Ухвала суду № 28724491, 18.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/12569/2012 Провадження № 22-ц/795/234/2013 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Боброва І. О.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Бобрової І.О.,

суддів: Бечка Є.М., Лакізи Г.П.,

при секретарі Руденко О.М.,

за участю: прокурорів -Копистко Н.В., Кравченко А.А., позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представників третьої особи Чернігівської міської ради - Приходько М.М., Радченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури міста Чернігова на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Новозаводське" Чернігівської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити дії,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Чернігівська міська рада, Управління державної міграційної служби у Чернігівській області

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури міста просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2012 року в задоволенні позову заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт вказує, що судом не враховано норми статей 9, 58, 61, 64, 65 Житлового кодексу України та факт того, що КП „Новозаводське" Чернігівської міської ради зверталося до ОСОБА_1 з позовами про її виселення, що свідчить про невизнання права останньої на користування спірним житловим приміщенням.

Також апелянт звертає увагу на те, що згідно із ст. 29 ЦК України та положеннями Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ОСОБА_1 має право бути зареєстрована у спірній кімнаті, оскільки на законних підставах є її користувачем.

Апелянт вважає, що доводи відповідача відносно того, що ордер, який видавався позивачу є тимчасовим, а тому є недійсним з 09.06.2005 року, не заслуговують на увагу, оскільки будинок по АДРЕСА_2, який належав ОСОБА_1, був визнаний аварійним та непридатним для проживання та не підлягав ремонту. Таким чином, позивач здійснив вимушене переселення та залишився позбавленим права власності на єдине житло та іншого житла не має.

В судовому засіданні прокурори та позивач підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача та представники третьої особи Чернігівської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що житло позивачу надавалося тимчасово на 1 рік. Цей термін сплинув, позивачеві відмовлено у його подовженні, тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того представник ЧМР зазначив, що позивач прийняла спадщину, до складу якої входив житловий будинок АДРЕСА_3, який вона в 2005 р. подарувала одному з своїх синів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 жовтня 2000 року № 259 та акту від 02 жовтня 2000 року, який затверджений вказаним рішенням, будинок АДРЕСА_2 визнаний аварійним (а.с. 9-14).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 259 від 17.11.2003 року ОСОБА_1 виділено кімнату № 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 на сім'ю з трьох чоловік тимчасово на рік на період ремонту будівлі по АДРЕСА_2, пошкодженої пожежею (а.с. 74-75), про що 09.06.2004 року видано ордер № 70. На підставі вказаного ордеру ОСОБА_1 вселилася у кімнату № 4, проживаючи там по сьогодні (а.с. 16- 17).

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що нею даний ордер з метою укладення договору найму житлового приміщення до житлово-експлуатаційної організації не надавався.

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 вбачається, що з 16.11.1996 р. по 17.08.2006 р. та з 15.12.2007 р. по 07.11.2009 р. позивач була зареєстрована в АДРЕСА_2. Дані про її реєстрацію в період з 17.08.2006 р. по 15.12.2007 р. - відсутні (а.с.4-5).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що КП „Новозаводське" Чернігівської міської ради є лише балансоутримувачем, а не власником будинку, не має повноважень для здійснення реєстрації місця проживання громадян, крім того, в судовому засіданні не доведено, що відповідачем оспорюється або не визнається право ОСОБА_1 на користування кімнатою № 4 комунальної квартири АДРЕСА_1.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції і вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради № 259 від 17.11.2003 року ОСОБА_1 була виділена кімната № 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 тимчасово строком тимчасово на один рік на період ремонту будівлі з Фонду житла для тимчасового проживання (а.с. 52).

Згідно із ч. 3 статті 132-1 ЖК УРСР, жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються особам, яких визнано біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 статті 132-2 ЖК УРСР жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Зазначена норма дублюється у п.5 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання затвердженого постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 422 ( з наступними змінами), де вказано, що після закінчення встановленого строку тимчасового проживання громадяни зобов'язані звільнити надане житлове приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку для проживання у спірному житловому приміщенні відповідно до вказаного вище ордера, строк на користування кімнатою № 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не продовжувався, що підтверджується листом відділу квартирного обліку Чернігівської міської ради від 27.11.2008 року № 12-911/1714 (а.с. 49).

Посилання апелянтів на те, що відсутні дані щодо включення даного житла до Фонду житла для тимчасового проживання не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до ч. 2 статті 132-2 ЖК УРСР, формування Фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідна постанова Кабінетом Міністрів була прийнята 31.03.2004 р. (№422), тобто після надання позивачеві кімнати № 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 в м. Чернігові.

За змістом ст.ст. 132-1, 132-2 ЖК УРСР та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання затвердженого постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 422 ( з наступними змінами), житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання належать до спеціалізованих житлових приміщень, тому у постійне користування громадян вказане житло не надається.

Вказані обставини були роз'яснені ОСОБА_1 листом відділу квартирного обліку Чернігівської міської ради від 30.08.2006 року № П-358 (а.с. 52).

Відповідно до п.1.3 та п.4.1 Статуту Комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради (а.с.143), власником підприємства є територіальна громада м.Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Майно підприємства є власністю територіальної громади м.Чернігова і закріплено за підприємством на праві господарського відання.

Таким чином, оскільки чинним житловим законодавством не закріплена можливість передачі житлових приміщень з Фонду житла для тимчасового проживання у постійне користування громадянам, а також, враховуючи те, що згідно з ст. 60 ЦПК України позивачем не доведено факту порушення її прав визначеним нею відповідачем, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вимоги позивача про визнання права користування житловим приміщенням, а саме кімнатою № 4 в комунальній квартирі АДРЕСА_1, безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апелянта стосовно зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_1 у вказаному житловому приміщенні спростовуються наведеними вище висновками та наступним.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

КП „Новозаводське" Чернігівської міської ради не має відповідної компетенції для реєстрації місця проживання громадян, оскільки виключними повноваженнями здійснення реєстрації громадян наділені лише органи реєстрації.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури міста Чернігова - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: