Рішення № 28695383, 10.01.2013, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2- 122/12

Провадження № 2/702/9/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретарів - Прилуцької О.І., Гнатюка В.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника позивача -адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»про стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач 05.03.2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.

Підставою для позову в тексті позовної заяви (а.с.1) та у заявах про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 39, 198) позивач вважає те, що він з 07.04.2004 року прийнятий на посаду виконавчого директора ТОВ «Вікторія»в с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 155722, яке видане 17.03.2004 року Монастирищенською районною державною адміністрацією).

12.09.2011 року рейдерська бригада, керована засновниками ТОВ «Вікторія», зайшовши на виробничу територію ТОВ «Вікторія», відсторонили його фізично від роботи, не допустили до виконання службових обов»язків. В усній формі йому повідомили, що його звільнено з роботи, копії наказу про звільнення з роботи, трудової книжки йому не видали, розрахунку, заробітної плати за дні відпрацьовані в вересні 2011 року в розмірі 799,91 грн. йому не виплатили до цього часу.

Позивач вражає, що відповідачем допущені системні порушення його трудових прав.

В порушення ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 74-76 КЗпП України йому з часу прийняття на роботу не надавалася щорічна основна та додаткова відпустки. Додаткова відпустка 6 днів передбачалась щорічно колективним договором за ненормований робочий день. Відпустки не надавалися з вини засновників ТОВ «Вікторія», які пояснювали неможливість надання відпустки, відсутністю працівників для тимчасового заміщення його на час відпустки.

Позивач вважає, що заборгованість по відпустках складає:

За період роботи з 07.04.2004 року до 06.04.2005 року:

- розрахункових 24 дні -785,52 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -196,38 грн.;

- всього - 981,90 грн.

За період роботи з 07.04.2005 року по 06.04.2006 року:

- розрахункових 24 дні -1117,92 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -279,48 грн.;

- всього -1397,40 грн.

За період роботи з 07.04.2006 року по 06.04.2007 року:

- розрахункових 24 дні -2162,88 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -540,72 грн.;

- всього -2703,60 грн.

За період роботи з 07.04.2007 року по 06.04.2008 року:

- розрахункових 24 дні -2567,28 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -641,82 грн.;

- всього -3209,10 грн.

За період роботи з 07.04.2008 року по 06.04.2009 року:

- розрахункових 24 дні -3313,92 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -828,48 грн.;

- всього -4142,40 грн.

За період роботи з 07.04.2009 року по 06.04.2010 року:

- розрахункових 24 дні -3594 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -898,50 грн.;

- всього -4492,50 грн.

За період роботи з 07.04.2010 року по 06.04.2011 року:

- розрахункових 24 дні -2698,80 грн.;

- додаткова відпустка 6 днів -674,70 грн.;

- всього -3373,50 грн.

За період роботи з 07.04.2011 року по 12.09.2011 року:

- відпускних 16 днів -1998,56 грн.;

- додаткова відпустка 3 дні -374,73 грн.;

- всього -2373,29 грн.

За увесь час прострочення -22573,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач вважає, що є порушення в питанні відсторонення його від роботи, можливого звільнення з роботи, у виплаті розрахункових, у видачі трудової книжки.

Внаслідок цих обставин він втратив середній заробіток, який повинен обчислюватися у відповідності до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України від 28.02.1995 року № 100 (з наступними змінами та доповненнями), тобто виходячи з розміру заробітної плати за два місяці, що передували місяцю звільнення, відсторонення.

Його заробітна плата за липень-серпень 2011 року становила 4550 грн. З 12.09.2011 року по день виплати розрахункових, передачі йому трудової книжки, ТОВ «Вікторія»має виплачувати йому по 4550 грн. щомісячно за період з 12.09.2011 року по 12.03.2012 року, тобто за 6 місяців, сума до сплати складає 27330 грн.

Незаконним відстороненням його від роботи, затримкою виплати розрахункових, звільненням з роботи, затримкою передачі трудової книжки йому заподіяна значна моральна шкода. Він проживає однією сім»єю з дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто людиною похилого віку. Заробітна плата - єдине джерело існування сім»ї. Невиплата заробітної плати, розрахункових, утримання трудової книжки поставило його в скрутне матеріальне становище. Він добросовісно на протязі 8 років без відпусток виконував свої трудові обов»язки, має відповідний авторитет серед працівників і односельців, його принизили, страждає його честь та гідність. Він змушений затрачати додаткові зусилля на організацію власного життя, переживає та страждає. Розмір моральної шкоди позивач визначив в розмірі 15000 грн.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2012 року позивач збільшив позовні вимог щодо розміру відпускних та середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових.

Підставою для збільшення позовних вимог позивач вважає те, що за період з 07.04.2004 року до часу відсторонення від роботи 06.09.2011 року в тексті позовної заяви проведений розрахунок відпускних в сумі 22573,69 грн., виходячи з заробітку за відповідні періоди, за які повинні були бути наданими відпустки, який був нижчий проти того, який передував відстороненню його від роботи виконавчого директора. На час відсторонення, тобто в липні -серпні 2011 року заробіток був визначений в розмірі 4550 грн.

Відповідно до роз»яснення, яке викладено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається із заробітку, який працівник має на час її проведення. Отже, розмір компенсаційних слід проводити з розрахунку розміру зарплати 4550 грн.

За 7 років, тобто з 07.04.2004 року до 07.04.2011 року розмір компенсації за надану відпустку повинен становити 31850 грн. /4550 грн. х 7/. За період з 07.04.2011 року до 06.09.2011 року, тобто за 5 місяців розмір компенсації повинен становити 2207,47 грн.

Загальний розмір вимоги щодо виплати компенсаційних за ненадані відпустки за весь період його роботи позивач збільшив з 22573,69 грн. до розміру 34057, 47 грн.

Розрахунок втраченого заробітку за час затримки виплати розрахункових, видачі трудової книжки в позовній заяві зроблений ним за станом на 12.03.2012 року, тобто за шість місяців, і становив 27330 грн.

Станом на 18.04.2012 року цей розмір позивач збільшив на суму 4550 грн., відповідно до 31850 грн.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 16.10.2012 року позивач збільшив позовні вимоги -просить стягнути з відповідача на його користь 799,91 грн. нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за вересень місяць 2011 року, відпускні за весь період роботи в ТОВ «Вікторія»в сумі 38295,80 грн.; середній заробіток за час затримки виплати розрахункових, видачі трудової книжки в сумі 59529,16 грн. та у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

З врахуванням позовних вимог, викладених позивачем в позовній заяві від 05.03.2012 року (а.с.1-3), в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2012 року (а.с.39-40) та в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 16.10.2012 року (а.с.ю198-199), позивач просить стягнути на його користь з відповідача всього 144386,54 грн., в тому числі: нараховану та невиплачену зарплату за вересень місяць 2011 року в сумі 799,91 грн. ( за період з 01.09.2011 року по 12.09.2011 року включно, оскільки 12.09.2011 року він був відсторонений від роботи); 34057,47 грн. компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 07.04.2004 року по 12.09.2011 року; середній заробіток за час затримки розрахунку, видачі трудової книжки в розмірі 59529,16 грн.; у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Відповідач - ТОВ «Вікторія», позову не визнав, надіслав в суд заперечення проти цивільного позову № 01/17 від 17.05.2012 року (а.с.78), та доповнення до цивільного позову № 22-01 від 22.05.2012 року (а.с.80), оскільки вважає, що «вимоги позивача не підтверджуються належними і допустимими доказами. Ст. 60 ЦПКУ передбачає, що кожна сторона, яка бере участь у справі, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.З ст. 213 ЦПКУ обгрунтованим може вважатися лише судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих судом обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Несприятливі майнові наслідки, що визначені у статті 117 КЗпП України,_за своєю правовою природою є матеріальною відповідальністю підприємства перед працівником. Тому, якщо працівник пред'являє позов про стягнення з підприємства середнього заробітку, йому достатньо для цього надати суду тільки трудову книжку із записом про звільнення.

Не зважаючи на приписи вищевказаних правових норм, ОСОБА_1 не надав до своєї позовної заяви жодного з документів, які б належним чином і достовірно підтверджували його роботу в TOB «Вікторія»на посаді директора та наявність заборгованості цього товариства перед ним.

На підставі наявних у нього даних TOB «Вікторія»вважає, що у нього взагалі не було трудових правовідносин з ОСОБА_1 по використанню його праці на посаді директора товариства, які б передбачали обов'язки останнього з оплати праці позивача, що регулюються нормами КЗпП України, в тому числі в частині дотримання встановлених строків розрахунку при звільненні та відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. ОСОБА_1 не надав до позовної заяви в якості доказу роботи на посаді директора TOB «Вікторія»ні його заяви про прийняття на роботу в товариство на посаду директора, чи її копії, ні рішень Загальних зборів Учасників цього товариства про обрання його на цю посаду та звільнення з посади (згідно підпункту 9.4.3. пункту 9.4. статті 9 Статуту TOB «Вікторія»обрання і відкликання членів виконавчого органу товариства відноситься до виняткової компетенції зборів його Учасників) чи їх копій.

Не може встановити достовірність факту роботи ОСОБА_1 на посаді директора TOB «Вікторія»і нинішня дирекція товариства, оскільки будь-яких документів з питань ведення у ньому кадрової роботи та первинного бухгалтерського обліку за період 2004-2011 років від попереднього директора TOB «Вікторія»ОСОБА_4 та його головного бухгалтера ОСОБА_5 вона не одержувала і ці документи є відсутніми, що підтверджується копіями акта інвентаризації від 23 вересня 2011 року з додатками №1 (перелік виявлених документів) та №2 (перелік відсутніх документів), що додаються до цього заперечення. (Фактично перелічені відповідачем додатки до заперечення не додані).

ОСОБА_1 також нічим не підтвердив факт фізичного відсторонення його від роботи в TOB «Вікторія», що згідно його позовної заяви ніби-то мав місце 12.09.2011 року. В порушенні кримінальної справи щодо вчинення по відношенню до ОСОБА_1 насильницьких дій Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області було відмовлено за відсутності підстав, передбачених статтею 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

TOB «Вікторія»не може задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про видачу йому трудової книжки при звільненні з роботи та здійснення з ним кінцевих розрахунків, оскільки:

трудова книжка ОСОБА_1 в TOB «Вікторія»взагалі відсутня і її факт передачі ним при працевлаштуванні в товаристві та повернення власнику при звільненні з роботи Книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них TOB «Вікторія»(типова форма №П-10) підтвердженим бути не може із-за відсутності такої книги в нинішньої дирекції товариства (не була передана попереднім директором ОСОБА_6);

кінцеві розрахунки з ОСОБА_1 також немає можливості здійснити, так як залишається невідомою сума боргу TOB «Вікторія»перед ним, що підтверджується вищезгаданим актом інвентаризації бухгалтерської документації TOB «Вікторія»від 23 вересня 2011 року, в якому зазначено, що бувший головний бухгалтер TOB «Вікторія»ОСОБА_5 будь-яких документів по оплаті праці працівників товариства його новій дирекції не передала.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з TOB «Вікторія»моральної шкоди необхідно вказати на те, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповно важеним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У той же час, з наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 в його позовній заяві не доведене порушення TOB «Вікторія»його законних трудових прав, що в свою чергу, виключає відповідальність TOB «Вікторія»перед ним у вигляді обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

TOB «Вікторія»вважає позов, заявлений ОСОБА_1 про стягнення з нього грошових коштів у вигляді кінцевого розрахунку під час звільнення з роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки і відшкодування моральної шкоди, безпідставними, просить відмовити йому в позові за його безпідставністю.

В доповненні до заперечення проти позову від 22.05.2012 року TOB «Вікторія»заявляє, що його означена правова позиція у даній справі також підтверджується також Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, в якому дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 та 237і цього Кодексу, у цьому Рішенні Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 та 237і цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідач просить врахувати положення і висновки Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 під час розгляду індивідуального трудового спору між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»та прийняти по ньому обґрунтоване і правомірне рішення у даній справі, яким відмовити позивачу в позові за його безпідставністю.

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю і пояснив, що він з 07.04.2004 року виконував обов»язки виконавчого директора ТОВ «Вікторія», де посаду директора займав його син ОСОБА_4 Він займався усіма питаннями в інтересах товариства та намагався вивести його на належний рівень.

12.09.2011 року засновники даного товариства на чолі з ОСОБА_16 та ОСОБА_7 рейдерськими методами захопили територію товариства, повідомили, що його та його сина звільнено, на територію ТОВ «Вікторія»його більше не впустили. Також позивач показав, що його трудова книжка зберігалася в сейфі головного бухгалтера на території ТОВ «Вікторія». Після звільнення його в усній формі, йому наказ про звільнення не вручався, трудова книжка на руки не видавалася. Також позивач вказав, що було порушено його право на відпустку, оскільки він відпуску не використав і компенсацію за неї не отримав. Вважає, що його позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги повністю просить їх задоволити.

Представник відповідача Гончарук О.М. просить розглядати справу без його участі, про що подав в суд письмову заяву від 29.03.2012 року.

Свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_1 вперше звернувся до Пенсійного фонду України в 2004 році із заявою про призначення пенсії, 11.03.2004 року з врахуванням його дати народження заведена пенсійна справа № 120134, в матеріалах якої є дані про те, що ОСОБА_1 з 29.02.2004 року був звільнений з колгоспу ім.Ілліча. Через 2 роки після призначення пенсії - 01.06.2006 року, ОСОБА_1 подав заяву про перерахунок пенсії, при цьому надав копію з трудової книжки, згідно якої він з 07.04.2004 року прийнятий на роботу в ТОВ «Вікторія»на посаду виконавчого директора, підпису директора під цим записом в трудовій книжці немає. За даними персоніфікованого обліку з березня 2004 року в ТОВ «Вікторія»ОСОБА_1 проводилися нараховування заробітку, інформація про види нарахувань відсутня. При перерахунку пенсії ОСОБА_1 був врахований стаж в ТОВ «Вікторія»по квітень 2009 року. За даними персоніфікованого обліку ОСОБА_1 з 01.01.2009 року по 04.04.2009 року також отримував заробітну плату в «Макрус-нафта».

Свідок ОСОБА_10 показала, що вона працює головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області. Трудовий стаж працівника обліковується по сплаті внесків до ПФУ. В звіті ТОВ «Вікторія»є дані про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за вересень місяць 2011 року в розмірі 799 грн. Із нарахованих 799 грн. відрахування до ПФУ проводилося в розмірі 28 грн. У звіті ТОВ «Вікторія»за жовтень місяць нарахування заробітної плати ОСОБА_1 не показано, показано звільнення його з роботи 10.10.2011 року. Звіт ТОВ «Вікторія»підписаний ОСОБА_7 Даних щодо посади, яку займав ОСОБА_1 в ТОВ «Вікторія», в звітах немає. Із звіту вбачається, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Вікторія»по вересень 2011 року включно. ТОВ «Вікторія»звіти за вересень та жовтень 2011 року подані 21.11.2011 року з порушенням строків надання таких звітів. В таблиці № 6 звіту є відмітка «1», яка вказує на те, що працівник працює в даному товаристві за основним місцем роботи, при прийнятті на роботу надавав трудову книжку. Із звітів не вбачається із яких саме виплат складаються нарахування.

Свідок ОСОБА_11 показав, що з 2007 року по 12.09.2011 року він працював електриком та старшим охоронником в ТОВ «Вікторія». При влаштуванні на роботу трудову книжку здавав ОСОБА_1 Він вважав, що власники товариства 12.09.2011 року звільнили його з роботи, але під час розгляду цивільної справи за його позовом до ТОВ «Вікторія»по трудовому спору він дізнався, що він фактично звільнений в грудні місяці 2011 року після звернення з позовом до суду. Трудову книжку йому видав теперішній директор ТОВ «Вікторія»ОСОБА_7 В трудовій книжці необхідно було виправити описку, він звернувся до ОСОБА_7, описку йому виправили.

Свідок ОСОБА_5 показала, що вона з 05.10.2005 року працювала бухгалтером в ТОВ «Вікторія». 01.02.2006 року була переведена на посаду головного бухгалтера та займала дану посаду до 09.09.2011 року. 06.12.2011 року близько 24 год. вона проснулася від шуму, коли виглянула в вікно, то побачила засновників ТОВ «Вікторія», в тому числі Бертольда, які знаходилися на території її домоволодіння, світили фонариком, вона до них не виходила та світло не включала. Коли дані люди покинули її двір вона зателефонувала до ОСОБА_1, який порадив їй не відчиняти двері.

Вона була присутня під час суперечок ОСОБА_1 з засновниками ТОВ «Вікторія». Вона як головний бухгалтер мала ключі від сейфу, де зберігалися трудові книжки, контракти на придбання обладнання та інші договори. 09.09.2011 року вона написала заяву на звільнення і з того часу на роботу не виходила, але до неї за ключем від сейфу, де зберігалися усі трудові книжки та інші цінні папери ніхто не приходив. Згодом їй стало відомо від робочих, що ОСОБА_7 самовільно зірвав замки в бухгалтерії, а потім подав оголошення про те, що втрачена печатка товариства. На протязі усього часу вона вирішувала усі господарські робочі питання з ОСОБА_1, займалася нарахуванням заробітної плати та подачею звітів до органів ПФУ. Вона вела табель виходу на роботу, працювала вона без вихідних та відпусток, питання, щодо надання їй відпустки підіймала не одноразово, але так відпустки і не отримала. Компенсації за невідбуті відпустки також не отримували.

Свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює державним реєстратором. В реєстраційній справі ТОВ «Вікторія»є статут товариства, який зареєстрований в державному реєстрі 17.03.2004 року, перереєстрований 15.02.2008 року.

Згідно реєстраційної картки «форма № 4»28.02.2011 року на підставі наказу № 5-к ОСОБА_1 внесений до державного реєстру, як особа, що має право підпису, та право вчинення певних правочинів, як виконавчий директор ТОВ «Вікторія». 22.09.2011 року до Єдиного державного реєстру внесені відомості, що директором з повноваженнями ТОВ «Вікторія»є ОСОБА_7. У відповідності до наказу № 26-к від 27.12.2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду виконавчого директора ТОВ «Вікторія»і того ж самого дня накладено обмеження на ОСОБА_4 та виключені данні про ОСОБА_1, в протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія»від 29.12.2011 року вказано, що ОСОБА_7 є єдиною особою, яка має повноваження вчиняти будь які дії від імені ТОВ «Вікторія». Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 в ТОВ «Вікторія»не працює, але документів про його звільнення в реєстраційній справі немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач з 07.04.2004 року по 12.09.2011 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджено даними персоніфікованого обліку управління ПФУ в Монастирищенському районі (індивідуальні відомості про застраховану особу, облікова картка № НОМЕР_1, форма ОК-5, а.с.73-75), звітом ТОВ «Вікторія»про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування до органів ПФУ (а.с.103-106); копією трудової книжки позивача, яка знаходиться в пенсій справі позивача № 120134 (а.с.102), згідно якої позивач прийнятий на посаду виконавчого директора ТОВ «Вікторія»з 07.04.2004 року на підставі наказу № 3 від 07.04.2004 року; копії наказу № 3 про прийом на роботу ОСОБА_1 з 07.04.2004 року на посаду виконавчого директора та копією ф. № 58 «Зразки підписів», які надані Черкаською обласною дирекцією ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль»з архіву банку на виконання ухвали суду від 07.05.2012 року, і які були надані ТОВ «Вікторія»банку 30.11.2006 року у зв»язку з виконанням фінансово-розпорядчих функцій позивачем від імені ТОВ «Вікторія».

У відмовному матеріалі № 1090/11 Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області є копії наказів № 03/09 по ТОВ «Вікторія»від 12.09.2011 року, згідно якого з посади виконавчого директора ТОВ «Вікторія»звільнений громадянин ОСОБА_1 та копія наказу № 03/09-1 від 15.09.2001 року, яким внесені зміни до наказу № 03/09 від 12.09.2011 року щодо ініціалів ОСОБА_1 - з ОСОБА_1 та ОСОБА_1, відповідно звільнити з посади виконавчого директора ТОВ «Вікторія» громадянина ОСОБА_1

Однією із позовних вимог є вимога про стягнення з відповідача заробітної плати за період з 01.09.2011 року по 12.09.2011 року в сумі 799,91 грн.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ст. 116 КЗпП України передбачає виплату всіх сум, що належать працівникові при його звільненні в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Вимоги ст.116 КЗпПУ відповідачем не виконі.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Даних про наявність спору щодо розміру невиплаченої зарплати, яка нарахована позивачеві в вересні 2011 року в розмірі 799,91 грн., суду не надано.

Станом на день постановлення рішення доказів того, що заробітна плата, яка нарахована позивачеві за вересень 2011 року в розмірі 799,91 грн., виплачена відповідач суду не надав, тому вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Доказів того, що документи бухгалтерського обліку та кадрової роботи, в тому числі і трудові книжки, позивачем як виконавчим директором, передані адміністрації чи співвласникам ТОВ «Вікторія», суду не надано.

ТОВ «Вікторія», ідентифікаційний код 32860788, згідно статуту ТОВ «Вікторія», реєстраційної картки (ф.№ 4), які надані державним реєстратором Монастирищенської районної державної реєстрації Черкаської області на виконання ухвали суду від 07.05.2012 року, та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 155722 зареєстроване за адресою вул.Леніна, 58 в с.Копіювата Монастирищенського району Черкаської області, в будинку, який належить позивачеві на праві приватної власності, за даною адресою зареєстрований і позивач, тому суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, крім того, вимоги про видачу йому відповідачем трудової книжки позивач не пред»являв.

До задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачеві заробітної плати за вересень 2011 року в сумі 799 грн., відповідно підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку виплати належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, проте ці вимоги підлягають до задоволення частково з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно пдп.3.9 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрована в Мінюсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713; суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Обов»язок адміністрації підприємства по виплаті звільненому працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку є санкцією для підприємства.

Середня заробітна плата позивача у відповідності до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України від 28.02.1995 року № 100, обчислюється виходячи з розміру заробітної плати за два місяці, що передували місяцю звільнення, відсторонення.

Для розрахунку середньої заробітної плати позивача суд використовує індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (облікова картка НОМЕР_1, форма ОК-5, а.с.73-75), які надані управлінням ПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області на виконання ухвали суду від 18.04.2012 року, відповідно середній заробіток позивача складає 4550 грн.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку підлягають до задоволення частково - за період з 05.12.2011 року по день постановлення рішення, за 13 місяців і 5 днів, що складає 59150 грн.

За період з 12.09.2011 року по 04.12.2011 року суд за заявою відповідача (доповнення до заперечення) застосовує вимога ст. 233 КЗпП України та наслідки, передбачені ст.266 ЦК України, оскільки позивач з даним позовом звернувся до суду 05.03.2012 року.

Відповідно до ст.79 КЗпП України черговiсть надання вiдпусток визначається графiками, якi затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), i доводиться до вiдома всiх працiвникiв. При складаннi графiкiв ураховуються iнтереси виробництва, особистi iнтереси працiвникiв та можливостi їх вiдпочинку.

Конкретний перiод надання щорiчних вiдпусток у межах, установлених графiком, узгоджується мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повiдомити працiвника про дату початку вiдпустки не пiзнiш як за два тижнi до встановленого графiком термiну.

Невикористана частина щорiчної вiдпустки має бути надана працiвнику, як правило, до кiнця робочого року, але не пiзнiше 12 мiсяцiв пiсля закiнчення робочого року, за який надається вiдпустка.

Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Позивачем надана суду нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 02.10.2012 року про те, що він, перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»з 2005-2012 років не підписував наказів на чергову відпустку та грошову компенсацію за невикористану відпустку виконавчому директору ОСОБА_1 у зв»язку з виробничими потребами. Проте в матеріалах справи є накази № 3-к від 07.04.2004 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду виконавчого директора з 07.04.2006 року (а.с.121), та наказ № 6-к від 01.03.2011 року про призначення позивача на посаду генерального директора з 01.03.2011 року. Обидва накази підписані директором ТОВ «Вікторія»ОСОБА_1, тобто позивачем на самого себе, тому у суду немає впевненості в тому, що накази про відпустку щодо нього не були видані позивачем як виконавчим директором. Крім того, позивач займав у ТОВ «Вікторія»керівну посаду, мав повноваження на прийняття розпорядчих рішень, на нього діючим законодавством був покладений обов»язок дотримання вимог трудового законодавства щодо працівників товариства. Питання надання відпусток відносилися до його компетенції. Фактично, позивач просить суд відповідальність за порушення трудового законодавства щодо надання працівникові (ОСОБА_1) щорічної відпустки, які допускалися ним же, як керівником товариства, перекласти на інших осіб.

Із індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (облікова картка НОМЕР_1, форма ОК-5), наданих суду управлінням ПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області, не вбачається із яких саме нарахувань складається сума заробітку за кожен місяць. Проте, із цих відомостей вбачається, що за період з 2004 року по 12.09.2011 року є розмір заробітної, який перевищує розмір нарахувань за інші місяці цього ж року, що не виключає нарахування відпускних, чи компенсації за невикористану відпустку: жовтень та листопад місяці 2004 року; липень та грудень 2005 року; травень, серпень, листопад 2006 року; липень та листопад 2009 року; вересень та жовтень 2010 року; травень 2011 року.

У відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належних доказів того, що за період з 07.04.2004 року по 12.09.2011 року відпустка позивачеві не надавалася та компенсація за невикористану відпустку не виплачувалася позивачем суду не надано, тому вимоги позивача про виплату компенсації за ненадані йому чергові відпустки за період роботи з 07.04.2004 року по 12.09.2011 року до задоволення не підлягають через не доведення позивачем правомірності цих вимог.

Посилання позивача як на підставу для задоволення моральної шкоди на те, що заробітна плата, яку він отримував в ТОВ «Вікторія»- єдине джерело існування сім»ї - його та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є людиною похилого віку, з якою він проживає однією сім»єю, і невиплата заробітної плати, розрахункових, утримання трудової книжки поставило його в скрутне матеріальне становище, не може бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки і позивач і особа похилого віку ОСОБА_3 є пенсіонерами, отримують пенсію.

Позивачем доказів, які б підтвердили наявність істотних порушень внаслідок дій відповідача звичного укладу життя позивача та необхідність прикладення ним додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, суду не надано. Проте, відповідачем порушені трудові права позивача щодо виплати йому заробітної плати за вересень місяць 2011 року, тому суд вважає за необхідне частково задоволити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, розмір якої суд визначає в розмірі середнього заробітку позивача, тобто в розмірі 4550 грн.

Ухвалою Монастирищенського районного суду від 14.03.2012 року за клопотанням позивача в порядку забезпечення доказів на відповідача - ТОВ «Вікторія», покладено обов»язок до 29.03.2012 року надати Монастирищенському районному суду: статут ТОВ «Вікторія», колективні договори, які укладалися в період часу з 2004 по 2011 роки, наказ про призначення та звільнення з роботи ОСОБА_1, штатний розпис на 2011 рік, довідку про виплату ОСОБА_1 заробітної плати помісячно за увесь період його роботи в ТОВ «Вікторія», довідку про виплату відпускних, якщо такі надавалися, розрахунок відпускних за весь період праці на час відсторонення від роботи, тобто по 12.09.2011 року. Ухвала суду не виконана. Із листа № 29-04/12 від 29.03.2012 року (а.с.32), з копії запиту від 28.03.2012 року в управління ПФУ в Монастирищенському районі (а.с.33), із заяв від 18.04.2012 року (а.с.45) та № 02/17 від 17.05.2012 року (а.с.80) , із заяви вбачається посилання відповідача на відсутність у нього будь-яких відомостей про ОСОБА_1, в тому числі відомостей про прийняття його на роботу, його роботу в товаристві, виплату йому зарплати, посадової інструкції. В запереченні на позовну заяву та доповненні до заперечення головний директор ТОВ «Вікторія»ОСОБА_7 вказує, що будь-яких документів з питань ведення кадрової роботи та первинного бухгалтерського обліку за період 2004-2011 роки від попереднього директора ТОВ «Вікторія» ОСОБА_4 та його головного бухгалтера ОСОБА_5 він не отримував.

Судові витрати на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 47, 74-75, 83, 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України; ст.24 ЗУ «Про відпустки», ст.ст.2, 24 ЗУ «Про оплату праці»; Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України від 28.02.1995 року № 100, пдп.3.9 п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрована в Мінюсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713; ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 57, 60, 61, 64, 158-159, 208-209, 212-215, 223-228, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»ідентифікаційний код 32860788 (19124 вул.Центральна, 1, с.Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, всього 64499,91 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дев»яносто дев»ять гривень 91 коп.), з них: 799,91 грн. - заробітна плата за вересень 2011 року; 59150 грн. - середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові сум за період з 05.12.2011 року по 10.01.2013 року включно; 4550 грн. - моральна шкода.

В решті позовних вимог позивачеві відмовити.

Рішення в частині стягнення 799,91 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.І. Діденко

Повне рішення складене 14.01.2013 року.

Справа № 2- 122/12

Провадження № 2/702/9/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

10 січня 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретарів - Прилуцької О.І., Гнатюка В.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника позивача -адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»про стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», ідентифікаційний код 32860788, (19124 вул.Центральна, 1, с.Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, всього 64499,91 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста дев»яносто дев»ять гривень 91 коп.), з них: 799,91 грн. - заробітна плата за вересень 2011 року; 59150 грн. - середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові сум за період з 05.12.2011 року по 10.01.2013 року включно; 4550 грн. - моральна шкода.

В решті позовних вимог позивачеві відмовити.

Рішення в частині стягнення 799,91 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.І. Діденко