Ухвала суду № 28725691, 22.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2789/11/0170/23

22.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Алексєєва Т.В. ) від 29.08.11 у справі у справі № 2а-2789/11/0170/23

за позовом Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" (пр.Кірова/Набережна, 54/24,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2011 позовні вимоги Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 00000962301/0 від 23.02.11 в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 27076 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6769,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 22.05.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі здійснена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Південна цукрова компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період за 21.10.09 - 30.09.10.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 845/23-2/36693457 від 14.02.2011.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 23.02.2011 про донарахування податку на додану вартість (далі -ПДВ) в сумі 33845,00 грн. в тому числі за основним платежем - 27076,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 6769,00 грн. (а.с.22-60, 61).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем під час перевірки встановлено порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5., п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7, п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні валових витрат за операціями поставки цукру від ТОВ «АПК»УЛАН»в період з 21.10.2009 по 31.12.2009 в сумі 241906,00 грн., за 1-й квартал 2010 р. - 4478420,00 грн., за 2-й квартал 2010 р. - 4450333,00 грн., а всього у перевіряємому періоді в сумі 9170659,00 грн., та встановлено збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1834132,00 грн., та відповідно, заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1834132,00 грн. та невідповідність даних заявлених у декларації з податку на додану вартість, у зв'язку з визнанням угоди нікчемною.

Крім того встановлено завищення задекларованих позивачем показників рядка 10.01 в сумі 25373,00 грн. за травень 2010 р. Таке завищення мало місце з угоди між ТОВ «Торговий дім «Строймаркет», яке, в свою чергу, не включило у податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року.

01.05.2010 між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Строймаркет»укладений письмовий договір купівлі-продажу № ТД-01/05/10. Відповідно до умов даного договору позивач придбав у ТОВ «Торговий дім «Строймаркет»цукор-пісок, та зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату.

Відповідно до додатку №1 до договору № ТД-01/05/10 від 01.05.2010 сторони домовились 01.05.2010 у строк до 1 травня 2010 р. 21 однієї тонни 250 кг. цукру - піску загальною вартістю 152240,00 грн.

ТОВ "Торговий Дім "Строймаркет" виписана податкова накладна (а.с. 68), на суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 25373,33 грн. завищення якого позивачем встановлено актами перевірки.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Факт нескладання контрагентами позивача податкових накладених не встановлений актами перевірки, а навпаки в актах вказано на те, що податкові накладені виписувалися контрагентами та направлялися позивачу.

В акті перевірки відсутні посилання, а з боку відповідача у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів допущення порушень при складенні вказаних податкових накладних.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентами податкові накладні слід вважати первинними документами.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про податок на додану вартість" .

Згідно положень п.1.7. ст. 1 згаданого Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 відповідного Закону передбачають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетованих карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентами операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «Строймаркет»на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, тому мали право на нарахування ПДВ та виписку податкових накладних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Підпункт 2.2.11. Порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем надано оцінку нікчемності правочинам, при цьому акти перевірки взагалі не містять жодних даних про укладені між позивачем та контрагентами договори та їх оцінку.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договорів або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Судова колегія зазначає, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум ПДВ до податкових зобов'язань, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем -платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету, неподачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця -платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, висновки відповідача зроблені в актах перевірки про недійсність правочинів з підстав здійснення позивачем та контрагентами операцій без мети реального настання правових наслідків, укладення правочинів, що суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість"в частині визначення сум, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків відповідача в частині встановленого порушення відносно заниження суми податкових зобов'язань в травні 2010 р. у сумі 1703,00 грн. в зв'язку з не визначенням уловного продажу товарно-матеріальних цінностей на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та не збільшенням суми податкового зобов'язання на залишкову вартість товарно-матеріальних цінностей судова колегія зазначає наступне.

На момент здійснення перевірки позивача, Окружним адміністративним судом АР Крим 17.01.11 у справі №2а-14761/10/13/0170 винесено постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Південна цукрова компанія», яке оформлено актом об анулюванні реєстрації платника ПДВ №449/15-2 від 21.05.2010.

Ухвалою від 01.06.11 Севастопольського апеляційного адміністративного суду вказане рішення залишено без змін (а.с.127).

Відтак, позивач обґрунтовано не визначав умовну вартість продажу ТМЦ, так як, дії відповідача щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Південна цукрова компанія»визнані судом протиправними.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.11 у справі у справі № 2а-2789/11/0170/23 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.11 у справі у справі № 2а-2789/11/0170/23 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко