Рішення № 28696287, 17.01.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 120/2233/12року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дем'яненко Г.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у жовтні 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 травня 2012 року малолітній син відповідачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території школи-гімназії № 1 Судацької міської ради в ході виниклого конфлікту з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, спричинив останньому тупу травму, контузію сітчатки правого ока.

Позивачка зверталася за медичною допомогою з метою лікування сина, якому були надані відповідні консультації та призначено відповідне лікування. Також вона зверталася до Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, на що постановою від 28 травня 2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Незважаючи на це, ОСОБА_3 відшкодувати завдану ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду відмовилась.

Позивачка завдану матеріальну шкоду оцінює в 1063,00 грн., що складається з витрат на лікування, проживання та проїзд, що підтверджується квитанціями, а моральну шкоду, оцінила в 5000,00 грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з пригніченням, стресом та завданням моральних страждань, викликаних опасанням за стан здоров'я сина, порушенням звичного укладу життя.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28 травня 2012 року Судацьким МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві у відношенні ОСОБА_5 за ст. 122 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу злочину (арк. справи 8).

Органами досудового розслідування було встановлено, що 22 травня 2012 року біля 12-00 години, на шкільній перерві між неповнолітніми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, сталася бійка в результаті якої останній пошкодив око, який звернувся до лікаря-окуліста ТМО Судацької міської ради з приводу вказаної травми. При огляді було встановлено діагноз: контузія правого ока. ОСОБА_6 госпіталізовано до головного відділення КРУ «Дитяча клінічна лікарня».

Аналогічні обставини встановлені актом № 3 про нещасний випадок, що стався між особами, які навчаються у школі-гімназії № 1 (арк. справи 5).

Як вбачається з актів судово-медичного дослідження (обстеження) № 88 від 29 травня 2012 року ОСОБА_6 завдані тілесні ушкодження: тупа травма, контузія сітчатки правого ока; по поводу даної травми ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в КРУ «ДКБ» з 22 травня 2012 року по 25 травня 2012 року; вказане тілесне ушкодження могло бути завдано від дії тупого предмету (голови нападника), 22 травня 2012 року під час подій, вказаних потерпілим; тілесне ушкодження відносяться до легких тілесних пошкоджень (арк. справи 6-7).

Позивачкою надано квитанції та товарні чеки на придбання ліків, пов'язаних з лікуванням, проживанням та проїздом, в обґрунтування розміру завданої матеріальної шкоди, на загальну суму 1063,00 грн. (арк. справи 14-17).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Як встановлено в ході судового засідання, сину позивачки завдано тілесні ушкодження, внаслідок дій сина відповідачки, що підтверджується здобутими у справі письмовими доказами.

На підставі викладеного, оскільки провина сина відповідачки підтверджується матеріалами справи і зібраними в ході розгляду справи доказами, суд вважає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 син позивачки ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Оскільки судом встановлено, що шкода сину позивачки завдана малолітнім сином відповідачки, суд розглядає вимоги відповідно до положення ст. 11 ЦПК України у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При такому положенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи те, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України надала докази придбання ліків, проживання та проїзд з метою лікування, а також завдання шкоди здоров'ю саме на вказану суму.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки витрат, пов'язаних із внесенням благодійного внеску у розмірі 80,00 грн., оскільки такий внесок є добровільним та не пов'язаний з відновленням стану здоров'я потерпілого ОСОБА_6

Таким чином, вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачки 983,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди особою, що її завдала.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Суду не надано доказів спричинення позивачці моральної шкоди, а тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є такими, що не підтягають задоволенню.

При цьому, суд не може не враховувати, що у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) міститься роз'яснення про те, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за завдану моральну шкоду на користь матері потерпілого ОСОБА_6 є необгрунтованими.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, суд проводить розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних вимог майнового та немайнового характеру.

Оскільки позивачкою не сплачено судовий збір за заявлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, у задоволенні даних позовних вимог відмовлено, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 983,00 (дев'ятсот вісімдесят три гривні 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214,60 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Феодосії Автономної Республіки Крим в дохід держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Управління державної казначейської служби України у м. Судаку Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ - 37966200, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич