Ухвала суду № 28725814, 14.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14167/11/0170/11

14.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 10.01.12 у справі № 2а-14167/11/0170/11

за позовом Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКрростпоставка" (вул. Рубцова, буд.34/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКрростпоставка" - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

У судове засідання 14.08.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрростпоставка» є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), знаходиться на обліку в ДПІ в м.Сімферополі АР Крим, як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем в порядку звітності до податкового органу надано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до якої різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду має від'ємне значення та складає -21844грн. (а.с.10).

14.05.2010 позивачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №303/15-2 від 14.05.2010, в якому зазначено, що перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначений платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки податковій декларації з податку на додану вартість надано статус «не визнана як податкова звітність»на підставі п.п. 4.15 Наказу №827 від 31.11.2008, внаслідок чого зменшено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 21844грн. (а.с.10).

27.09.2010 посадовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №13802/15-2/34415842 від 27.09.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21844грн. (граничний термін сплати 15.05.2010р., фактично сплачено 15.07.2010р. в сумі 10845грн.) (а.с.14).

За результатами перевірки та на підставі акту №13802/15-2/34415842 від 27.09.2010р. позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0019861502/0 від 22.11.2010р., яким відповідачу визначено штрафні санкції в сумі 2133,06грн. (а.с.13).

21.12.2010р. посадовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Укрростпоставка».

За результатами перевірки складено акт №21053/15-2-34415842 від 21.12.2010р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено несвоєчасне подання ТОВ «Укрростпоставка»декларацій з податку на додану вартість за березень 2010р., квітень 2010р. (граничний строк подання 20.04.2010р. та 20.05.2010р. відповідно, фактично не подано)(а.с.17).

За результатами перевірки та на підставі акту №21053/15-2-34415842 від 21.12.2010р. позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №002298102/0 від 31.12.2010р., яким відповідачу визначено штрафні санкції в сумі 340,00грн. (а.с.16).

Суд зазначає, що позивачем не дотримано порядку визначення сум податкових зобов'язань, не доведено їх визначення, а також не дотримано порядку стягнення податкової заборгованості по податковому боргу, який було визначено відповідачу, з наступних підстав.

Пунктом 1.2) ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами 2181-III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1 закону №2181).

Порядок визначення суми податкового зобов'язання було передбачено п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону N 2181, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для стягнення податкового боргу у сумі 11178,29грн. є акт камеральної перевірки №303/15-2, який не є у розумінні ст.6 Закону №2181 повідомленням, яким визначені відповідачу податкові зобов'язання.

Позивачем не надано позивачем доказів самостійного узгодження відповідачем суми податкового зобов'язання у сумі 21844грн., сума від'ємного значення якого була знята вищезазначеним актом перевірки, та яка частково у сумі 11178,29грн. заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ не має своїм наслідком збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на таку суму в періоді, в якому відбулось таке зменшення.

Тобто, висновок позивача про наявність податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 21844грн. за квітень 2010року у ТОВ «Укрростпоставка», у зв'язку зі зменшенням від'ємного значення податку за актом від 14.05.2010р. за №303/15-2 за вказаний період, є безпідставним.

Стосовно стягнення податкового боргу у сумі 2 133,06грн. судова колегія зазначає наступне.

Підставою для визначення податкового зобов'язання, за несвоєчасну сплату якого нараховані штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2010р. №0019861502/0, є акт камеральної перевірки від 14.05.2010р. за №303/15-2.

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Позивачем не доведено підстав визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 844грн., за часткову несвоєчасну сплату якого були застосовані штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2010р. №0019861502/0 у сумі 2 133,06грн., отже підстави для застосування відповідних санкцій відсутні.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 340грн. за податковим повідомленням-рішенням №002298102/0 від 31.12.2010р. колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості доказу надана копія декларації відповідача з ПДВ за квітень 2010року.

Зазначена декларація відповідача має усі передбачені Законом №2181 та Порядком «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі Порядок №166) реквізити.

Із акту камеральної перевірки від 14.05.2010р. за №303/15-2 вбачається, що позивач не прийняв декларацію відповідача як податкову звітність, проте позивачем не зазначено ані фактичні обставини ані посилання на порушення відповідачем вимог Закону №2181 при заповненні зазначеної декларації.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Наказ ДПА України №827 від 31.11.2008р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», на який є посилання у зазначеному акті перевірки, не регулює спірних правовідносин та не встановлює вимоги для податкової звітності, а відтак посилання позивача на порушення відповідачем його вимог є безпідставним, окрім того, наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України та не може бути застосований у правовідносинах із фізичними та юридичними особами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач виконав свій обов'язок та подав до органів податкової служби декларації із ПДВ за квітень 2010 року.

Підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 170грн. є неподання останнім податкової декларації з ПДВ за травень 2010року.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону 2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідачем у строки встановлені законодавством штрафні санкції в сумі 170,00грн. не сплачені.

Таким чином, податковий борг в сумі 170,00грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням виник у відповідача лише 10.01.2011р.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

Податковим органом на суму податкового боргу у розмірі 170,00грн. з податку на додану вартість податкова вимога не надсилалась, отже, у позивача не виникло права на стягнення такого податкового боргу у судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги є не підлягають задоволенню.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.12 у справі № 2а-14167/11/0170/11 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.12 у справі № 2а-14167/11/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко