Ухвала суду № 28707649, 16.01.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/5171/2011

Провадження № 22ц/779/112/2013

Категорія

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Томин О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Томин О.О.,

суддів: Шишка А.І., Пнівчук О.В.,

секретаря: Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбота» про визнання укладеним та дійсним основного договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2012 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбота» про визнання укладеним та дійсним основного договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вважає процесуальним порушенням те, що розгляд справи судом першої інстанції відбувався 15.11.2012 року, а проголошення вступної та резолютивної частини рішення - 16.11.2012 року. На його думку, судом належно не встановлено факти та обставини стосовно готовності до експлуатації житлово-готельного комплексу АДРЕСА_1 оскільки долучений відповідачем Акт готовності до експлуатації таким не вважає. Також зазначає, що внаслідок ненадання відповідачем витягів з альбомів погодженої та затвердженої архітектурно-будівельної частини проекту житлового комплексу, непроведення будівель-технічної експертизи спірної квартири, суд не розглядав важливих доказів належного чи неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, а лише вибірково витлумачив та застосував окремі положення договору. Вважає, неправомірним збільшення відповідачем ціни на квартиру та будь-які пропозиції про укладення основного договору після закінчення зазначеного в попередньому договорі терміну. У зв'язку з наведеним, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні Апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що 22.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Турбота» та ОСОБА_2 було укладено Попередній договір, предметом якого є згода сторін на укладення в майбутньому основного Договору купівлі-продажу квартири протягом 10 днів з моменту здачі об'єкта в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на квартиру, але в будь-якому разі не пізніше, ніж до 30.12.2009 року, згідно якого ТзОВ «Турбота» зобов'язується продати ОСОБА_2 за ціну, обумовлену в п. 2.2. цього договору в сумі 419852 грн. 40 коп., а ОСОБА_2 придбати трьохкімнатну квартиру під номером 105 на шостому поверсі у третьому під'їзді в житловому будинку по АДРЕСА_1 Однак, згідно п. 1.1 Договору загальна площа квартири, що буде передана у власність ОСОБА_2 на день укладення даного договору складає 74,84 кв.м. Остаточна площа та вартість квартири буде визначена після виготовлення інвентарної справи ОБТІ, де буде визначена фактична загальна площа квартири (а.с. 9 - 10).

Встановлено також, що позивач сплатила по договору з 22.02.2008 року по 16.12.2008 року 419852 грн. 40 коп. (а.с. 14 - 17).

У зв'язку із завершенням будівництва 29.12.2010 року було складено Акт готовності об'єкта до експлуатації №1, а 21.03.2011 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» видано Технічний паспорт на квартиру №118 (105) в житловому будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого загальна площа квартири склала 82,0 кв.м. (а.с. 58 - 62).

Відповідно до п. 5.4 Договору після виготовлення технічної документації та визначення остаточної площі квартири ОСОБА_2 сплачує за власні кошти різницю площі квартири.

Як вбачається з листів №223 від 17.11.2010 року, №07 від 24.01.2011 року, №038/1 від 08.06.2012 року ТзОВ «Турбота» повідомляло позивача про зміну площі спірної квартири та необхідність проведення доплати коштів (а.с. 20, 21, 68).

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій представник позивача не заперечив збільшення площі квартири до 82,0 кв.м., що було передбачено умовами попереднього договору. Однак, фактично ОСОБА_2 сплачено кошти за 74,84 кв.м., а тому вимоги про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру є безпідставними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив правомірність збільшення відповідачем площі та ціни квартири після виготовлення інвентарної справи.

Доводи апелянта про те, що судом належно не встановлено факти та обставини стосовно готовності до експлуатації житлово-готельного комплексу «Затишок» не заслуговують на увагу, так як всім обставинам суд дав належну оцінку та врахував їх при вирішенні справи. Інших доказів, які б не були досліджені судом чи досліджені неправильно, апелянтом не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а посилання на нові докази які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення апеляційна скарга не містить.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.11.2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Шишко А.І.

Пнівчук О.В.