Ухвала суду № 28725746, 22.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11129/09/4/0170

22.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганова Г.Ю. ) від 22.12.11 у справі № 2а-11129/09/4/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години 2 в,Керч,Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300).

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2011 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" задоволені.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 10.09.2009 №0000671503/3 про визначення Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 264837,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2011, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 22.05.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 замінено відповідача у справі № 2а-11129/09/4/0170 Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим на його правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2-4 квартали 2005 року в сумі 220759,19 грн. і за 1-4 квартали 2006 року в сумі 308915,17 грн., за результатами перевірки складено акт від 22.04.2009 №779/15-3/19195199. За висновками акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181, пункту 14.1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року №1494 (далі - Порядок №1494), пункту 7.6 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року №231/539/118/219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за №711/4004 (далі - Інструкція). За даними акту перевірки позивач несвоєчасно погасив податкове зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту за 2-4 квартали 2005 року в сумі 220759,19 грн. і за 1-4 квартали 2006 року в сумі 308915,17 грн., період затримки сплату узгодженої суми податкового зобов'язання склав більше 90 календарних днів.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2009 №0000671503/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 264837,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»платники податків і зборів встановлені законами терміни.

Згідно із абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.6 Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту сплачуються платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проведеною у справі експертизою встановлено, що податкове зобов'язання, визначене позивачем у розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 2 квартал 2005 року (51296,65 грн.) було частково (на суму 25000,00 грн.) погашено позивачем за платіжними дорученнями від 18.05.2005 № 767, від 26.05.2005 №821, від 23.08.2005 №1043 у яких вказано відповідне призначення платежу. Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі 12.12.2008 року.

Податкове зобов'язання за 3 квартал 2005 року (70350,68 грн.) було частково (на суму 37000,00 грн.) погашено позивачем за платіжними дорученнями із призначенням платежу "+101, спецводокористування за 3 квартал (жовтень) 2005 року" у період з 31.08.2005 по 24.11.2005. Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі 24.12.2008.

Податкове зобов'язання за 2005 рік (66745,07 грн.) було частково (на суму 31600,00 грн.) погашено позивачем за платіжними дорученнями із призначенням платежу "+101, спецводокористування за 4 квартал 2005 року" у період з 25.01.2006 по 11.04.2006. Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі у період з 24.12.2008 по 09.01.2009.

Податкове зобов'язання за 1 квартал 2006 року (82327,26 грн.) було частково (на суму 22000,00 грн.) погашено позивачем за платіжними дорученнями від 23.03.2006 року №356 та від 11.05.2006 року №509 із призначенням платежу "+101, спецводокористування за 1 квартал (березень) 2006 року". Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі у період з 09.01.2009 по 27.02.2009.

Податкове зобов'язання за 2 квартал 2006 року (77360,69 грн.) було частково (на суму 10000,00 грн.) погашено позивачем за платіжним документом із призначенням платежу "+101, спецводокористування за 2 квартал 2006 року" 31.08.2006. Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі 27.02.2009.

Податкове зобов'язання за 2006 рік (71135,36 грн.) було частково (на суму 15000,00 грн.) погашено позивачем за платіжними дорученнями від 13.11.2006 №1321, від 22.11.2006 року №1347 та від 28.11.2006 №1363 із призначенням платежу "+101, спецводокористування за 4 квартал 2006 року". Однак за даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено у повному обсязі у період з 27.02.2009 року по 24.03.2009 року.

Сплата позивачем сум податкового зобов'язання із призначенням платежу за 2, 3, 4 квартали 2005 року, 1, 2, 4 квартали 2006 року підтверджується також наданими позивачем копіями платіжних документів та даними виписок з рахунків Державного казначейства у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до статей 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до статті 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.11 у справі № 2а-11129/09/4/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.12.11 у справі № 2а-11129/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко