Рішення № 28711811, 14.01.2013, Біляївський районний суд Одеської області

Біляївський районний суд Одеської області

14.01.2013 року Справа № 1506/2490/2012

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді Крачкової С.В.

при секретарі Дигуляр А.С.

за участю адвоката ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розподіл майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним договору відчуження автомобілю

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, після уточнення якого просить визнати недійсним договір купівлі-продажу вантажного автомобіля «VOLVO» модель FН-12.420, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку ДПІ №336666 від 01.06.2012 року; визнати за нею та відповідачем за кожним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, площею 0, 1397 га, що розташовані в АДРЕСА_1; автомобіля «Тойота»модель «Каріна Е», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; причепу TRAILER S383EL, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; причепу ГКБ 8352, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіля «VOLVO» FН-12.420, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свої вимоги мотивує тим, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, так як було придбане ними в період шлюбу. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 без її нотаріально посвідченої письмової згоди автомобіль «VOLVO» FН-12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1, просить визнати договір купівлі-продажу у вигляді довідки-рахунку ДПІ №336666 від 01.06.2012 року цього транспортного засобу недійсним.

Позивачка та її представник в судовому засіданні наполягали на позові, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому позивачка просила поділити спільно нажите майно шляхом визнання за нею тільки права власності на 1/2 його частину в ідеальному виразі, поділу в натурі не вимагає.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні позов визнали частково. При цьому не заперечували проти визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, автомобіля «Тойота»модель «Каріна Е», реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу TRAILER S383EL, реєстраційний номер НОМЕР_3. Позов в частині поділу автомобіля «VOLVO» FН-12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1, причепу ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_4 та земельної ділянки, площею 0, 1397 га не визнав, посилаючись на те, що ці транспортні засоби були продані та знаходяться у власності інших осіб, а земельна ділянка приватизована ним особисто, тому не є їх сумісно нажитим майном і поділу не підлягає.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля «VOLVO» FН-12.420 не визнав. При цьому пояснив, що вказаний автомобіль він придбав у встановленому законом порядку і вважає себе добросовісним покупцем.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а ст. 70 цього Кодексу встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 20 травня 1989 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_5 ( а.с.7) .

З свідоцтва про право власності на житловий будинок №600 від 3 червня 2005 року ( а.с.8) та витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно від 28.10.2006 року (а.с.9) вбачається, що в період шлюбу ними придбано житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1.

Крім того, сторони в період шлюбу придбали транспортні засоби «Тойота»модель «Каріна Е», реєстраційний номер НОМЕР_2, причеп TRAILER S383EL, реєстраційний номер НОМЕР_3; причеп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_4 ( а.с.83), які зареєстровані на ім'я відповідача ОСОБА_4. але є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому позивачка має право на 1/2 частину цього майна.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що причеп ГКБ 8352 не підлягає поділу, оскільки він продав його в 2000 році, суд до уваги не приймає, так як відповідач не надав в підтвердження цієї обставини відповідних доказів, а реєстрація цього транспортного засобу на його ім'я спростовує твердження щодо його продажу.

Відповідно ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем ОСОБА_4 був зареєстрований також автомобіль «VOLVO» FН-12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.41, 71), але 01.06.2012 року він був знятий ним з обліку для продажу і в цей же день вказаний транспортний засіб згідно свідоцтва про реєстрацію був зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 ( а.с.83- зворот). Про це також свідчить довідка-рахунок та заява ОСОБА_4 (а.с.88, 91-95).

Як на підставу позову про визнання договору купівлі-продажу цього автомобіля недійсним позивачка посилається на те, що цей договір потребує нотаріального посвідчення і відповідач повинен був отримати від неї нотаріально посвідчену письмову згоду на укладення цього договору. Але суд вважає, що посилання позивачки на обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу не ґрунтуються на законі, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо обовязкового нотаріального посвідчення договору відчуження транспортного засобу.

Крім того, довідка-рахунок ДПІ №336666 від 01.06.2012 року ( а.с.88) не є договором купівлі-продажу, оскільки не містить істотних умов договору, які є необхідними для договорів даного виду.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити їй в позові в цій частині, що не позбавляє позивачку права на оспорювання цього договору з інших підстав.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №939762 від 23 жовтня 2006 року відповідач на підставі рішення сесії ІV скликання Нерубайської сільської ради від 14 березня 2006 року №994/35- ІV є власником земельної ділянки площею 0,1397 га, що розташована за адресою: в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ( а.с.16-18).

Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

9 лютого 2011 року набрав чинності Закон № 2913-VI, яким ст.61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд прийшов до висновку, що оскільки правовідносини подружжя щодо спірної земельної ділянки виникли ще у 2006 році, то вони регулюються нормами СК України в редакції 2006 року, за якими приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу. При цьому, Закон № 2913-VI, не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Таким чином, вищезазначена земельна ділянка, набута відповідачем внаслідок безоплатної передачі її із земель комунальної власності, у зв'язку із чим не є спільним майном подружжя в розумінні ст.61 СК України та не підлягає поділу.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, а тому в частині позовних вимог стосовно визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину земельної ділянки слід відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки, виходячи з розміру задоволених вимог судові витрати в сумі 425 грн. 38 коп..

На підставі вищевказаного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69-71 Сімейного Кодексу України, ст. 203-206, 215, 368, 369, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 116,126 ЗК України суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розподіл майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним договору відчуження автомобілю задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами: котельнею, вбиральнею, душем, літньою кухнею, цистерною для води, огорожею, який розташований в АДРЕСА_1 та на 1/2 частину транспортних засобів:

- автомобілю «Тойота» модель «Каріна Е», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6;

- причепу TRAILER S383EL, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, шасі НОМЕР_7;

- причепу ГКБ 8352, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4.

В частині визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1397 га, що розташована в АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля «VOLVO» FН-12.420, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_8 - відмовити.

В позові до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору відчуження автомобілю -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 425 грн. 38 коп..

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд.

Cуддя:С. В. Крачкова