Ухвала суду № 28719071, 15.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2505/2245/2012 Провадження № 22-ц/795/46/2013 Головуючий у I інстанції -Соколов О. О. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді Горобець Т.В.,

суддів Хромець Н.С., Страшного М.М.

при секретарі Лучик Н.В.

за участю представника ПАБ " Держощадбанк " Мальчевської Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2012 року по справі позовом ОСОБА_2 до ПАТ „Державний ощадний банк України" ОСОБА_3, про визнання договору поруки недійсним та зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2012 року, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а саме визнати недійсним договір поруки №207/1 від 17.09.2009 року укладений між нею та Городянським відділенням ПАТ „Державний ощадний банк України та зняти арешт з нерухомого майна - однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує , що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що вона була введена в оману представником банку при укладенні договору поруки. Їй не було роз'яснено, що, укладаючи договір поруки, вона приймає на себе додаткову відповідальність, крім відповідальності за договором іпотеки, який вона також уклала з кредитором на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 і її належним чином не було ознайомлено з текстом договору. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення Закону України „ Про іпотеку" , відповідно до якого, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем виключно у межах вартості предмета іпотеки, отже, укладання з нею додатково договору поруки суперечило Закону України „ Про іпотеку". Тому, укладаючи договір поруки, вона помилилась відносно істотних умов цього договору, а саме, що буде відповідати перед банком не тільки іпотечним майном, а також іншим своїм майном. Наведені обставини, на думку апелянта в силу ст. 203,215,229 ЦК України є підставою для визнання договору поруки недійсним. Також вважає, що по своїй природі даний договір слід вважати нікчемним.

Враховуючи, що за договором іпотеки на виконання рішення суду було звернуто стягнення, предмет іпотеки - нежитлове приміщення адресою АДРЕСА_3, яке реалізоване з перерахуванням виручених коштів на рахунок стягувача, ОСОБА_2 вважає, що вона виконала свої зобов'язання перед кредитором повністю, тому, суд безпідставно відхилив її клопотання про зняття арешту з її квартири.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір, безпідставно не врахував її похилий вік, стан здоров'я, відсутність іншого житла.

В іншій частині доводи апеляційної скарги зводиться до викладення обставин, які свідчать про відсутність її вини у порушенні зобов'язань перед Банком, невиконанням боржником та кредитором п.2.2 та 2.4 Договору поруки, а саме, про неможливість своєчасно виконати зобов'язання ОСОБА_3 та про прострочення нею платежів за договором та зазначаються інші обставини, які на думку апелянта, свідчать про безпідставність стягнення з неї солідарно , як з поручителя, заборгованості за кредитним договором дочки - ОСОБА_3

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, обговорити доводи скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що договір було укладено у письмовій формі, його примірник був наданий позивачеві і вона мала можливість з ним ознайомитись, а природа договору поруки та права і обов'язки за ним є загально відомі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку , що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ВАТ „Державний ощадний банк" 17 вересня 2007 року було укладено Договір кредиту № 207. В забезпечення виконання вказаного зобов'язання 17 вересня 2007 року між позивачкою ОСОБА_2 та ПАТ „Державний ощадний банк" було укладено договір Поруки -№ 207/1( а.с.7) та Іпотечний договір, предметом якого стало нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 а.с.4-6).

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 19.01.2011 року розірвано кредитний договір від 17.09.2007 року № 207, укладений між ВАТ „Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 , стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ВАТ „Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором в сумі 440137,58 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат ( а.с.17-19).

Зверненням стягнення на нежитлове приміщення боржниці з перерахуванням на користь Банку вирученої суми від продажу нерухомого майна, заборгованість за кредитним договором станом на 06.06.2012 року залишалась 155430,49грн., у зв"язку з чим, державним виконавцем було накладено арешт на майно ОСОБА_2, як солідарного боржника - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26). Дії державного виконавця не оскаржувались.

Також, встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось на підставі виконавчого напису нотаріуса від 17.06.2009 року. Постановою державного виконавця від 23.01 2-12 року провадження за виконавчим написом було закінчене у зв"язку повним виконанням саме напису нотаріуса ( а.с. 23).

За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконала свої зобов'язання по погашенню заборгованості, визначеною рішенням Городянського районного суду від 19.01.2011 року, отже доводи її апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу доводи позивачки про необґрунтованість рішення в частині її вимог про визнання договору поруки недійсним, як такого, що укладений під впливом помилки, оскільки вона помилилась саме відносно своїх прав та обов'язків, які можуть настати при невиконанні її дочкою ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Так, відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним" обставини щодо яких сторона правочину помилялась мають існувати саме в момент правочину і обов'язок доведення цих обставини та, те, що вони мають істотне значення, сторона має довести у судовому засіданні.

Таких доказів, позивачкою суду не надано.

Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що укладаючи договір поруки ОСОБА_2 помилялась та не розуміла обсяг своїх солідарних з ОСОБА_3 зобов'язань та відповідальності перед Банком.

Враховуючи, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення виконавче провадження по виконанню рішення суду від 19.01.2011 року не було закінчено, так як заборгованість частково не погашена, та з огляду на те, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений ст.16 ЦК України, суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про зняття арешту з квартири ОСОБА_2

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. 214, 215 ЦПК України, а саме неналежне викладення змісту мотивувальної частини рішення, відсутність посилання на докази, з яких виходив суд, за змістом ч. 2 ст. 308 ЦПК України , не може бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: