Рішення № 28717876, 16.01.2013, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2/702/23/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11січня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Бурлака М.В.

за участі секретара: Шмунь Л.І.

представника позивача : Пастушенко О.В.

відповідачки : ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,

в с т а н о в и в :

Позивач - Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на майно.

Підставами позовних вимог вважає те, що 16.04.2007 року відповідач отримала кредит у розмірі 72900.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.68 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.04.2010 року.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог

закону.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у розмірі 72900.00 .

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язані вказаним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивілільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чер частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 20.07.2012 року має заборгованість - 195251.95 грн., яка складається з наступного:

44230.74 грн. - заборгованість за кредитом;

79714.66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1388.40 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

69918.15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором Банк і відповідач уклали договір застави рухомого майна № CSM0A00000045 (далі по тексту догорів застави). Згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль ФОТОН, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон ізотермічний, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем / Позичальником зобов'язань за кредитним договором, договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержатею в заклад.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору Відповідач зобовязання за Договором застави не виконує; предмет застави в заклад банку не передав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буце виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу»). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця.

Приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заявлено позов саме з підстав, вказаних у попередньому абзаці, цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, - неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов'язок відповідача передати предмет застави в заклад Заставодержателя (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), вважаємо вимогу позивача стосовно зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі - законною і обгрунтованою.

Також зазначають наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 16, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 20 Закону України «Про заставу», статтям 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтями З, 15, 107 Цивільного процесуального кодексу України просять в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК»предмет застави - автомобіль Фотон, що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Фотон, що належить на праві власності ОСОБА_3 Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Фотон, що належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх посиланням на положення вимог матеріального права, передбаченого ст. ст. 16, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 20 Закону України «Про заставу», статтям 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що вона неодноразово зверталася до позивача із заявами про реструктуризацію боргу за кредитним договором № CSМ0АК0000045, проте відповідач відмовив її в реструктуризації боргу. Через кризу -зниження платоспроможності населення, вона змушена була зупинити підприємницьку діяльність за період з 01.01.2009 року по 30.11.2009 року, з 01.11.2009 року вона відновила підприємницьку діяльність. За період з 22.10.2009 року по 23.12.2009 року внесла 800 грн. в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № CSМ0АК0000045. Вона намагалася відновити сплату платежів за кредитним договором № CSМ0АК0000045, але банк всупереч її волі зараховував ці платежі на рахунки за кредитними картками, які відкриті на її ім"я в „Приват Банку". У неї немає свого приміщення, в якому б вона могла здійснювати діяльність, пов"язану з роздрібною торгівлею промисловими товарами. Вона здійснює діяльність шляхом виїзду з товаром на різні базари в межах України. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки автомобіль є єдиним засобом для отримання прибутку. В разі вилучення автомобіля вона змушена буде припинити підприємницьку діяльність і не зможе повернути кредит. Під час розгляду справи в суді вона знову зверталась до банку з пропозицією реструктуризації боргу та проханням вернутись до суду з заявою про залишення позову без розгляду, надати їй можливість

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково і виходить з наступного:

В ході судового розгляду справи судом достовірно встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 16.04.2007 року був укладений кредитний договір № CSМ0АК0000045, дата остаточного погашення кредиту 17.04.2010 року.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором Банк і відповідач уклали договір застави рухомого майна № CSV0FR0000004, за умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль ФОТОН, модель BJ1043V8AE6-4, рік випуску -2006, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачці, на купівлю якого вона отримала кредит згідно кредитного договору від 16.04.2007 року № CSМ0АК0000045.

Умови договору кредиту та договору застави сторонами не оспорюються.

Згідно ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов"язання не буде виконано у встановлений строк (термін), звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду - ч.1 ст.590 ЦК України.

Відповідачка з 25.07.2006 року є фізичною особою-підприємцем, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 701651, яке видане Монастирищенською районною державною адміністрацією.

Відповідно до патенту серії НОМЕР_4, який виданий Державною податковою адміністрацією України 02.06.2008 року, відповідачка здійснює підприємницьку діяльність у виді роздрібної торгівлі промисловими товарами, місце здійснення підприємницької діяльності -в межах України.

З матеріалів справи випливає, що позивач 5 жовтня 2009 року звертався до суду з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача. Рішенням Монастирищенського районного суду від 23 грудня 2009 року, залишеним у силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вказані рішення ухвалою Верховного Суду України від 20 жовтня скасовано з вказівкою на те, що відповідачка в порушення вимог договору кредиту, згідно якого вона зобов'язувалась сплачувати позичальнику щомісячно 2 709 грн., кошти не сплачувала, а у період з 22 жовтня 2009 року по 23 грудня сплатила всього 800 грн., що не можна розцінювати як належне виконання умов договору.

Обставина справи про відмову у задоволенні позованих вимог про передачу Банку майна для його реалізації, як підстава для скасування рішень судів, в ухвалі ВСУ не зазначена, з чого суд робить висновок про правильність висновків у попередніх судових рішеннях про відмову позивачу у задоволенні його вимоги про передачу йому майна для реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Після скасування рішень Монастирищенського районного суду та ухвали апеляційного суду Черкаської області позивач в судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим ухвалою Монастирищенського районного суду від 10 січня 2011 року справу залишено без розгляду.

Суд вважає, що позивачем повністю доведені обставини надання кредиту та укладення договору застави майна.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач не надала суду обґрунтованих доказів причин неналежного виконання договірних зобов'язань, тому вимога позивача про передачу у його володіння за ставного майна підлягає задоволенню у повному обсязі. Звернення відповідача до позивача про відстрочку виплати, реструктирузацію боргу і т.п. суд не може визнати як належневикоання договірних зобов»язань .

Відповідно до ч.7 ст. 20 ЗУ „Про заставу" реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем.

Частина 1 ст. 591 ЦК України вказує на те, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, тому вимоги позивача в частині звернення стягнення на заставлене майно шляхом продажу автомобіля ФОТОН модель BJ1043V8AE6-4, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон ізотермічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приват Банк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, до задоволення не підлягають, оскільки вони суперечать діючому законодавству.

Крім того, суд вважає, що доводи позивача про звернення стягнення на предмет застави шляхом надання дозволу на продаж заставленого майна банком від імені відповідача не ґрунтуються на вимогах закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки стаття 26 вказаного Закону передбачає, що вказаний позивачем спосіб стягнення відноситься до позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно і вирішується шляхом домовленості між заставодавцем та заставодержателем. Звернення позивача до суду з позовом свідчить про відсутність такої домовленості між позивачем та відповідачем і неможливість позасудового способу звернення стягнення на заставлене майно.

Судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 19, 20 Закону України «Про заставу», статтям 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 158-159, 208-209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК»предмет застави - автомобіль Фотон, модель BJ1043V8AE6-4, рік випуску 2006: тип ТЗ: Фургон ізотермічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Фотон, що належить на праві власності ОСОБА_3.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пасрпорт серії НОМЕР_5 виданий Монастирищенським РВ УМВС в Черкаськый областы 01.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001 МФО № 305299 судові витрати в сумі 1952,52 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя М.В. Бурлака

Повний текст рішення виготовлений 16 січня 2013 року.

Справа № 2/702/23/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

11 січня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Бурлака М.В.

з участю: секретара - Шмунь Л.І.

представника позивача - Пастушенко О.В.

відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вилучити у ОСОБА_3 та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК»предмет застави - автомобіль Фотон, модель BJ1043V8AE6-4, рік випуску 2006: тип ТЗ: Фургон ізотермічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_3, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Фотон, що належить на праві власності ОСОБА_3.

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пасрпорт серії НОМЕР_5 виданий Монастирищенським РВ УМВС в Черкаськый областы 01.04.1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001 МФО № 305299 судові витрати в сумі 1952,52 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя М.В. Бурлака

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -496/2010 р. Категорія: 19, 27

Головуючий по першій інстанції

Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н.В.

16 лютого 2010 року Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ЗАТ КБ «ПриватБанк»на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, -

встановила:

5 жовтня 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, мотивуючи тим, що 16 квітня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № С8М0АК00000045, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк»зобов'язувалося надати відповідачці кредит у розмірі 81536,19 грн. на термін до 17 квітня 2010 року, а відповідачка зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленим кредитним договором.

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також з інших витрат відповідно до кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.ЗАТ КБ «ПриватБанк»свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачці кредит у розмірі 81536,19 грн., відповідачка свої зобов'язання виконала частково.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14 вересня 2009 року має заборгованість - 54405,04 грн., яка складається з наступного: 44230,74 грн. - заборгованість за кредитом; 8613,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 640,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 910,11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

головуючого суддів

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір застави рухомого майна № С8М0АК00000045, згідно якого відповідачка надала.¦ґаву автомобіль ФОТОН, модель ВЛ043У8АЕ6-4, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон -рмічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що .жить на праві власності ОСОБА_3, на купівлю якого відповідачка отримала .дит згідно кредитного договору від 16.04.2007 року № С8М0АК00000045.

Тому позивач просить суд передати в заклад ЗАТ КБ «ПриватБанк»шляхом вилучення відповідачки належне їй на праві власності заставлене майно, а саме автомобіль ФОТОН, модель ВЛ043У8АЕ6-4, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон ізотермічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № С8М0АК00000045, ї:д 16.04.2007 року в розмірі 54405,04 грн., звернути стягнення на предмет застави: ФОТОН, «одель ВЛ043У8АЕ6-4, рік випуску 2006, тип ТЗ: фургон ізотермічний С, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля, з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, та наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ «ПриватБанк»просить скасувати дане рішення, як незаконне, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції врахував стан обслуговування кредиту до настання подій, які спричинили погіршення фінансового становища, причини настання таких подій, поточний фінансовий стан та відновлення відповідачкою платоспроможності.

Встановлено, що після укладення кредитного договору № С8М0АК00000045 16 квітня 2007 року, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк»надав відповідачці кредит у розмірі 81536,19 грн. на термін до 17 квітня 2010 року, остання по 11.03.2009 року сплачувала належні до сплати платежі своєчасно.

Згідно довідки ДПІ у Монастирищенському районі від 22.12.2009 року відповідачка в період з 1 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року підприємницькою діяльністю не займалася, доходу не отримувала. Тому звернулася до банку з заявами про реструктуризацію кредиту, на що їй було відмовлено (а.с.69 - 73).

З 22.10.2009 року ОСОБА_3 відновила свою платоспроможність та сплатила станом на 23.12.2009 року в рахунок погашення кредиту 800 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 590 ЦК у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному стані.

Як зазначалося вище, відповідачка і після виникнення зобов'язання по сплаті кредиту і після тимчасової неплатоспроможності по договору кредиту частково виконала свої зобов'язання, забезпечені заставою.

Тому суд прийшов до правильного висновку про те, що реалізація майна, наданого в заставу за кредитним договором, є вимушеним заходом з боку банку, коли немає впевненості в забезпеченні повернення кредиту шляхом відновлення платежів з боку позичальника.

Колегія суду розділяє таку позицію суду першої інстанції та погоджується з нею.

Погоджується колегія з висновками суду і щодо його оцінки порядку реалізації

- лвленого майна, встановленого законом та невідповідності вимог позивача в частині

нення стягнення на заставлене майно шляхом продажу ним автомобіля від імені їловідачки будь-яким способом зі зняття автомобіля з реєстрації в органах ДАІ, надавши передньо ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Такі вимоги

юзивача не відповідають нормі статті 591 ЦК, яка передбачає реалізацію предмета застави, -і який звернено стягнення, шляхом його продажу з публічних торгів.

З огляду на викладене, колегія судців приходить до висновку про те, що оскаржуване тішення ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки застосовано закон, який підлягав застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого і ліір вирішено правильно.

В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без І змін відповідно до ст.308 ЦПК, так як зазначені в апеляційній скарзі підстави скасування І рішення не впливають на його законність.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судців, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «ПриватБанк»відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2009 гюку по справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно - залишити без змін.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є. Ф., Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за

касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року,

встановила:

У жовтні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ "ПриватБанк") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 квітня 2007 року уклало з ОСОБА_3 кредитний договір, за умовами якого товариство зобов'язувалося надати відповідачці кредит у сумі 81 536 грн. 19 коп. строком до 17 квітня 2010 року, а відповідачка зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язання між сторонами було укладено договір застави рухомого майна - автомобіля.

Станом на 14 вересня 2009 року заборгованість відповідачки її кредитним договором становила 54 405 грн. 04 коп.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просив у рахунок погашення заборгованості зз договором передати йому заставлене майно шляхом вилучення у відповідачки належного їй автомобіля, звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу цього автомобіля ЗАТ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу, зі зняттям указаного транспортного засобу з обліку в органах ДАІ України та наданням ЗАТ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу зазначеного майна.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2010 року, в задоволенні позов} відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ЗАТ "ПриватБанк" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що строк погашення кредиту, встановлений кредитним договором не збіг, відповідачка не ухиляється від погашення заборгованості за кредитом, оскільки до березня 2009 року вносила платежі вчасно, після указаної дати не сплачувала кредитні платежі через відсутність доходів, у зв'язку з чим неодноразово зверталася до позивача із заявами про реструктуризацію кредиту; з жовтня 2009 року відповідачка почала частково погашати заборгованість і в період з жовтня 2009 року до 23 грудня 2009 року сплатила 800 грн., що є доказом можливості відповідачки здійснити розрахунок з банком.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як убачається з матеріалів справи, змістом пп. 2.2.2, 2.2.3, 3.1, 7.1 кредитного договору від 16 квітня 2007 року передбачено зобов'язання позичальника сплатити суму кредиту, відсотки за користування кредитом, винагороду. За користування кредитом позичальник сплачує відсотки щомісяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 2 709 грн. 31 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором (по кредиту, відсоткам, винагороди). Строком сплати вважається період з 21 до 28 числа кожного місяця.

Пунктом 15.7.1 договору застави рухомого майна, укладеного 16 квітня 2007 року між ЗАТ "ПриватБанк" і ОСОБА_3, передбачено право заставодержателя звернути стягнення на заставлене майно у випадку, якщо в момент настання термінів якого-небудь із передбачених кредитним договором зобов'язань, вони не будуть виконані.

Заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 14 вересня 2009 року становила 54 405 грн. 04 коп., з яких 44 320 грн. 74 коп. - заборгованість по сплаті кредиту, 8 613 грн. 39 коп. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 640 грн. 80 коп. - заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом, 920 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Як установлено судами, за період з 22 жовтня 2009 року до 23 грудня 2009 року ОСОБА_3 сплатила лише 800 грн.

Проте суди на викладене уваги не звернули; встановивши, що ОСОБА_3 порушено умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість по кредиту та відсоткам за користування ним, суди в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановили обставини, що мають значення для справи, й не з'ясували дійсні права та обов'язки сторін, які випливають з кредитного договору та договору застави.

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦІ З України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судове* палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного- банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області ви 23 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області бц: 16 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до с\г> першої інстанції.