Постанова № 28721613, 10.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9771/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

суддів: Смішливої Т.В.,

Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю

позивач: не прибув,

представник першого відповідача: не прибув,

представник другого відповідача: Топольськова І.С. (довіреність від 18.12.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №25303078 від 27.11.2012, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якому позивач просив суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №25303078 від 27.11.2012; зобов'язати відповідача вжити всі заходи, передбачені чинним законодавством України щодо виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 у адміністративній справі №2а-4300/10/1270.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №25303078 від 27.11.2012 у зв'язку із ліквідацією боржника Луганського апеляційного господарського суду є незаконною. Виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду покладено не тільки на Луганський апеляційний господарський суд, а на Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України шляхом фінансування виплат, оскільки суди, в тому числі і колишній Луганський апеляційний господарський суд фінансуються з державного бюджету України згідно ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Забезпечити та виконати постанову Луганського окружного адміністративного суду можливо за рахунок інших відповідачів - Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України, які повинні здійснити заходи по закладанню до бюджету суми, присудженої до сплати за постановою Луганського окружного адміністративного суду.

Державна виконавча служба звернулася самостійно до суду з заявою про зміну або встановлення способу та порядку виконання рішення суду у справі №2а-4300/10/1270 та обґрунтувала можливість перерахування саме ДСА України коштів безпосередньо стягувачам у порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів по стягненню коштів на користь суддів, складеного в порядку надходження виконавчих документів на виконання до державної виконавчої служби і затвердженого протоколом спільної наради від 30.03.2009 року між Міністерством юстиції України та Державною судовою адміністрацією України.

Позивач вказує, що у даному випадку для виплати присудженої суми позивачу як стягувачу не має значення ліквідація Луганського апеляційного господарського суду, в якому позивач працювала і недоотримувала заробітну плату, оскільки ДСА України здійснює виплати по судовим рішенням саме стягувачу, а не через суд, в якому працював суддя в період недоотримання заробітної плати.

Позовні вимоги позивач просить задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання позивач не прибув, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник першого відповідача Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18 грудня 2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну виконавчу службу України.

Представник другого відповідача Державної виконавчої служби України у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначено, що 22.08.2012 на адресу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла відповідь Господарського суду Луганської області на вимогу щодо стану виконання рішення, з якої встановлено, що згідно Указу Президента України від 12 серпня 2010 року №811/2010 «Питання мережі господарських судів України» та на виконання наказу Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2010 року №122 «Про проведення ліквідації окремих апеляційних судів» Луганський апеляційний господарський суд ліквідовано відповідно до ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців». 10.03.2011 державна реєстрація Луганського апеляційного господарського суду припинена, номер запису в Єдиному Державному реєстрі 1382111000/6000064. Правонаступників в даному процесі ліквідування суду не визначено, питання про заміну сторони у адміністративній справі згідно ст.55 КАС України не вирішувалось.

Оскільки боржника - юридичну особу ліквідовано, правонаступників в процесі ліквідування Луганського апеляційного господарського суду не визначено, боржником у виконавчому провадженні є чітко визначена сторона - Луганський апеляційний господарський суд, яка припинила своє існування, 27.11.2012 державним виконавцем на підставі п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У задоволення позовних вимог відповідач просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року, яку було залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_4 щодо проведення перерахунку заробітної плати та надбавки за вислугу років. Визнано неправомірною бездіяльність ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19.08.2009 з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19.08.2009 з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язано Луганський апеляційний господарський суд провести перерахунок ОСОБА_4 з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а 19.08.2009 перерахунок заробітної плати, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення оплат. Після перерахунку здійснити виплати недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до ДСА України змін до посадового окладу; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати; зобов'язано ДСА України виділити Луганському апеляційному господарському суду з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820472, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009 заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведених виплат з урахуванням раніше проведених оплат.

На виконання даної постанови у адміністративній справі №2а-4300/10/1270 були видані виконавчі листи у відношенні до кожного з відповідачів.

18.10.2010 виданий виконавчий лист № 2а-4300/10/1270 про зобов'язання Луганського апеляційного господарського суду провести перерахунок ОСОБА_4 з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а 19.08.2009 перерахунок заробітної плати, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення оплат. Після перерахунку здійснити виплати недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до ДСА України змін до посадового окладу (а.с.40).

21.03.2011 за зазначеним виконавчим листом державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № ВП 25312342 (а.с. 41).

27.11.2012 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із ліквідацією боржника Луганського апеляційного господарського суду та відсутністю правонаступників (а.с. 4).

Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Спірна постанова прийнята відповідачем з підстав пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із ліквідацією боржника Господарського апеляційного суду Луганської області та невизначеністю правонаступника ліквідованої юридичної особи.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 12 серпня 2010 року №811/2010 «Питання мережі господарських судів України» та згідно наказу Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2010 року №122 «Про проведення ліквідації окремих апеляційних судів» Луганський апеляційний господарський суд ліквідовано.

Державна реєстрація Луганського апеляційного господарського суду припинена, про що наявний запис в Єдиному Державному реєстрі від 10 березня 2011 року за №1382111000/6000064.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч.2 ст.33 Закону України №755).

Із змісту п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Виходячи з наведених положень закону, правонаступництво в рамках виконавчого провадження слід визначати з точки зору можливості виконання обов'язків ліквідованого боржника іншою особою.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року N2453-VI суди загальної юрисдикції утворюються та ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 21 червня 2011 року N 7-рп/2011 зазначає, що Президент України як глава держави та гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина наділений повноваженнями стосовно судоустрою. Згідно з конституційними принципами поділу влади та незалежності суддів Президент України виконує певні функції, передбачені Конституцією України, які реалізуються через систему повноважень та їх складових, у тому числі й дискреційних. Відповідно до міжнародно-правових актів (пункт 4 розділу I Додатку до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, від 17 листопада 2010 року) незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади взагалі, що є одним з принципів правової держави. З метою забезпечення дії цього принципу в системі судоустрою та реальних засад незалежності суддів і самостійності судів державна функція утворення судів закріплена за Президентом України. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 106 Конституції України саме глава держави утворює суди у визначеному законом порядку. Аналіз положень Основного Закону України, зокрема тих, на які посилаються автори клопотання, дає підстави для висновку, що право ліквідовувати суди є складовою повноваження, яке здійснюється у процесі реалізації Президентом України функції щодо утворення судів шляхом створення системи судів, якої не існувало раніше, реорганізації існуючих структур, злиття діючих і ліквідації окремих з них. Таким чином, процес ліквідації судів є невід'ємною частиною процесу їх утворення.

Повноваження ліквідовувати суди органічно пов'язане зі створенням юридичної особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року N7-рп/2010 (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) визначено, що суди всіх юрисдикцій та рівнів є юридичними особами публічного права.

Указом Президента України «Питання мережі господарських судів України» від 12 серпня 2010 року №811/2010 Луганський апеляційний господарський суд ліквідовано, згідно додатку до зазначеного Указу, за територіальною юрисдикцією Луганську область віднесено до Донецького апеляційного господарського суду.

Засади фінансування судів визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року N2453-VI.

Відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;

Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Відповідно до ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом (п.2 ч.1 ст.146 Закону).

Судом встановлено, підтверджується матеріалами виконавчого провадження №1695/16, що жодних дій, спрямованих на встановлення правонаступництва у зв'язку із ліквідацією боржника Луганського апеляційного господарського суду як юридичної особи, державним виконавцем не вживалося.

В даному випадку державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження виключно на підставі відомостей про ліквідацію боржника як юридичної особи, без з'ясування питання про правонаступництво його прав та обов'язків при виконанні судового рішення.

Доказів того, що виконання обов'язків ліквідованої юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті спірної постанови не з'ясовано питання правонаступництва ліквідованої юридичної особи - Луганського апеляційного господарського суду та не вжито відповідних дій, спрямованих на встановлення правонаступника, отже постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП №25312342 від 27.11.2012 прийнята передчасно, без додержання вимог ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки обов'язковою умовою закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону є встановлення факту недопущення правонаступництва у виконавчому провадженні.

Суд вважає, що ліквідація юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні при виконанні вищезазначеного рішення суду стосовно здійснення перерахунку позивачу надбавки за вислугу років та заробітної плати не можна розглядати виключно з формальної точки зору як підставу для прийняття спірної постанови. На думку суду, таке питання слід розглядати з точки зору передачі обов'язків по здійсненню таких виплат від ліквідованого до іншого державного органа.

Пунктом 2.13, 2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником державний виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову .

Позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача вжити усіх заходів щодо примусового виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11.08.2011, задоволенню не підлягають виходячи в наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на те, що на момент розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятися від поновлення виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії по встановленню правонаступників боржника та вжити відповідні заходи щодо стягнення заборгованості є передчасними та задоволенню не підлягають.

Скасування у судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 10 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 січня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №25303078 від 27 листопада 2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП №25303078 від 27 листопада 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 15 січня 2013 року.

Головуючий суддя О.В. Захаровасуддя суддя Т.В. Смішлива Р.С. Твердохліб