011 року №№ 1, 8 на суму 203 707 грн 20 коп. та 781 118 грн 40 коп. відповідно; - видаткові накладні від 1 та 24 червня 2011 року №№ 1, 8 на суму 203 707 грн 20 коп. та 781 118 грн 40 коп. відповідно.

Поставка товару від позивача до ТОВ "Комекспо-Київ" здійснювалася на основі договору транспортно-експедиційних послуг від 1 червня 2011 року № 01/06.

На підтвердження перевезення проданого товару позивачем надано: - акти надання послуг від 1 та 24 червня 2011 року № 1, 2; - товарно-транспортні накладні від 1 та 24 червня 2011 року №01/06 та № 24/06 на суму 203 707 грн 20 коп. та 781 118 грн 40 коп. відповідно.

Оплата транспортно-експедиційних послуг здійснювалася на підставі рахунків на оплату від 1 червня 2011 року № 1 на суму 500 грн 00 коп., від 24 червня 2011 року № 2 на суму 500 грн 00 коп..

Оплата поставленого позивачем на адресу ТОВ "Комекспо-Київ" товару підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам за період з 1 жовтня по 4 листопада 2011 року.

На дату виконання названих договорів у позивача на праві приватної власності перебували будівлі адміністративно-складського корпусу та виробничого цеху по переробці металобрухту, деревини та виробництву будматеріалів, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 406353.

За таких обставин, можливо зробити висновок, що дії позивача мали на меті здійснення певних господарських операцій, а саме, закупівлі товару для подальшої його реалізації, а наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські та платіжні документи підтверджують товарність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ "Дізель Плюс" у червні 2011 року.

Водночас, не може бути взято до уваги посилання відповідача на акт № 75/2202-34507123, оскільки, як вже зазначалося, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ "Дізель Плюс" є ОСОБА_2, який і підписав усі первинні документи від імені названого товариства по господарській операції з позивачем.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 січня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.